Ну хто б відмовився від безтурботного життя Берті Вустера? Ти молодий і добрий, живеш в центрі Лондона, наречені самі тебе знаходять, завжди оточений трохи безталанними, але щирими друзями, про фінансову частину життя піклуються тіточки. Чого ще бажати? А, так, ще ж є вірний камердинер, який витягне тебе з будь-яких пригод. Або втягне…
Синопсис
Світ Дживса і Вустера – ідеальний. Це світ без конфліктів, з драматичними діалогами, в якому хвороби та травми описуються схоже до постановок Чарлі Чапліна. Серія книжок про пригоди цієї пари стереотипних англійців – канонічний сітком.
Висококваліфікований камердинер Реджинальд Дживс починає працювати на багатого і нетямущого лондонського денді Берті Вустера. Дживс – вмілий маніпулятор. Він завжди діє в своїх інтересах. Впертий сноб, що намагається всіх повчати, ставить себе вище за інших, Дживс розуміє і усвідомлює свою владу над Берті, а також те, що він набагато розумніший. Найчастіше конфлікт між героями побудовано на тому, що Берті має якусь ідею, або предмет, який Дживс не схвалює. Вони сперечаються, та хтось з друзів чи родичів Берті втягує його у ситуацію, в якій всі дрібні сварки стають неважливими, а наприкінці історії, як жест доброї волі – Берті викидає цей нелюбий Дживсу предмет.
Дживс не проявляє емоцій, хоча іноді можна відчути, що він співчуває проблемам або друзям Берті. Він переконливий і має якийсь магнетичний шарм, ніби гіпнотизує. Безперечний джентльмен, має гідність, кваліфікований, компетентний, поважає оточуючих і викликає повагу до себе. Він інтелігентний і коректний, і більше схожий на знать ніж Берті та його друзі. Має енциклопедичні знання, цитує класичну літературу, зокрема поезію. І головне – він абсолютно контролює життя Берті, наприклад, втручається в його стосунки з жінками. З одного боку, він ніби турбується про те, щоб Берті не вступив у шлюб з жінкою, яку не кохає, а з іншого боку, просто переживає за свій статус, який зміниться, якщо Берті одружиться.
Берті натомість добрий, вірний і лояльний друг, він викликає приємні, дружні почуття. Під кінець саги йому приблизно 29 років. Завжди керується добрими намірами, які найчастіше приводять до провалу. Він не сноб і сильно боїться когось образити, через що часто заручається з жінками, у яких не закоханий (ми всі там були). За сюжетами серії Берті був заручений мінімум з п’ятьма різними жінками. Крім того, найважливіші люди в його житті – це тітки, які втягують Берті у неприємності – тітка Делія (позитивна і добра) та тітка Агата (строга і зневажає Берті).
Вудхауз писав про цю божевільну парочку більше 60 років. Канонічні історії про Дживса та Вустера складаються з одинадцяти романів та 35 коротких оповідань, оповідачем яких виступає Берті Вустер. До них належать: «Мій чоловік, Дживс» (перший роман серії, 1919 рік), «Вперед, Дживс», «Дуже добре, Дживс», «Дякую, Дживс», «Кодекс честі Вустерів», «Дживс бере все на себе», «Чи не покликати нам Дживса?», «Цей неперевершений Дживс».
Цитати
«Вражаюча особистість, цей Дживс. Він немов телепат: завжди знає, коли я прокинувся, і впливає в кімнату з чашкою чаю рівно через дві хвилини після того, як я повертаюсь у цей світ»
«Взагалі-то ці сорочки мені дуже подобались, але я схилив голову перед думкою вищого авторитету»
«У нас в родині прийнято вважати, що я повний нуль. І що з тих пір, як в першому класі я отримав приз за кращий гербарій польових квітів, я не зробив нічого, щоб вписати своє ім’я на скрижалі слави»
«Лондон стає все менш і менш підходящим місцем для життя нормальних людей»
«Я почув як Дживс говорить: вам сподобається містер Вустер. Досить приємний та люб’язний молодий джентльмен, але що стосується розуму…Розумом він не відзначений, його інтелектуальні ресурси доволі незначні»
«Дживс по-батьківськи усміхнувся. Точніше, в нього по-батьківськи сіпнувся м’яз в куточку рота – найбільше, на що він здатний, коли всміхається»
«Якщо задуматись, у світі існує безліч молодих людей, які самі прасують штани, наливають собі чай зранку тощо. Знаєте, від цієї думки мені стало трохи моторошно»
«Я не відношу себе до числа чарівних чоловіків, перед якими жінки падають направо і наліво. Швидше навпаки, у моїй присутності вони, як правило, піднімають брови і кривлять губи»
«Містер Вустер – молодий джентльмен, що володає всіма чеснотами крім однієї. Я не маю на увазі розум – адже для слуги розумний пан – небажаний. В ньому немає Величі»
Причини читати
Вудхауз вважав, що секрет його гумору у тому, що він легко відпускає речі і не ставиться до життя надто серйозно. Всіх своїх героїв Вудхауз визнавав стереотипними і казав: «справжній персонаж у моїх книгах стирчатиме як великий палець». Проте, він вмів використовувати кліше рівно до того моменту, поки це було смішним.
Вудхауз обожнював цитувати едвардинський сленг, Біблію Короля Джеймса, Водсворта, Шекспіра, Конана Дойля, Джерома, Байрона, Лонгфелло, Кольриджа, Теннісона. В свою чергу Оксфордський словник англійської мови містить більше ніж 1750 цитувань з самого Вудхауза. А саме слово «дживс» увійшло в оксфордський словник як синонім до особистого помічника або дуже надійної і корисної людини.
Гра слів – ключовий елемент письма Вудхауза (ось чому так важливо спробувати почитати його без перекладу). Лінгвістичне непорозуміння, плутанина слів, неправильне вживання метафор, перебільшення, буркотіння, наполовину забутий словник Вустера у порівнянні з бездоганною інтелігентністю Дживса створює неповторний комічний ефект.
Сам Вудхауз стверджував, що писав історії про Дживса і Вустера, спираючись на Шерлока Голмса і доктора Ватсона. У той час як один з них – мозок, ходяча «енциклопедія британніка», ніколи не втрачає глузд і орієнтується у непередбачуваній ситуації, інший виступає оповідачем, серцем, втіленням доброти і безпосередності.
Доповнити враження зуміє блискуча екранізація, заснована на більшості книг про Дживса і Вустера, з однойменною назвою 1990-1993 років, із Г’ю Лорі та Стівеном Фраєм у головних ролях. Особливістю екранізації є те, що другорядні ролі грають по черзі різні актори.
Знак питання
- Чому Вустер дозволяє Дживсу так себе поводити?
- Чому Дживс залишається працювати на Вустера, відмовляючись від більш вигідного місця?
- Чи зрозумілий англійський гумор інтернаціонально, чи він надто локальний?
- Чи можна назвати Дживса та Вустера друзями?
- Деякі з рішень або пропозицій Дживса є нечесними (шантаж, підкуп, брехня). Проте, його герой вважається справедливим. Чому?
Про автора
Сер Пелем Грінвіль Вудхауз на сьогодні є одним з найпопулярніших британських авторів. Йому, як нікому іншому, вдалось вловити дух англійського гумору і зберегти його у літературній формі. Автор близько 90 книг, п’єс та 200 оповідань за більш ніж 70-річну письменницьку кар’єру частково побудував історію Берті Вустера на власній біографії. Заможні батьки вручили малого Пелема з братом особам in loco parentis, а самі жили у британських колоніях, і бачили дітей ледь не раз на рік, тож хлопці були передоручені двадцятьом тіткам і п’ятнадцятьом дядькам Вудхаузів.
Пелем з юнацьких років вів гумористичні колонки в журналах (The Globe, Strand), а потім почав писати для сцени. Та справжнім квитком у світ літератури для Вудхауза став «Псміт», і подальші сіквели. Вудхауз одружився з чарівною Етель, з якою прожив 60 років, і саме Етель вивела сором’язливого автора в світ, по суті, ставши його агентом: вона вміла комунікувати з людьми, завжди була в центрі шумних компаній, могла пропіарити чоловіка, зокрема підтримувала стосунки з Аланом Мілном, Редьярдом Кіплінгом, Івліном Во, Дороті Діксон та іншими.
Після серії книжок про «Псміта» з’явився «Свій чоловік, Дживс». Успіх Дживса відкрив йому дорогу до Голівуду, Вудхаузу запропонували працювати сценаристом на Метро Голден Майєр, а Етель взяла на себе переговори щодо фінансової частини і виторгувала чоловіку фантастичну на той час зарплатню у 2000 доларів на тиждень. Проте МГМ знаходила йому надто мало роботи, а суцільні комітети, погодження і переписування призвели до того, що Вудхауз повернувся виключно до літературної праці і написання п’єс для Вест Енду. Пік популярності Вудхауза припав на 30-ті, коли за рік він випускав по дві книги і заробляв більш ніж 100 тисяч доларів.
Тікаючи від високих податків, Вудхауз оселився у Франції. Там, на початку Другої Світової, його ув’язнили фашисти. На той час він був популярним і у Німеччині, і гестапо прийшло в голову організувати з ним радіо-шоу. Вудхауз записав кілька програм без натяку на політику, та незважаючи на нейтральність, британці зненавиділи його за це, назвавши боягузом і колабораціоністом. Більш того, йому заборонили відвідувати Англію під загрозою ув’язнення аж до 60-х. Іронічно, під кінець життя його посвятили в сери, проте у Англію він так і не повернувся.
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «NEBO». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом. Літературний модератор клубу Катерина Потапенко.
