Як ви уявляєте сучасні бали? Редакції Cedra першим спадає на думку Met Gala – щорічний захід Інституту костюму при Метрополітан музеї у Нью-Йорку (перший датовано 1946 роком!). Чесно кажучи, ми у редакції ще ті сноби – вважаємо Віденські бали та подібні вечірки в Україні далекими від ідеалу. Тому були приємно здивовані тим, що працівники Одеського художнього музею не побоялися взятися за таку нелегку справу та організувати свій власний Museum Gala. І вийшло у них все на дуже високому рівні. Розповіла редакції про організацію, подію та про 120-ліття заступниця директора музею з розвитку Олександра Ковальчук.
Ситуація з музеями у світі змінюється, тому що ми живемо у такий час, коли змінюється все та постійно. Можливо за 10 років всі зрозуміють, що саме традиційний музей є тим, що необхідно суспільству. Але сьогодні я можу погодитися із тією думкою, що для сучасних людей, для молоді музеї мають бути динамічними установами. Необхідно користуватися усіма інструментами для комунікації та для того, щоб доносити свої історії до гостей, у тому числі і до молоді. Відповідно, якщо не користуватися цими інструментами, то музей не захопить відвідувача. Якщо музей буде цікавим для містян, тоді він буде цікавим і для всіх інших.
Gala-очікування
Ми надихалися заходом Met Gala. Наша команда розуміла, що важливо раз на рік організовувати таку ексклюзивну подію, на яку буде дуже важливо та бажано потрапити, і що День народження – прекрасний привід.
120 років – це велично, значно, і саме тому ми вирішили, що просто зобов’язані розпочати саме з цієї дати. Сподіваємося, що за 10 років на Museum Gala буде потрапити так само складно, як і на Met Gala. Цей захід має бути фандрайзинговим – ми мріємо, що Museum Gala зможе приносити значну частину бюджету на розвиток музею, 100 – 200 тис. доларів за вечір. Сподіваємося, що за 5-10 років це стане можливим.
Перший Museum Gala
Вечір розпочався з привітання – невеликої офіційної частини, коли нам дарували подарунки та промовляли тости гості заходу. Потім відбулося повне занурення у музейну атмосферу. І музей у цей вечір перевершив очікування наших гостей та навіть наші.
Ми не уявляли собі наскільки все буде надзвичайно виглядати. У організації та декоруванні нам безкоштовно допомогла агенція подій СОВА (SOVA). Вони задекорували більшість зал музею на основі обраних картин. Взагалі все, що відбувалося у музеї, було про мистецтво, про експонати.
Ми виділили у декількох залах по одній роботі, на яку ми б хотіли звернути увагу. І завжди ми намагалися обрати ту картину, про яку найменше говорять під час оглядових екскурсій.
Так, у залі Айвазовського, де всі звертають увагу у першу чергу на його роботи, ми вирішили говорити про картину Костянтина Маковського “Ромео і Джульєтта”. Ми запросили акторів Українського театру, трупа Українського театру в Одесі зараз найкраща. Вони читали монолог з “Ромео і Джульєтти” у перекладі Андруховича. Ми не хотіли просто оживити картини, ми хотіли навести зв’язок між класичним мистецтвом, минулими та сучасними талантами країни.
У наступній залі бандуристка Яна Міньова грала джазову імпровізацію. Дуже важливо було, що саме жінка гратиме, а не чоловік. Ця традиція, яка іде до нас з історії, не має прив’язуватися сьогодні до гендерних стереотипів. Чому саме бандура: у цій залі в основному звертають увагу на картину Ге “Що є істина”, де зображені Понтій Пілат та Ісус; далі ще на Саврасова та Верещагіна, а до “Сліпого бандуриста” Трутовського мало хто доходить.
Наступна зала музею вражає автентичним декором, там у нас Репін, Маковський, Куїнджі та Левітан. Найменше говорять про Святославського, а ми там маємо дуже гарну його роботу з вуликами (“Весняний день. Пасіка”). Нещодавно ми познайомилися з компанією Copra (Sound systems). Вони розробили нову систему передачі звуку – дуже незвичайні на вигляд колонки, що вміють направляти звукові потоки. Було увімкнено звуки польоту бджіл, а гості могли відчути, ніби ці бджоли літають довкола них.
На другому поверсі на всіх чекало сучасне мистецтво перформансу
Перформативна група P.L.O.T та Андрій Утєнков розробили концепцію всього, що відбувалося на другому поверсі. У одній залі актори танцювали картини, у наступній – для картин, далі був хепенінг, пов’язаний із роботами “Портрет Сталіна” Бродського і “М’ясо” Яковлева. Актор Євген Баль грав експериментатора, який розрізав ляльок та робив з них інші форми, наприклад, за допомогою смоли. Це було про деконструювання суспільства у Радянському союзі. Це було непросто для розуміння.
Ще на другому поверсі був відеомапінг, що розробив сучасний одеський художник Дмитро Ерліх. Проектування зображення на картину-пам’ятку соцреалізму Мучника “Повсталі потьомкинці виносять тіло Вакуленчука на берег. 1949-57”.
Реакція
Цікаво було дізнатися про реакції та сприйняття гостей. Вони були дуже різними. Комусь набато більше сподобався театралізований формат на першому поверсі, комусь — навпаки. Для гостей це був цікавий досвід.
У програмі також був концерт Андрія Показа та гурту Pokaz And friends у нещодавно відреставрованій Серебряковській залі. А сама вечірка, фуршет та бар знаходилися у спеціально облаштованих та задекорованих виставкових просторах, які теж нещодавно було приведено до ладу коштом багатьох присутніх гостей заходу.
Ми вирішили запросити тільки 120 гостей, не питайте, чому. Одна за найкращіх кондитерських Одеси, Make my cake, виготовили 120 окремих тортиків для кожного гостя. Ми попросили загасити свічки та загадати таке бажання для Одеського художнього музею, яке насправді було б для них самих, щоб гостям хотілося завжди повертатися, щоб тут їх все надихало.
“Побажайте для музею таке, щоб ви відчули, коли воно справдиться”.
Директор музею Олександр Ройтбурд заспівав “Happy birthday”, всі одночасно задули свічки.
Планування
Цього року ми спланували захід за 4 тижні, це дуже короткий проміжок часу. Наступного року ми готуватимемося принаймні 6 місяців. І вже зараз домовляємося з деякими організаціями, щоб вони закладали Museum Gala у свій маркетинговий бюджет на 2020 рік.
Навіть за місяць підготовки ми відчули, як суспільство підтримувало музей. Нам не відмовила жодна людина, більшість всього для музею робили безкоштовно.
Якби цей захід відбувався на комерційній основі за ринковими цінами, то вартість склала б близько 40 тисяч доларів.
Першими запрошення отримали учасники клубу Маразлі: меценати, спонсори, партнери – друзі музею. Це було близько 100 осіб, але не всі були в Україні, тому ми розуміли, що в нас є ще від 20 до 40 квитків, які ми можемо продати тим, хто ще не долучився до клубу меценатів.
Це був ризик, ми розпочали продаж квитків за 6 днів до заходу, і були приємно здивовані тим, що 37 квитків вартістю 2500 грн кожний було придбано.
А щодо зірок…У клубі Маразлі вже давно є відомі українці. Наприклад, Святослав Вакарчук мав прилетіти на цей захід, але через туман у Одесі його літак не випустили з Києва. Ми попередньо домовлялися, що саме він заспіває “Happy birthday, музей”.
Я взагалі вважаю, що зірки не мають бути амбасадорами музеїв, але можуть ними бути, якщо їм це в кайф. Якщо установа їм близька та зрозуміла, вони є постійними гостями, кожного разу повертаються до музею – тоді так, це логічно.
Подарунки
Ми дуже задоволені тим, як пройшло 120-річчя. Окрім Gala ми мали ще ряд заходів. Протягом 5 днів у 26 закладах міста було введено спеціальне меню, замовивши страви з якого гості могли допомогти музею.
Програма на тиждень була насиченою, а завершили ми все BirthDay & Night, коли протягом дня до музею можна було зайти за вхідним квитком і потрапити на безліч спеціальних екскурсій (кожні 15 хвилин розпочиналася нова екскурсія, теми були різноманітні), а вночі відбувалась легка вечірка в одній із зал, в той час як по музею та в грот водили екскурсії з ліхтариками.
Захід тривав до 23:00. Музичний настрій створювали Copra та діджей Роман Ігнатов.
Завдяки такій кількості активностей та інформаційній підтримці на різних рівнях, ми зібрали більше 1 млн. грн за святковий тиждень, і це не рахуючи вартості картин, які нам подарували колекціонери та митці. Серед найцінніших подарунків – освітлення фасаду та генератори від клубу Маразлі, гроші на це збирала Марина Федоренко, наша меценатка, яка вже не просто допомагає музею, вона живе музейним життям. Нас приїхали привітати чиновники, міська, обласна рада і обласна адміністрація. Всі щось подарували, зокрема і нову систему відеоспостереження.
Це була перша подія такого типу у музеї. Ми ризикували – міг вийти не культурний продукт, а звичайне шоу. Але, на щастя, завдяки тому, що нас оточують дуже професійні та талановиті люди, гості виходили просвітлені і зачаровані. А їм є з чим порівнювати! Адже вони бували у багатьох світових музеях та на званих вечорах, але Museum Gala їх насправді вразив. Проектна команда музею ледь не вмерла, при цьому ми вже мріємо про наступний Museum Gala.
Фото: Ангеліна Голт; Михайло Бухман; Владислава Фоменко
