Про що говорять політичні портрети?

Що спонукає відомих художників зображувати політиків? Чи не бояться вони “забруднитись”? Люсьєн Фрейд, Енді Воргол, Шепард Фейрі, Дієго Веласкес, Рафаель Санті та інші у нашій підбірці митців, які не гидували портретами політиків – на замовлення або ж і задля втілення оригінального творчого задуму.

Люсьєн Фрейд і Королева Єлизавета

Люсьєн Фрейд, онук того самого, про якого ви подумали, створював портрети заможних людей за чималу винагороду, і це був його основний дохід. Стилістика, у якій він писав портрети, принесла йому визнання, що збільшувало попит на замовлення та їхню вартість.

Якщо окремих бізнесменів в його картинах впізнати важко, а локально відомі зірки та моделі, як наприклад Кейт Мосс або Лей Бовері відходять у невідомість разом з поколінням прихильників, то королеву Єлизавету на його картині впізнають всі. Королю Чарльзу теж було б доречно мати такий портрет.

Люсьєн Фрейд мав правило “Модель завжди приїздить до художника, а не навпаки”.
І саме для того, аби написати портрет королеви, він лише один раз зрадив власне правило. Люсьєн створив це полотно у 2001-му році. Це була його ініціатива, також він попросив позувати королеву у короні, і в ракурсі, як на поштовій марці.

Якщо ви уявляєте портрет королеви Великобританії великим та помпезним, у вашій уяві вона предстає поважною імпозантною особою, то в уяві Люсьєна важлива лише корона та обличчя королеви. Портрет був розміром 24 на 15 сантиметрів. Звісно, портрет зроблено було у притаманному Люсьєну стилі, за що він отримав шквал критики від преси. Але претензії були не до розмірів портрета, а до того, що королева виглядає старою і занадто реалістичною. Їй тоді було 75 років.

(детальніше про Люсьєна Фрейда і його творчість дивіться у нашому відео).

Енді Воргол і Ленін

Енді Воргол зображував в одній стилістиці Мерилін Монро та Бріджит Бордо і відомих політичних діячів – Че Гевару, Мао Цзедуна та Леніна.

З усього цього списку Ленін не був випадковою шовкотрафаретною роботою. Вождь став проектом, який включав в себе колажі, малюнки та 120 підписаних друкованих зображень. Основними зображеннями були “Червоний Ленін” та “Чорний Ленін”.

Енді Воргол створив проект “Леніна” за кілька місяців до смерті у 1987-му році, це були одні з останніх його робіт. За стилістикою зображення відрізняються від попередніх робіт художника, використано лише три кольори: червоний, чорний та синій.
Використання червоного та чорного можна зрозуміти, але до чого тут синій? Дослідники творчості Воргола пояснюють це спробою об’єднати комуністичні образи та американський кітч. Синій потрапив до портрету Леніна з прапору США, можливо, але не точно. Загалом об’єднати на одному полотні дві протилежності, комунізм та капіталізм, це сміливо.

Енді Воргол не просто зображував відомих політичних діячів світу. Художник реагував на події. У 1972-му році Воргол створив шовкотрафаретним друком портрет Річарда Ніксона, на картині під обличчям Ніксона розташовано підпис “Голосуйте за МакГоверна”.

Джордж МакГоверн був опонентом Ніксона на президентських виборах у 1972-му році від демократичної партії. В результаті виборів він програв, і Ніксона обрали на другий термін, але незаконне стеження республіканців за виборчим штабом МакГоверна призвело до політичного скандалу Уотергейт і врешті до відставки Ніксона в 1974 році.

Обама та Шепард Фейрі

Якщо кандидат Воргола програв на виборах, то кандидат Шепарда Фейрі їх виграв. Шепард створив культове зображення Обами у 2008-му році. Постер з написом “Надія” був ініціативою Фейрі, і створений в його стилі. Зображення набуло популярності, постери друкували прихильники Обами і вішали в свої містах.
Команда Обами не змогла пройти повз цієї навали обличчя Барака на стінах, і схвалила постер Фейрі, як офіційний символ кампанії. Далі ви в курсі: Обама переміг і став президентом.
Чи допоміг йому перемогти Фейрі? Художник ніколи не був аполітичним, наразі він виступає в підтримку України, а у 2018-му мав виставку у Москві і за його словами, там він хотів показати вплив пропаганди на людей, створивши пропагандистські постери в стилі конструктивізму.
Але проблеми, які завжди крутяться навколо політиків, не обійшли і дизайнера Шепарда Фейрі.

У 2009-му році Associated Press подала судовий позов на Фейрі за використання у основі малюнка фото, зробленого їхнім фотографом. Суд вони виграли у 2012-му році. Шепард Фейрі отримав 2 роки випробувального терміну, заплатив 25 тис. доларів штрафу та відпрацював 300 годин громадських робіт.

Воргола за використання чужих фото ніхто не судив, часи змінюються. А про Шепарда Фейрі можна почитати більше у нашому матеріалі.

Дієго Веласкес і Філіп Четвертий

Якщо сучасні художники інтерпретують в портретах політиків свої власні погляди, то художники минулого не розраховували на таку розкіш.
Дієго Веласкес був придворним художником іспанського короля Філіпа Четвертого. Отримав цю посаду художник у 23 роки, після смерті свого попередника. Веласкес спочатку створив портрет брата короля, який сподобався Філіпу. Так він підтвердив свою майстерність на практиці і отримав постійного замовника.
Веласкес зображував Філіпа впродовж всього свого життя, можна детально прослідкувати старіння моделі за цими портретами. Він малював його на коні, в збруї, під час полювання: монарх постає величним на портретах у всій своїй красі. А Філіп Четвертий, представник династії Габсбургів з притаманної їм випнутою щелепою, не був красунчиком. Можливо, художник трішки прикрашав цей момент вдалими ракурсами.

Окрім короля Веласкес зображував його дітей, дружину, брата і придворних карликів. За стилем портретів принців та принцес вгадується тренд на фото в дитячих садочках 90-х ранніх 2000-них.

Філіп Четвертий використовував талант художника не тільки для того, щоб залишити свої портрети в історії династії, але і в політичних цілях. Так, Веласкеса відправили у подорож до Італії, де він мав встановити дипломатичні зв’язки з папою Інокентієм Десятим.

Веласкес створив його портрет, який якраз відображає враження художника від знайомства з цією особою. Неозброєним оком видно, що Інокентій владна, підозріла особа, схильний до інтриг, окрім цього він сидить в незвичній для портретів духовенства позі, благословляючи своїх прихожан. Навпаки від портрета віє загрозою і небезпекою. Не дивлячись на такі очевидні речі, портрет сподобався Папі і він навіть нагородив художника за майстерну роботу.

Медічі і їхні відомі портретисти

Інша сім’я стала покровителями цілої низки всесвітньо відомих італійських художників. Мікеланджело жив з ними в одному домі у підлітковому віці, Леонардо да Вінчі розважав їхніх гостей. А Боттічеллі малював картини, які вони дарували як весільні подарунки друзям. Це сім’я Медічі.
Портрет Джуліано Медічі, брата Лоренцо Медічі, створив Сандро Боттічеллі, це посмертний портрет, так як Джуліано був убитий іншим кланом у боротьбі за владу. Відкрите вікно та голуб жалоби підтверджують теорію, а майже закриті повіки дають натяк, що можливо портрет було написано з погребальної маски Джуліано.
Портрет онука Лоренцо Медічі, створений Рафаелем Санті, зображує політичні та династичні високі прагнення сім’ї. Лоренцо Медічі (онука назвали на честь дідуся) вдягнений за останньою французькою модою, був франкофілом.

Лоренцо Медічі був одним з прообразів для створення “Державця” Макіавеллі, де розкриває величезні надії, які покладає на онука Медічі. Але він помер, не залишивши спадкоємця, у віці 27-ми років. Портрет було створено за рік до смерті.

А хто ж зобразив самого Лоренцо Медічі, та на які чесноти Медічі натякає художник?
Яка картина принесла Жаку-Луї Давиду звання “пропагандиста французької революції” і до чого там Мікеланджело? Про все це і трішки більше дивіться в нашому новому відео про мистецтво на Youtube.