Є книги не покликані змінити світосприйняття, стати головними книгами сторіччя, увійти у списки бестселерів та шкільну програму з літератури. І які, все ж, непомітно для нас самих, стають улюбленими, і ми перечитуємо їх у різні періоди життя. У складні – аби розвіяти сум і віднайти віру у себе і світ, і у гарні – щоб підтримати в собі сили і натхнення ділитися щастям з іншими. Адже, як каже один з героїв книги: «кмітливе і смішне, на мій погляд, повчальніше серйозного».
Синопсис
Авторка бестселеру «Ізі Бікерстаф» життєрадісна письменниця трохи за тридцять Джулієт Ештон переосмислює свої письменницькі та особисті інтереси у перші роки після завершення Другої Світової. У процесі пошуків нової теми вона випадковим чином встановлює листування з мешканцями острова Гернсі, і вирішує відвідати їх, маючи на думці сюжет для нової книги. Та всупереч власним очікуванням на острові вона знаходить не лише сюжет, а і родину, яку вона так давно шукала. Крім безтурботної Джулієт, ми знайомимось з її вірним другом і видавцем Сідні Старком, та з членами клубу «Любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння»: моральним компасом Гернсі – Амелією Моджері, прямодушною і пристрасною Ізолою Пріббі, врівноваженим фанатом Чарльза Лема – Доусі Адамсом, відданим і принциповим Ебеном Рамзі, суровою та недовірливою чотирирічною Кіт….і звісно з хороброю Елізабет Маккеною.
«Все, рішуче все, зруйновано, Софі. Дороги, будинки, люди. Особливо люди»
«Життя з тим, з ким не можна поговорити, а тим більше помовчати – найгірша з самотностей»
«Червона пляма на обкладинці, що нагадує кров – це кров»
«Чоловіки у книгах взагалі цікавіші ніж у звичайному житті»
«Гарні книги вкінець відбивають бажання читати погані»
«Твої питання делікатні, тактовні, і дуже нагадують удари дубиною по голові»
«Життя продовжується. Що за маячня? Смерть продовжується!»
«Ніякими квітами не прикрити такі спогади»
«Пишу тобі, а не Софі, тому що вона вагітна, а ти ні»
«У амбарі у нього навдивовижу чисто. А ще, він дуже гарно складає сіно у стіг. Я стаю просто жалюгідною»
«Ми всі так зациклені на гідності, що заради неї ладні жертвувати щастям»
Причини читати
Нечасто потрапляє до рук книга, закриваючи яку, ми раптом розуміємо, що всміхаємось самим собі, і що усмішка ця така природня і хочеться ділитись нею з оточуючими! Саме до таких і належить «Клуб…». При цьому, книга далеко не про ромашки та чаювання. Але ще менше в’яжеться з враженнями від неї усвідомлення, що вона, по суті, про війну.
Нехай вас не лякає епістолярний жанр! Вже з другого листа абсолютно припиняєш помічати, що це все листування – історія настільки цілісна, а герої настільки гармонійно взаємодіють між собою та з аудиторією. Серед двох десятків різнопланових персонажів, у кожного з яких особлива історія за плечима, як мінімум один впаде вам у око, і стане вашим провідником по Гернсі.
Загадка «Клубу..» у тому, що книга неймовірно проста. Вона написана зі смаком, її герої живі. Самоіронія персонажів роззброює, а трагедії їхнього минулого і теперішнього не вганяють у депресію, а демонструють силу характеру, необхідність дружби та цілющість гарної літератури.
Обережно! Ця книга викликає залежність і непереборне бажання приєднатись до якогось книжкового клубу
N.B. Екранізація 2018 року – якісна мелодрама з гарними акторами, ідеальною сценографією та райськими видами. Але це НЕ «Клуб любителів книг та пирогів з картопляного лушпиння».
Знак питання:
- Коли ви здогадались, що (спойлер!) Елізабет не повернеться?
- Чи приваблює вас життя у такому віддаленому місці, як Гернсі? Чому?
- «Краще не мати такого доброго серця» ?
- Що літературний смак говорить про людину? Що говорять літературні смаки персонажів книги?
- Чи відвідували ви коли-небудь книжковий клуб? (підступне питання J )
Про авторок
Для Мері Енн Шеффер і її племінниці Енні Барроуз «Клуб…» став магнумом опусом. Мері Енн все життя провела поруч із книгами – працювала у книжковій крамниці, у кількох бібліотеках, і пройшла справжні потьомкінські кар’єрні сходи у відомому американському видавництві Harper & Row від роботи на ресепшн до редакторського крісла. А коли Шеффер нарешті написала власну книгу, несподівана хвороба не дала їй закінчити проект. Тоді її племінниця Енні Барроуз, вже відома серією дитячих книжок «Іві і Бін», погодилась завершити історію тітки. Їй вдалося настільки вдало відредагувати та дописати книгу, що у читача ніколи не виникне відчуття, ніби її писало дві людини.
За словами Мері Енн, ідея «Клубу» з’явилась ніби провидіння. У кінці 80-х Шеффер загорілася думкою написати книгу про дружину полярника Роберта Фалькона Скотта, проте, коли вона прибула у Кембрідж аби дослідити особисті записи місіс Скотт, виявилось, що вони абсолютно нечитабельні. Засмучена Шеффер вирішила розвіятись, і зробити невеликий детур на острів Гернсі, який знаходиться ближче до французького узбережжя, хоча і належить Великій Британії. І щойно вона туди приземлилась, її спіткала нова біда (а може й не біда!): через сильний туман аеропорт тимчасово закрили. Час у «локдауні» Шеффер провела за читанням історій життя мешканців острова Гернсі під час окупації, які були першим чтивом, що потрапило їй до рук у книжковій крамниці аеропорту. Відтак ідея написати про Гернсі у Другу Світову поселилась в голові Мері Енн, і реалізувалась лише двадцять років потому, чому ми, особисто, невимовно раді!
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом.
Літературний модератор клубу та авторка статті Катерина Потапенко
Колаж створила Катерина Ткаченко
