Коли все набридло і всі дістали, хочеться всістись в крісло, накритись ковдрою, заплющити очі і втекти у інший світ: де замість дедлайнів – пригоди, з яких завжди виходиш переможцем, замість вимогливих начальників – хитрі непередбачувані правителі, замість сусідів, з якими не вітаєшся, – перевертні, яким краще не дивитись в очі, а замість масок головним атрибутом одягу є стімпанкові окуляри.
Синопсис
«Зсув по пошті». Аферисту Мойсту фон Ліпвігу не те, щоб не щастить. Просто, коли у 26 років раптом знаходиш себе на ешафоті, з мотузкою навколо шиї, обвинуваченим у спричиненні смерті 2,338 людей – перспективи відкриваються не найкращі. І тому, коли місцевий диктатор натомість пропонує тобі роботу – обирати не доводиться. Та посада не з легких! Не знаючи нічого про поштову справу, Мойст в один момент стає Головним Поштмейстером. Непоганий кар’єрний зріст від петлі! Проте на додачу до посади він отримує у наглядачі принципового голема, у помічники недалекого шпилькомана та лінивого глибокого пенсіонера, закинуту пошту із розлюченим полтергейстом і тонами невідправлених листів, які чекають свого часу по півстоліття, конкурента, який не побоїться пролити кров, і чотирьох попередників, що загнули за загадкових обставин. Проте, є і гарна новина. Адже коли ти на самому дні – дорога лише одна. Вгору! А у Мойста ще й неабиякий талант: бачити можливості там, де всі інші бачать лише випалену пустелю.
І звісно, історія б не була повноцінною, без прекрасної та небезпечної Адори Бельхарт. Але як тут побудуєш стосунки, якщо ти чемпіон світу зі швидкісного покидання міст?
«Якщо ти вкрав тисячі – то тут одне з двох: або ти уряд, або ти герой»
«Я доручаю свою душу будь-якому богу, який зможе її знайти»
«Необов’язково бути божевільним, щоб тут працювати. Але це допоможе»
«Я сказала, що в нас побачення. Сльози радості і надії в очах моєї матері – те ще видовище»
«Ніколи не обіцяй здійснити можливе. Можливе може здійснити хто завгодно. Потрібно обіцяти неможливе. Тому що іноді неможливе можливе, якщо знайти правильний спосіб або розширити межі можливого. А якщо ти програєш – ну що ж, адже ти взявся за нездійсненну задачу»
«Скажи їм, що ніяких «не дуже здібних» не буде! Ми як і раніше будемо набирати 100% повних і абсолютних йолопів. Візьми тупих – випусти блискучих – ось шлях нашого університету!»
«Ви ж знаєте, що кажуть про госпіталь леді Сібіл: деякі пацієнти вибираються звідти живими»
«Краще не сперечатись із медсестрами. Особисто я вважаю найбільш мудрим способом дій кидати шоколадки в один бік, а самому бігти в інший, поки їх увага відвернута»
«Люди зрозуміли, що вони тримали за хвіст тигра. Проблема була у тому, що тигр тепер знає, де вони живуть»
«Потрібно почекати, поки вони спустяться з висот до твого рівня розуміння предмету, навіть якщо їм доведеться для цього лягти долілиць»
Причини читати
Книги Террі Пратчетта традиційно входять у всі авторитетні списки до «обов’язкового» прочитання. У відомому списку «200 кращих книг за версією ВВС» – їх цілих 15! Йому вдалося створити окремий літературний світ на рівні із Толкієном, Роулінг та Гербертом Уелсом. У цьому світі своя міфологія, свої політичні та родові зв’язки, релігії, раси, світобудова. Навіть якщо ви не фанат фентезі, спробувати привідкрити завісу цього світу вам допоможе саме «Зсув по пошті». Адже ця книга входить до міні-циклу з трьох історій у більш ніж 40-ка томному Дискосвіті Пратчетта, і дасть гарне уявлення про весь цикл, не надто при цьому заплутуючи у персонажах та бекграунді.
Однією з причин популярності Пратчетта є кмітливий і добрий гумор та іронічний стиль письма. Його книги хочеться розтягнути на влучні цитати та описи, а усмішці неможливо опиратись на кожній сторінці.
Фентезі Пратчетта не є яскравими, але бездумними розповідями про вампірів, драконів та магію заради магії. Вони сповнені філософського змісту, історичних, політичних та літературних алюзій. Наприклад, у «Пошті» він через своїх героїв розмірковує не лише про добро і зло, але й про бізнес, корупцію, урядову політику, цінність життя, систему освіти, розвиток технологій, справедливі умови праці, здорову конкуренцію.
Герої Пратчетта впізнавані. Вони не відірвані від життя, а їхні проблеми і характери знайомі нам, як наші власні.
Знак питання:
- При бажанні Мойст зміг би втекти. Чому не втік?
- Чому при всій своїй силі, безсмертності та витривалості големи просто не розпочали революцію, а натомість вступали у профспілку?
- Чому Ветінарі найкращий правитель для Анк-Морпорка?
- Як давно ви надсилали паперового листа? З якого приводу?
- Чому насправді Ветінарі обрав саме Мойста для цієї роботи?
Про автора
Сер Теренс (саме так, Єлизавета II посвятила Пратчетта у лицарі) був не просто відомим британським письменником. Він культовий. Його книги отримали безліч якісних екранізацій, аудіопостановок, а сукупний тираж давно перевищив 80 мільйонів екземплярів. Пратчетт започаткував жанр гумористичної наукової фантастики, а згодом і гумористичного фентезі і став літературним хрещеним батьком одного з найуспішніших фантастів сучасності Ніла Геймана.
За словами Пратчетта Дискосвіт виник як протидія поганому фентезі, яке розплодилось у 70-х, і автори якого пародіювали одне одного або паразитували на відомих історіях. Все життя пропрацювавши журналістом, Пратчетт стверджував, що надихається подіями нашої реальності, що саме вони є рушійною силою сюжетів Дискосвіту.
Серед усіх історій Пратчетта можна окремо виділити першу книгу циклу Дискосвіту «Колір магії», історії про журналістів та поліцію Дискосвіту «Правда», «Варта! Варта» та «До зброї! До зброї!», а також «Мор, учень Смерті», і написаних у співавторстві з Нілом Гейманом «Добрих передвісників». Окремої уваги заслуговує чудовий путівник по життю котів «Кіт без прикрас».
Неймовірно продуктивний письменник (більше 70-ти книг), у 2007-му (у віці 59 років) Пратчетт зіштовхнувся із пригодою, з якої не зміг вийти живим. Йому діагностували рідкісну ранню форму хвороби Альцгеймера. За кілька років йому стало важко працювати, писати і читати, хоча він продовжував надиктовувати книги своєму помічникові. Пратчетт почав процес оформлення документів для евтаназії. Та за кілька продуктивних років, його здоров’я різко погіршилось і він помер у 2015 році. Граючи у цю гру до кінця, в останніх твітах Пратчетт розповідає історію про Смерть (одного з центральних персонажів Дискосвіту), який нарешті прийшов забрати його. Історія лаконічно завершується словом «Кінець».
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом.
Літературна модераторка клубу та авторка матеріалів Катерина Потапенко
Колажі Катерини Ткаченко
