Сьогодні святкуємо Міжнародний день проти гомофобії і трансфобії. Ми тільки вчимося бути вільними, приймати оточуючих такими, якими вони є, не осуджувати та підтримувати. Просто любити та поважати одне одного, бо ми – це ми.
У рамках MuseumWeek Музей Ханенків опублікував інформацію на підтримку цього дня, запропонувавши до глибшого розгляду раритет світової гомоеротичної культури – іранську мініатюру «Чашник» з їхньої колекції. Також матеріал підготував Одеський художній музей. Наша редакція спробувала відшукати подібні акції серед інших музейних українських публікацій, але пошук не був вдалим. Тому завдяки матеріалам у The guardian ми розкажемо як ставляться до експонатів та іхньої інтерпритації у музеях Великої Британії.
“Дайте їм знати, що ми всі тут”, – каже Ден Во, звертаючись до натовпу щонайменше зі 100 осіб у просторі біля купольних передпокоїв лондонського Музею Вікторії та Альберта. Це найгарячіший день у році, і люди, що розгулюють з картами галереї, приїхали приєднатися до щомісячного туру ЛГБТ. Його допоміг створити волонтер Во у 2015 році.
“На рахунок три ми всі вигукуємо “квір” (queer англ. – загальний термін на позначення ЛГБТК+, тобто людей, що не є гетеросексуальними або цисгендерними. Наприкінці ХІХ століття це слово означало “дивний” або “своєрідний”, його також вживали як лайливе щодо гомосексуальних людей)”
Тур настільки популярний, що групу потрібно розділити щонайменше на шість частин. Відвідувачам демонструють 10 або більше предметів у всьому музеї, від сукні, розробленої Жаном Кокто, до скульптури з пісковика – напів-жінки, напів-чоловіка -божества Ардханарішвара. Екскурсоводи, які вибирають об’єкти, також є добровольцями, хоча екскурсії були схвалені адміністрацією:
“Тристрам [Хант, директор музею] пише нам дуже прихильні листи”, – говорить Во.
Врешті-решт, всі йдуть випити.
Наростаюча популярність туру є частиною загальнішого “квірінгу” британських музеїв
Інституції по всій Британії дратують історії гендерної невідповідності артефактів, що дотепер залишалися десь захованими у фондах. У 2015 році національні музеї Ліверпуля розпочали дослідницький проект щодо виявлення об’єктів, що мають ЛГБТ-історію. У 2018 році Кембриджський університет розпочав пілотну екскурсійну програму, що передбачає класичні археологічні, зоологічні та полярні музеї.
Музею Пітт-Ріверс в Оксфорді було надано 91 200 фунтів стерлінгів для розробки серії виставок та нових надходжень до колекції на тему ЛГБТ.
Під час досліджень тематики куратори задаються, окрім іншого, такими питаннями: Як цей матеріал потрапив сюди? Для кого це важливо? Які історії артефакти розповідають?
“Я думаю, що це момент величезних змін у музеях, зокрема, у колекціях, таких як [наші]”, – каже керівник відділу освіти Енді Маклаллан. “Коли люди приходили до музею 20 років тому, вони думали:” Хіба Музей Пітт-Ріверс – не химерне місце?! І у них є ці чудові рукописні етикетки. О, вони трішки роздуті, але дуже атмосферні”. І сьогодні відвідувачі чекають від нас саме таких змін – нових історій, нових досліджень усіх наших експонатів”.
Куратори колекцій шукають нові інтерпретації предметів, а також придбання нових тематичних експонатів. Наприклад, музей веде переговори щодо придбання дизайнів Корі Булпітт, “Перших Націй” художника з Канади, робота якого за традиційним мотивом веселки була прийнята активістами ЛГБТ.
Під час короткої екскурсії по видовищній центральній залі Музею Пітт-Ріверс, науковий співробітник Мара Голд обирає вітрини з в’язаними тканинами, речами виготовленими з оленячої шкіри, що прибули з дослідницької поїздки до Сибіру в 1915 році польської антропологині Марії Чаплічки. Вона досліджувала шаманізм, і, за словами Голда, була першою вченою, яка розмежувала переодягання та трансгендер, що досліджувала в різних сибірських групах.
Критерії відбору експонатів
“У нас є “правило трьох” для вибору експонатів екскурсії“, – розповідає Во (музей V&A).
“Або творець є queer, або це може бути сам об’єкт, який зображає queer-предмет. Третє і найважливіше – це те, що громада може взяти на озброєння як частину своєї історії”.
Репродукція Давида Мікеланджело відповідає усім цим вимогам завдяки гомоеротичній “дружбі” між біблійними діячами у залі та Давидом, репутації Мікеланджело, і тому, що копія статуї використовувалася спільнотою. “Якщо ти придбав статую Давида і тримав її на своїй полиці, зазвичай це було запрошення, натяком для інших з групи”.
Зашифровані повідомлення з’являються в інших місцях музею, хоча і в іншій формі.
“Я думаю про Вільяма Малбіді та Джона Ліннелла”, – говорить Во, посилаючись на художників ХІХ століття, які, як кажуть, були коханцями. “Цікаво, що їхні картини були розміщені поруч у музеї. Куратори в минулому залишали для нас такі маленькі знаки”.
Програма “Упередження та гордість” Національної довіри на 2017 рік, яка мала на меті показати “як часто таємне життя членів спільноти ЛГБТ допомагає формувати місця, про які ми піклуємося”, видання Telegraph назвало “гей-кампанією”, що провокує «кризу членства» (мається на увазі втрата постійних відвідувачів через організацію подібних заходів, що, за даними музеїв, є хибною думкою).
“Люди з цих громад, схоже, дуже щасливі, що нарешті побачили себе на знімку”. Джеймс Дейкін, 44 роки, поїхав з Банбері, щоб відвідати тур Музею Пітт-Ріверс. “Я думаю, що це фантастично. ” Дейкін зазначає, що квір-музей не відповідає потребам просто ЛГБТ. Кожен повинен показати, що “ми завжди були частиною суспільства. Ми завжди працювали. Ми не з’явилися лише 50 років тому”.
“Як тільки ви починаєте бачити цю тематику, то помічаєте її скрізь. Скульптури, картини … Це все там, але все задушено – все заховано”, – розповідають відвідувачі.
ЛГБТ тур у V & A проводиться в останню суботу кожного місяця.
Переклад матеріалу the Guardian
