Корделія, Елізабет Беннет, Скарлет О’Хара, Еовін, Герміона Грейнджер – на перший погляд здається, що у літературі не так вже і багато сильних жіночих персонажів. Але хто ж така ця сильна героїня? По суті, це добре прописаний образ, який розвивається, впливає на подальші події, має яскравий характер, міцну та логічну мотивацію, зацікавлює читача, захоплює його (незалежно від того позитивний чи негативний це герой).
Ніби це все так очевидно і звично для нас – раз по раз спростовувати стереотипи, наводити приклади відомих чоловіків-феміністів, розбирати художні твори на предмет адекватного представлення жінки, щоразу доводити, що так, сексизм і дискримінація існує, і так, навіть у колах «просунутих громадян» ми зіштовхуємось із цим щодня. Ключовим було: для НАС. Для тих, хто читає, цікавиться, займається самоосвітою, має гнучкий розум і бажання та сили боротись за свої права.
,
І все це звісно починається зі школи. Про нав’язливі стереотипні образи в українській літературі, специфічний підбір авторів та непозбувну бентегу не говорив хіба що лінивий. Ми виділили (на скромну думку редакції) кілька з тих, які дозволили б читати власним дітям, не турбуючись за їхню психіку і ціннісні орієнтири.
Жертва, товар, приз, приречена, кріпачка, бідна вдовиця, мати-одиначка, берегиня, істеричка, псевдофеміністка, самотня вчителька, коханка, зраджена дружина, засватана, безіменна, безсловесна, винна бо жінка, відьма – продовжіть синонімічний ряд стереотипних жіночих образів української літератури.
В укрліт питома вага жінки визначається не через її досягнення, чи рівень розвитку, чи особисті якості, а виключно через те, що без неї не продовжити рід.
Жінки з Кайдашевої сім’ї
“Кайдашева сім’я” Іван Нечуй-Левицький
Зразковий приклад традиційної родини, коли усі живуть та сваряться разом у одній хаті. Жінки у цій історії рішучі, видається, що тут править матріархат. Вони сваряться між собою, б’ються, інтригують, змушують чоловіків лаятися і боротися за кумедні речі на кшталт груші на межі, проте формальна влада все одно належить саме чоловікам.
Одарка з Гончарівки
“Сватання на Гончарівці” Григорій Квітка-Основ’яненко
Одарка практично керує родиною, вирішує усі господарські питання, а також бажає кращої долі для своєї доньки. Але формально нічого не може зробити без відома господаря – алкоголіка та пройдохи. Тут і домашнє насильство під’їхало, але Одарку б точно виправдали за побиття чоловіка-п’яниці. Сильна героїня у складних життєвих обставинах.
Царівна Наталка
“Царівна” Ольга Кобилянська
Ольга Кобилянська – одна з найвідоміших феміністок в Україні. Свій девіз “бути сама собі ціллю” вона втілила у головній героїні повісті “Царівна” — Наталці Верковичівні. Героїня — зразкова феміністка. Вона бореться за рівність жіночих прав з чоловічими й досягає мети, принаймні, для себе.
Солоха з Диканьки
“Вечори на хуторі близ Диканьки” Микола Гоголь
Ми можемо вічно сперечатися чиїм письменником був Микола Гоголь, але відьма Солоха точно була українкою та сильною героїнею. Вона не тільки вирішила проблеми половини героїв твору, могла мати стільки коханців, скільки хотіла, і навряд хтось осмілився б її засудити за це. Звісно, що вона просто була відьмою, і це одразу надає її образу негативного забарвлення. Але на наш скромний погляд, краще вже рівнятися на вільну відьму, ніж на “благочестивих селянок”.
Мирослава проти монголів
“Захар Беркут” Іван Франко
“Захар Беркут” у шкільній програмі з’являється як позакласне читання. Дослідивши питання, ми хочемо сказати, що Мирослава – чи не єдина героїня з тогорічної шкільної підбірки книг, котра дійсно ГЕРОЇНЯ. Не безименна мати у тузі, не нещасна дівчина із несправдженим коханням чи хлопцем-зрадником, а саме героїня. Мирослава – не головний персонаж, але вона встигає і “поганяти” загарбників, і врятувати друзів.
Маруся Чурай та отрута
“Маруся Чурай” Ліна Костенко
Маруся Чурай – напівлегендарна українська співачка часів Богдана Хмельницького. Як водиться, ця історія здебільшого не про її талант та творчість у складних умовах, а про зрадливого Гриця та помсту у найкращих традиціях родини Борджіа. Але для української літератури Маруся Чурай хороший персонаж – вона розвивається з огляду на сюжет, приймає рішення, впливає на хід історії та несе відповідальність.
Явдоха Зубиха з Конотопу
“Конотопська відьма” Григорія Квітки-Основ’яненка
Так, там все погано закінчилось (спойлер). Але героїня круто всім все перепаскудила, бо так їм і треба. Явдоха у цій історії стала вершителем правосуддя, який не зважає ні на що та ні на кого. Вона наче сліпа Феміда.
Маруся-отаманша
“Маруся” Василь Шкляр
1919 рік, шістнадцятирічна гімназистка Олександра Соколовська після смерті братів, повстанських отаманів, очолює тисячне народне військо на Житомирщині. На цьому можна і завершити. Це точно буде сильна героїня. Звісно, як же без цього, у романі значне місце займає історія кохання отаманші Марусі та офіцера Мирона Гірняка. Врешті Маруся дуже сильно скочується у Мері Сью (занадто ідеальна героїня, яка не може помилитися, має ідеальну зовнішність, навички, розум тощо – ред.). Вона суперкрута у кіннотній атаці, і кулі на льоту зупиняє, і у хату, що палає, заходить. Зараховуємо її як першу українську супергероїню.
Наталка-Полтавка та щасливе кохання
“Наталка-Полтавка” Іван Котляревський
Знову про кохання та тяжку жіночу долю в українському селі. Але не поспішйте закривати книгу. Це історія щасливого кохання та дівчини, яка сама вирішила за кого та чому їй піти заміж. Вона рішуче відмовилася від усіх залицянь, дочекалася свого Петра (щоправда із нюансами), та жили вони довго та щасливо (скоріше за все). Наталка каже “ні!” договірним шлюбам.
Панночка з освітою
“Інститутка” Марко Вовчок
Панночка з повісті “Інститутка”, яка сама вирішила за кого піти заміж, вчиться керувати господарством. Ми запам’ятали її як жорстоку та злу жінку, що знущається над бідними – ніжними та тендітними – кріпачками. Але ніхто ніколи не розповідав нам, що ця освічена Панночка крутиться у чоловічому світі, має єдину дієву модель професійної поведінки та просто не знає як іншим чином досягати необхідних результатів. Жінка, яка поводиться як чоловік у чоловічому світі видаватиметься відразливою та жорстокою, тим паче у чоловічому світі господарів та кріпаків. Цей твір Марко Вовчок (феміністичної авторки свого часу) націлений на зображення соціальної нерівності. Авторка не впадає у зображення стереотипів, вона навпаки ними маніпулює. Про Панночку треба читати без обурення, але з огляду на реалії Російської імперії часів Миколи І.
“Дожити до весни”
«Дожити до весни» Надія Гуменюк
Історія про жінку від дитинства і до старості, про те, як вона на різних етапах свого життя влипає в різні дибільні ситуації, то її викрадає маніяк, то вона починає вчитись в художці і залітає від аморфного нитика, то виходить заміж за мудака, але тим не менше вона дуже хоробра, насправді талановита і вміє за себе постояти, і в принципі всю свою долю вирішує сама.
90 % шкільної програми з української літератури створили «мертві білі чоловіки». Так, можна спихнути стереотипність їхнього бачення жінки на «дух часу», на «традиційні цінності», на відсутність «іншого погляду». Та все це лише обставини, які насправді мало як впливали на один беззаперечний факт: вони не готові були переосмислити образ жінки, вони не готові були щось змінити, розгледіти. Зовсім навпаки. Вони заперечували, паразитували на стереотипах тільки примножуючи їх і нагнітаючи. Найпрогресивніші типу йшли на визнання талантів жінки, насправді ж лише підкреслюючи таким чином, що «чоловік мав гарний смак».
А знаєте, що найприкріше?
Хто сказав, що зараз щось змінилось?
Вилізьте зі своїх інтелектуальних бульок, зустріньтеся з колишніми однокласниками, і переконайтесь самі.
