Швидше за все ви вже відчули себе людиною у футлярі, балконним наглядачем, а тепер вас спокушає чехівська рушниця, але стривайте! До фіналу ще далеко! Давайте ми підтримаємо одне одного і підбадьоримося. Для цього Cedra зібрала для вас підбірку із супер-крутих професійних відлюдьків. Тільки подивіться на них: вони насолоджувалися своєю самотністью, берегли її, відганяли нахабних журналістів від будинків, замітали за собою сліди тільки б “світ ловив їх, і не спіймав”.
Рак-відлюдник
Несподівано, але почнемо з тваринного світу, чом б й ні? Ми, люди, любимо підглядати за матінкою-природою. Така штука називається біоміметика або біоніка – використання біологічних методів та структур для розробки інженерних рішень та технологічних методів. Ідея застосування знань про живу природу для вирішення інженерних завдань належить Леонардо да Вінчі, який намагався побудувати літальний апарат з крилами, як у птахів, – орнітоптер. Чому б не взяти приклад з рака-відлюдника?
Рак-відлюдник міг би стати символом року:
1.Їсть що дають.
Морські раки-відлюдники – хижаки і падальники. Вони харчуються хробаками, молюсками, голкошкірими, іншими ракоподібними, рештками загиблої риби. Також фруктами і овочами, а в неволі їдять спеціальний корм. Кажуть, вони можуть навіть їсти гречку. Без солі.
2. На жаль, раки-самітники не приповзають в цей світ зі своїми раковинами, як інші морські істоти. Вони будують свої будинки в захоплених або забутих раковинах інших тварин. Або використовують будь-який інший зручний доступний контейнер. Радійте, що вам не дістався якийсь ланч-бокс. У вас навіть ліжечко власне є.
3. Витягнути відлюдника з раковини неможливо, так як він рветься на частини і ніколи не покидає свого притулку, хіба тільки домівка стане для нього затісною. Тож, з’являється необхідність підшукати для себе іншу раковину, “просторішу” (Альфред Брем, дослідник). Ці краби, а вони, до речі, краби, ростуть все життя, тому квартирне питання хвилює їх постійно. Якщо вибір вільного житла невеликий, відлюдник придивляється до побратимів. Знаходить того, у якого завелика оселя, пропонує обмін. Робиться це особливим постукуванням по раковині. Якщо є згода, другий рак у відповідь легенько поплескує ініціатора обміну по клешні і залишає раковину. Якщо не хоче – ховається глибше або приймає загрозливу позу. Сигнальний стукіт в раковину у кожного виду крабів різний. Можливо, треба розказати цим відлюдькам про те, що рукостискання вже не таке актуальне…?
Diogenidae (лат.) – це сімейство десятиногих раків з надродини раків-самітників (Paguroidea). Свою назву отримали від імені давньогрецького філософа-кініка Діогена Синопського.
Той самий Діоген
Всі знають, що спільного у діжки та Діогена. Вчені навіть виділили таку поведінку окремим синдромом. Його було визнано в 1966 році. Назва «синдром Діогена» була запропонована рядом дослідників на честь давньогрецького філософа-кініка Діогена, прихильника крайнього мінімалізму, який, за легендою, мешкав у піфосі (великому глиняному посуді). Діоген, відмовився від матеріальних цінностей – не накопичував хламу, бо ніде було. І не став відлюдьком Плюшкіним. Прибирання рятує!
Капуста і спокій
Діоклетіан – римський імператор, найзапекліший переслідувач християн. Прихід до влади Діоклетіана завершив кризу Римської імперії III сторіччя та призвів до укріплення влади імператора.
Решту життя Діоклетіан провів на батьківщині в Іллірії, у своєму маєтку в Салоні. Там самотньо прожив 6 років. На спробу переконати його повернутися до влади колишній імператор відповів відмовою. Зауважив, між іншим, що якби вони побачили вирощену ним капусту, то не стали б чіплятись до нього зі своїми пропозиціями. І погнав незваних гостей з городу сапкою.
Красуня та чудовиська
Ізабелла ді Морра – італійська поетеса епохи Відродження. За життя вона залишалася практично невідомою, оскільки брати силою утримували її в родинному замку, ізолювавши від суспільства.
У замку вона писала вірші, але лише частина дійшла до нас. Незважаючи на те, що збереглося лише 13 її творів, вони вважаються одними з найсильніших і найоригінальніших італійських поетичних творів. Ізабелла росла у ворожому сімейному оточенні – зі слабкою матір’ю і жорстокими та грубими братами. Раптовий від’їзд батька був для неї глибоким потрясінням, що залишило слід на все життя. З самого початку Ізабелла була в дуже поганих стосунках із трьома своїми молодшими братами: Цезарем, Деціем і Фабіо. Вони ув’язнили її у замку (мабуть, казок перечитали), який був розташований на крутій скелі у Іонічному морі.
Там Ізабелла присвятила себе написанню віршів, за допомогою поезії знаходячи сили пережити ізоляцію. Проте їй вдалося потоваришувати з сусідом – поетом і військовим Дієго Сандоваль-де-Кастро. З часом почали ходити чутки про їхній таємний зв’язок. На сьогоднішній день невідомо, які саме стосунки були між Ізабеллою та Дієго. Першою жертвою став наставник Ізабелли, який сприяв їх листуванню. Потім брати прийшли до Ізабелли, і вбили її на місці, заколовши ножем. Вбивство Ізабелли викликало схвалення в суспільстві, тому що вважалось вбивством честі.
Тому придивіться до того, з ким ви у ізоляції і міцно обійміть одне одного, бо навряд чи ви у таких поганих стосунках. Сподіваємось.
А Емілі вийде? А вірш може скинути?
Після семінарії Емілі повернулася в Амгерст, рідне місто, де й прожила решту життя, рідко віддаляючись від будинку більш ніж на п’ять миль. Сусіди вважали Дікінсон ексцентричною: вона завжди одягала білу сукню та рідко виходила вітати гостей, а пізніше й зовсім не полишала своєї кімнати. Замість особистих зустрічей – листування.
Емілі Дікінсон жила самітницею і дослідники її біографії говорять, що на це могло бути багато причин: від агорафобії чи епілепсії, до проблем у родині, пов’язаних із хворобою матері. Емілі створила навколо себе власний мікрокосмос, який надихав її, і який вона ретельно вивчала. Порухом до написання вірша в Дікінсон часто служили доволі буденні речі: зміна пір року, побачені птах, комаха чи квітка. Тому вона так ретельно оберігала свій світ. Дікінсон не покидала садибу, якщо в цьому не було гострої потреби, і вже в 1867 році вона почала розмовляти з відвідувачами через двері, а не віч-на-віч.
Залишаючись сама, Дікінсон вивчала ботаніку з дев’яти років і разом зі своєю сестрою доглядала за садом в Хомстеді. За своє життя вона зібрала колекцію пресованих рослин в гербарій в шкіряній палітурці на шістдесят шість сторінок. Він містив 424 зразки спресованих квітів, які вона збирала, класифікувала і маркувала з використанням системи Ліннея. Чим вам не хобі?
Селінджер ховається в житі
Після того як роман «Над прірвою у житі» завоював популярність, Селінджер почав вести життя самітника, відмовляючись давати інтерв’ю.
Після 1965 він перестав друкуватися, пишучи тільки для себе. Письменник наклав заборону на перевидання ранніх творів, заборонив екранізації, спинив кілька спроб видати його листи. В останні роки життя він практично ніяк не спілкувався із зовнішнім світом, живучи за високою огорожею у садибі в містечку Корніш (штат Нью-Гемпшир). Займався різноманітними духовними практиками (буддизм, індуїзм, йога, макробіотика, діанетика), а також нетрадиційною медициною (глоссолалією, гомеопатією, акупунктурою) і християнською наукою. Жителі міста здружилися з автором і “змовилися” оберігати спокій письменника: вони не видавали його журналістам, репортерам та фанатам. Коли ж одному фотографу вдалося сфотографувати старого Селінджера, він ледве не отрмав ціпком по спині та почув відбірну лайку на свою адресу.
Ну що, знайшли собі вже щось цікаве? Ми не пропонуємо вам просто зараз починати писати вірші, та й із гербаріями можуть виникнути труднощі. Але пам’ятайте, що “Король Лір” був написаний під час карантину, коли у світі лютувала пандемія “Чорної смерті”.
