10 років триденної війни, яка триває три сторіччя – таким є підзаголовок цьогорічного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини. У фокусі ж тайванська документалістика.
Розклад фільмів на цьогорічний 21-ий фестиваль документального кіно про права людини Докудейз можна знайти тут.
Кожен фільм показують двічі або тричі, тож можна вибрати зручний час. Всі покази відбуваються у кінотеатрі Жовтень та у Кіно42.
Docudays 2024 здивував несподіваними і непередбачуваними кінцівками та детективними поворотами (KIX, Нейтан-ізм, Диво Гулльспонга, Зачарована гора), художнім оформленням (музика, анімація, оригінальний монтаж), тривалими історіями та загальним флером безвиході.
Зачарована гора (Абастумані)
Грузія/Польща
Режисери Маріам Чачіа, Нік Фойгт
Історія туберкульозного санаторія у горах Грузії з несподіваною кінцівкою. Маріам одужала від туберкульозу, проте їй досі сниться Абастумані у кошмарах. Вона повертається у санаторій і спілкується з лікарями та пацієнтами, дізнаючись їхні історії і історію санаторія – старовинного палацу, що побудований на трагедії. Посилання на роман Томаса Мана додає вайбу таємничості, трагізму та історичності.
Нам сподобались: художнє оформлення, цікава історія і несподівана кінцівка. А ще те, що всі герої (окрім однієї лікарки) говорять грузинською.
Фільм надихає на думку про спільне колоніальне минуле.
Дівочі історії
Польща
Режисерка Ага Божим
Несподівано крутий режисерський дебют. Добрий фільм про рік з життя двох найкращих подруг, дівчаток підлітків, Яґоди і Зузі з середнього класу у Польщі. Фільм про те, як можна рости щасливими дітьми в гарних родинах і з усіма можливостями світу. Школа, закоханість, місячні і пошук себе.
Нам сподобались: анімація, приємні, розумні герої, добрі теми.
Фільм викликає добру заздрість і ностальгію за дитинством.
Київські файли
Нідерланди
Режисер Вальтер Стокман
Відкриття архівів КДБ в Україні випустило забуті історії зі шпигунським вайбом: сім’я українських дисидентів, голландські шпигуни, французька гостя та інші фігуранти знайомляться з матеріалами “своїх справ” і діляться спогадами про шпигунську параною тоталітарної машини.
Нам сподобались: історії, мультикультурність, художність, інтрига і французька пані.
Фільм вражає силою впливу минулого на наше сьогодення, попри час і відстань.
Невидима нація
США, Тайвань
Ванесса Гоуп
Так само мало, як світ знав про Україну до російського вторгнення, світ знає про Тайвань і зокрема стосунки острова з Китаєм. Дуже особисте інтерв’ю з президенткою, Цай Іньвень, коментарі істориків та політологів і міжнародних експертів трошки привідкриють вам цю загадкову країну і дещо розставлять у голові історичні відомості, допоможуть сформувати думку. Головна тема – колонізація, і її наслідки.
Нам сподобались: інформативність, освітній елемент, президентка Тайваню.
Фільм дозволяє дізнатись більше про Тайвань, і викликає впізнаваність та співпереживання.
Місія 200
Україна
Володимир Сидько
Колишня турагентка самостійно транспортує тіла військових додому. Історія про силу духу однієї людини, яка вирішила присвятити себе справі, сама думка про яку розриває на шматки.
Попереджаємо: до цього фільму треба бути морально готовими.
Нам сподобались: головна героїня і всі люди в цій історії.
Фільм змушує плакати від початку до кінця, але пишатись.
Трейлер, на жаль, не знашли.
Мирні Люди (Перехоплення)
Україна/Канада
Режисерка Оксана Карпович
Звісно, ви чули про цей фільм. Відеоряд українських сіл, полів, перехожих, людей за роботою, наслідків прильотів, розбитих і цілих доріг. Аудіодоріжка – десятки з тисяч перехоплених дзвінків російських солдатів “додому”. Власними голосами росіяни доводять ким вони є, і спростовують невинність “простого руського народу”. У них лунає абсурдна пропаганда, страх за своє життя, розгубленість, та здебільшого жага крові і тупа лють на людей, що живуть краще за них.
Фільм отримав численні нагороди, зокрема «Приз Amnesty International — Спеціальна відзнака» на Берлінському міжнародному кінофестивалі, та спеціальну відзнаку на Гонконгському міжнародному кінофестивалі.
Знятий киянкою Оксаною Карпович, яка нині живе у Канаді.
Попереджаємо: до цього треба бути готовими. Можливо, вас буде нудити від усвідомлення, хто це говорить (але наша порада: думайте про те, що фігуранти більшості цих розмов вже нікому ніколи не подзвонять).
Нам сподобались: контраст між аудіо та відео рядом, нотки страху у деяких розмовах.
Фільм, який необхідно показати всім знайомим іноземцям.
ДНК гідності
Швейцарія
Режисер Ян Баумґартнер
ICMP – Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти, організація, що була створена після війни на Балканах, для ідентифікацій тіл зниклих безвіти людей в зонах колишніх бойових дій. До сьогодні тисячі боснійців не поховали своїх зниклих близьких, пошуки та ідентифікація досі ведуться. Фільм слідкує за роботою антропологів-криміналістів, а також розкриває погляд родичів зниклих людей, та небайдужих, які допомагають у пошуках. Сьогодні ICMP активно працює в Україні.
Це дебютний фільм швейцарського режисера-аматора, основною темою досліджень якого є війна та її вплив на суспільство.
Нам сподобались: художність, історії людей, монтаж.
Фільм лишає страшне усвідомлення, що ICMP матиме роботу вічно.
Нескінченний острів
Франція
Режисери Екієм Барб’є, Ґієм Кос, Кантен Лельґуаш
Фільм – запис комп’ютерної гри. Він влучно розкриває, як люди ставляться одне до одного у віртуальному світі, коли вони усвідомлюють, що всі дії їхніх “аватарів” лишаться без наслідків.
Знімальна група, у вигляді своїх персонажів, проводить багато годин у грі – на острові, де різні групи людей намагаються пережити зомбі-апокаліпсис. Там вони знайомляться з кардинально різним ставленням до життя, до гри, одне до одного гравців з усього світу, а подекуди дізнаються і особисті історії, і привідкривають завісу віртуальності.
Нам сподобались: оригінальність, приємні режисери-аватари, задум.
Фільм, який яскраво демонструє різноманіття людських істот. І те, що під час зомбі-апокаліпсису боятися слід не зомбі.
Нейтан-ізм
США
Режисер Ілан Голод
Історія Параски Плитки-Горицвіт, тільки якби вона була американським дідом. Жартуємо. Нейтан Гілу – девяносто-з-гаком-літній американський дідуган з родини єврейських іммігрантів. Все життя він малює скетчі своїх спогадів. А спогади неабиякі – Нейтан був наглядачем в’язниці, де тримали воєнних злочинців під час Нюрнберзького процесу. Наприкінці життя місцеві дослідники та представники культурних інституцій помічають Нейтана і хочуть дослідити його особистість.
Режисер Ілан Ґолод починав це кіно як спостереження за свідком історії, та закінчилось воно як детективне розслідування.
Фільм отримав нагороду музею “Яд Вашем” за «Кінематографічні досягнення у створенні документального кіно про Голокост.
Нам сподобались: детективний сюжет, підхід режисера, оригінальна історія.
Фільм змушує задуматись: в який момент наші спогади починають жити власним життям?
Фото на пам’ять
Україна
Режисерка Ольга Черних
Ольга з Донецька, а зараз разом з мамою і татом живе в Києві, у той час як бабуся – в окупації. З початком повномасштабного вторгнення Оля багато часу почала проводити у мами на роботі – у морзі (вона патологоанатом). Фільм – добра історія дружної і різносторонньої родини, якій довелось пережити великий переїзд з улюбленого Донецька. Калейдоскоп розмов з бабусею, теперішнього, фото і відеозаписів минулого, Донецьк, якого ми не побачимо.
Нам сподобались: любовна ода Донецьку (там була навіть Бейонсе, а ніхто з редакції Cedra не був), життєствердність героїв.
Фільм викликає ностальгію за рідним містом, яким би воно не було, спогади дитинства і бажання зателефонувати старшим родичам.
Світ очима мого тата
Чехія
Режисерка Марта Коварова
Якби документальні фільми могли бути мюзиклами – це був би дуже гарний мюзикл! Марта – викладачка мистецтва, яка грає в гурті (і співає) і її музичне оформлення історії – це головна родзинка фільму.
А історія власне про її батька і його шлях у еко-активізмі (так, Грета Тунберг теж є у фільмі!). Це кіно про те, як дуже часто нам не вдається задумане, скільки б зусиль ми до цього не докладали. Однак, це аж ніяк не означає, що потрібно зупинитись.
Нам сподобались: завзяті персонажі, музичні вставки, фінальна пісня, поїздка в Шотландію.
Фільм дає моральну підтримку і переконує, що вік не важливий, а перешкоди – навіть коли нездоланні, не мають ставати на заваді радінню життю і плеканню мрій.
Диво Гулльспонга
Швеція, Норвегія, Данія
Режисерка Марія Фредрікссон
До кінця фільму нас не полишало відчуття, що все це художня постановка. Можливо – так і є.
Детективна історія про жінок, які у поважному віці за допомогою випадку знаходять свою втрачену сестру (про існування якої вони не знали). Однак, те, що спочатку нагадує щасливий випадок, перевертає життя усіх фігурантів догори дригом, і наприкінці, ніхто з них не радий цій зустрічі і її наслідкам.
Фільм був відзначений на фестивалі Tribeca, за найкращий монтаж.
Нам сподобались: художність, напруга, детективне розслідування персонажів.
Фільм залишає дивні емоції, спонукає гуглити назви, і врешті довідатись – чи правда все, що ми щойно побачили (і трошки бісить, що фінал, по суті, відкритий).
З короткого метру:
Найкрасивіший куточок у світі
Словаччина
Режисер Робо Мігали
Країна, наділена унікальними природними красотами, через нездатність осмислити помилки минулого, повторює коло і перетворюється у бомбу уповільненої дії, завдяки відверто фашистським політичним течіям, які керують маргінальними верствами населення.
І все це на тлі великої кількості українських біженців, які відчайдушно намагаються не просто виживати, а гідно жити у новій країні.
Нам сподобались: історія української емігрантки, інсайти словацького фашизму.
Фільм змушує інакше подивитись на Словаччину (тих, хто не в курсі), і пригадати, що все це відбувається у нас під кордоном (чомусь, багато хто забуває про наше сусідство).
Мадлен
Бразилія/Канада
Режисерка Ракель Санцінетті
Емігрантка з Бразилії – режисерка Ракель відвідує свою майже втричі старшу подругу Мадлен (їй 107 років) у будинку для пенсіонерів/-ок у Монреалі й намагається витягти її до моря. Коротка історія поїздки та розмов про життя виявляється надиво філософською, а особливого шарму додає анімація.
Фільм був у лонг-листі Оскара, і отримав безліч міжнародних нагород.
Нам сподобались: Мадлен, анімація, теплота і морський бриз, який відчуваєш через екран.
Фільм надихає переглянути фото з відпусток і помріяти про море. А також подумати про сенс життя і цінність віку.
Ми не вперше пишемо про документальне кіно, і щиро радимо цьогоріч завітати на Docudays.
І принагідно нагадаємо вам наших минулорічних фаворитів. Як побачите їх в доступі – біжіть дивитись!
(PS. Загалом, зауважимо, що цього року, на відміну від минулого, якось забагато депресивних фільмів. Не таких, що хочеться вмерти, а таких, що спонукають опісля терміново дивитись Бріджертонів, щоб повернути віру в казку і додати цьому життю кольорів).
#docudays #докудейз #фестиваль #документальнекіно
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
🔥 TikTok: https://www.tiktok.com/@cedra.journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
