Коли ви останній раз були в музеї? Що обурило вас там найбільше? Ми просто впевнені, що було щось, що вам категорично не сподобалося. Це могли бути зауваження бабусь на стільчиках у кутках, поганий стан будівлі, нудна екскурсія, відсутність кав’ярні та інше-подібне.
Знаєте, які пропозиції чують музейні співробітники від відвідувачів?
Наш особистий топ “О, я знаю, що вам треба!”
- Кав’ярня та сувенірна крамниця!
- Давати міряти/торкатися експонатів!
- Здавати в аренду приміщення під кіно!
- А чого ви не відцифрували досі фондову колекцію?
- Вам потрібен новий сайт/Tik Tok/Телеграм-канал!
- Як це вам держава не виділила кошти на рекламу? Чому досі нема банерів про ваш музей в аеропорту? Чи у метро?
- А може Гью Джекман заспіває на відкритті виставки?
Чому все не так просто?
Зараз музейна сфера працює відповідно до законодавства, що з радянських часів принципово не змінювалося. Ефективність роботи оцінюється відповідно до кількісних показників (кількість відвідувачів, кількість одиниць в колекції тощо), коли, згідно зі світовими стандартами, основним є якість надання послуг.
Тобто українське законодавство не передбачає ані наявності кав’ярень, ані соціальних мереж. Не говорячи вже про дозвіл здавати приміщення в оренду. Від музеїв вимагають більше, ЩЕ БІЛЬШЕ відвідувачів та купу експонатів на душу одного співробітника. Що роблять музеї? Ну, наприклад, розбивають один вхідний квиток на три. 30 гривень загальні – по 10 на кожен поверх. А отже замість одного відвідувача отримують трьох. З експонатами складніше: музеї сучасного мистецтва чи етнографічні музеї ще можуть придбати експонати в колекцію не за всі гроші світу. А що робити музеям західного та східного мистецтва, особливо якщо їхня основна спеціалізація – стародавні предмети? Чи меморіальні музеї: якщо це музей-квартира чи музей-будинок конкретної історично вагомої особистості, то звідки там братися новим артефактам? Тому і якість нових надходжень зазвичай змушує бажати кращого.
Якщо так піде далі, то доведеться співробітникам приносити з дому не тільки ноутбуки та записники з ручками, але і нові предмети в колекцію (ми жартуємо. Наразі не все так погано, і деякі музеї закупають необхідне обладнання та канцелярію. Але в той же час деякі не можуть зробити аварійний ремонт приміщень).
Що робити?
Змінювати систему. Чим і зайнявся проект “Музей – символічний капітал чи валіза без ручки?” за підтримки Українського культурного фонду.
Одним з ключових джерел для проекту став міжнародний стандарт «Основні показники для музеїв» (ISO 21246). Цей документ підготовлений для використання музеями усіх типів (від наукових до меморіальних). Керівництво для застосування основних індикаторів оцінки ефективності роботи.
Співпрацюючи із соціологами, команда проекту проаналізувала ситуацію. Було опитано 34 спеціалісти з проактивних музеїв України.
Основні результати дослідження:
Переважна більшість опитаних спеціалістів зазначила, що музеї, у яких вони працюють, мають закріплену документально стратегію на рік або на п’ять, якої намагаються дотримуватися в межах наявного фінансування. Або працюють над її розробленням самостійно чи із залученням фахівців ззовні. Керівники проактивних музеїв зазначають, що музеї мають змінювати місію з інформативної на комунікаційну, а форму взаємодії із відвідувачем з пасивної на інтерактивну. Необхідно активізувати проектну діяльність, створювати стратегії комунікацій із аудиторією. Важливою, зокрема, є і робота з аудиторією онлайн. Одним із пріоритетних напрямів у роботі українських музеїв сьогодні є цифровізація.
Українські музеї потерпають від недофінансування органами влади, яким підпорядковуються. Через це страждає стан будівель/територій музеїв; музейні співробітники отримують дуже низьку зарплатню, що призводить до кадрового голоду в музеях; музейні фонди опиняються під загрозою втрат і пошкоджень через неможливість дотримання режиму зберігання та забезпечення належної охорони.
Музейники впевнені в тому, що офіційна звітність, яка нині існує в Україні, має нульову цінність. МінКульт не має уявлення про сучасний стан української музейної сфери.
Систему присвоєння категорії музеїв, що і впливає на фінансування, більшість експертів вважають застарілою та неефективною.
Основними конкурентами для українських музеїв є не інші музеї, а розважальні заклади.
Основні кроки
- Впровадження загальної системи реєстрації музеїв. Мають бути введені чіткі критерії для визначення того, що таке “музей”. Водночас це дозволить нарешті відповісти на базові питання – скільки в країні музеїв, яким є обсяг та стан Музейного фонду України тощо.
З закону України про музейну справу: “Музей – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини“.
Визначення ICOM: “Музей є некомерційною, постійною інституцією, покликаною служити суспільству та сприяти його розвитку, відкритою для публіки, що займається набуває, зберігає, досліджує, популяризує та експонує матеріальну й нематеріальну спадщину людства, довкілля з метою просвіти, навчання та задоволення”.
2. Впровадження регулярного дослідження на відповідність базовим та розширеним критеріям для оцінки ефективності діяльності музеїв.
На що звертати увагу:
Колекція – не тільки кількість, але і дослідження, стан музейних предметів, стан фондових приміщень тощо.
Дослідження – не тільки кількість досліджень, але і важливість наукових тем співробітників, залучення спеціалістів ззовні, участь у міжнародних конференціях і тому подібне.
Експозиційна робота – знову таки, мова іде не тільки про кількість виставок, але і, наприклад, про відсоток виставок, що представляють 30 і більше предметів, понад 33 % яких раніше не демонструвалися разом.
Оцифрування, адже вже час перестати боятися публікувати експонати для широкого загалу. Люди все одно приходитимуть до музею, навіть якщо ви викладете усі експонати у відкритий доступ.
Аудиторія – звісно, ми нікуди не дінемося від підрахунку кількості відвідувачів. Але ж час рахувати і тих, хто приходить вдруге, втретє. Музеї, у тому числі і українські, вже давно працюють зі своїми аудиторіями. Але якість цієї роботи не цікавить МінКульт чи департамент. Тільки кількість.
Управління – в цей пункт має увійти і маркетингова стратегія (сувеніри та кав’ярні), і міжмузейні партнерські проекти, і стажування (підвищення кваліфікації) співробітників, і залучення волонтерів, і врешті відсоток сукупного доходу, отриманого самостійно (зокрема від продажу квитків, від продажу сувенірної та презентаційної продукції, проведених майстер-класів, надходження від спонсорів та меценатів та інших джерел).
3. Розробка та впровадження чітко визначеного, прозорого алгоритму забезпечення релевантного фінансування (дофінансування) відповідно до результатів оцінювання, а також додаткових критеріїв та показників.
Ну що ж, а нам лишається не тільки слідкувати та чекати на зміни, але і підтримувати музеї походами до них 😉
