Сьогодні день української авіації. І ми вирішили згадати письменників-льотчиків… Вам на думку одразу спаде….Екзюпері! Так?
Екзюпері стовідсотково один з найвідоміших льотчиків-письменників, але він був не єдиним. Точно-точно. Виявляється, що небо манить до себе багато авторів, або це вони навпаки стрімко злітають до хмар і, мабуть, там виловлюють свої неземні сюжети. Ну, бо як “Маленького Принца” можна було всього придумати тут, на Землі?… Ніхто не знає, що шукає автор-пілот у небі. Головне, що вони завжди “м’яко” і безпечно повертались сюди, до нас, і розказують свої безхмарні, або нехай і хмарні, історії.
Антуан де Сент-Екзюпері
Антуан де Сент-Екзюпері знайшов свою “долю” 12-річним хлопчиком у місті Амбер’є . Маленького Тоні взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін. На початку ери повітроплавання, професія льотчика була рідкісною та романтичною, втім як і зараз. Поворотним у долі Антуана став 1921 рік, коли він пішов служити в армію. Його відправили недалеко від Страсбурга. Там він брав приватні уроки пілотування. У жовтні він був призначений в 34-й авіаційний полк у Бурже, під Парижем.
У січні з ним сталася перша авіакатастрофа: Екзюпері отримав черепно-мозкову травму, тож його комісували. Пілот-письменник переселився в Париж, де вже зайнявся літературою. Проте літати все одно письменник не перестав. Екзюпері знайшов своє покликання – став пілотом компанії «Аеропосталь» – доставляв пошту на північне узбережжя Африки. Навесні він почав перевозити листи на лінії Тулуза – Касабланка, потім Касабланка – Дакар. 19 жовтня 1926 його призначили начальником на проміжній станції на самому краю Сахари. Тут він написав свій перший твір – роман «Південний поштовий». Сент-Екзюпері став кавалером ордена Почесного Легіону за внесок в розвиток цивільної авіації. У червні він особисто брав участь у пошуках свого друга – льотчика Анрі Гійоме, який зазнав аварії при перельоті через Анди. У тому ж році Сент-Екзюпері написав роман «Нічний політ» та познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Консуело.
Екзюпері працював в авіакомпанії «Ер Франс» (колишньої «Аеропосталь»); як представник компанії здійснював поїздки в Африку, Індокитай та інші країни. Незабаром став власником літака С-630 «Симун» і 29 грудня 1935 року зробив спробу поставити рекорд при перельоті Париж – Сайгон. Але зазнав аварії в Лівійській пустелі, знову ледь уникнувши загибелі. 1 січня він і механік Прево, помираючи від спраги, були врятовані бедуїнами.
4 вересня 1939 року, на наступний день після оголошення Францією війни Німеччині, Сент-Екзюпері з’явився за місцем мобілізації на військовий аеродром. 31 липня 1944 року Антуан де Сент-Екзюпері вирушив з аеродрому Борго на острові Корсика в розвідувальний політ, з якого не повернувся.
«Літак – машина, але до того ж яке знаряддя пізнання! Це він відкрив нам справжнє обличчя Землі »
Ромен Гарі
Ромен Гарі (Роман Кацев) – письменник-містифікатор і єдина у світі людина (поки що!), який двічі отримав Гонкурівську премію. Один раз за себе, а другий раз – під псевдонімом Еміля Ажара.
Під час Другої світової війни Роману довелося емігрувати до Великобританії, де він вступив у французькі війська, що формувалися де Голлем. Воював в якості пілота в Європі і Африці.
За проявлений героїзм був нагороджений Військовим хрестом і орденом почесного легіону. Став одним з “учасників Визволення”.
23 листопада 1943 він в якості штурмана, разом з пілотом і стрільцем-радистом, летить на бомбардувальнику “Бостон” бомбити німецькі заводи. Літак потрапляє в зону зенітного обстрілу. Гарі відчуває, що поранений в живіт. І тут в навушниках лунає холодний голос пілота Ланже: “Я поранений. Нічого не бачу. Я осліп “. Кабіна пілота відокремлена сталевою перегородкою, проникнути туди неможливо. Льотчики приймають рішення летіти далі і бомбити, а поранений Гарі передає осліплому пілотові команди… Потім екіпаж повертає назад, у бік Англії. Над Англією вони хочуть вистрибнути з парашутом, але кабіну пілота заклинило. І тоді вони приймають рішення сідати (зрозуміло, що варіант вистрибнути, залишивши безпорадного пілота в літаку навіть не розглядається). Гарі продовжує передавати команди осліплому пілоту, з третьої спроби вони садять літак.
Це був перший випадок в історії французьких ВПС, коли сліпий пілот посадив літак за вказівками штурмана.
Роальд Даль
Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію «Шелл». Під час Другої світової війни Роальд став льотчиком — винищувачем у Найробі (Кенія). Йому дуже подобалося життя в Кенії, особливо небесне. Він продовжував навчання техніці польотів у Іраці, за 50 миль від Багдаду. Після 6-ти місяців тренувань Даль отримав звання пілота-офіцера.
Згодом він був направлений у Єгипет. Під час одного з польотів над пустелею мало не загинув, дивом врятувавшись. Координати, які йому дали, були помилковими, і Даль зробив вимушену посадку. Шасі біплана зачепило валун, і ніс «Гладіатора», а так він звався, врізався в пісок. Письменник-авіатор зміг вибратися з палаючого літака, але йому пробило череп, він осліп на довгий час. Врятували Роальда три сміливця з Суффолкського полку. Згодом це стало темою повісті. Лікар сказав, що Даль ніколи не зможе літати. Однак вже через 5 місяців, у лютому 1941 року, він продовжив польоти на фронті.
Провалявшись протягом багатьох місяців в різних армійських лікарнях, письменник повернувся на службу лише навесні 1941 року. Даль літав в небі Греції, де підбив два німецькі бомбардувальники, в Єгипті, в Палестині. Здійснював по декілька вильотів на день, але все частіше його мучив головний біль. З двадцяти чоловік, що проходили разом з Далем навчання, сімнадцять були вбиті, і Роальд міг опинитися серед них. Але доля зберегла його – не для військових, а для літературних подвигів.
Почав писати у 1942 році. Його першим твором, опублікованим у «Вечірній суботній газеті», була повість «Шматок торта», що розповідала про аварію в Єгипті. Згодом назву змінили на «Падіння у Лівії» (видавець вважав таку назву набагато драматичнішою, хоча насправді Роальд не падав).
Пролітаючи над горами, зауважив самотнього біло-рудого козла, що крокує по голій скелі. – Привіт, козлик, – голосно сказав я в свою кисневу маску. – Готовий посперечатися, ти і не знаєш, що німці зібралися повечеряти тобою ще до того, як ти помітно постарієш. На що козел міг би відповісти: – І з тобою, хлопчику мій, те ж саме. У тебе становище не краще мого.
Вільям Фолкнер
Освіту Фолкнер так і не отримав, хоча згодом йому, як ветерану Першої світової, було дозволено відвідувати університет Міссісіпі. Письменник прослужив в королівському повітряному флоті Канади зовсім недовго, і жодного разу не бачив справжнього бою. Зате хвалився, що серйозно постраждав при аварії літака. А ще Фолкнер займався ілюстрацією. Звичайно, ілюстрації Фолкнера дуже прості, особливо ті, що він робив для журналу «The Scream». Так, Зображення літака нагадує про захоплення автора авіацією, і створенні по темі роману “Пілот”, що розповідає про команду пілотів – учасників розважальних польотів.
Роман був опублікований 25 березня 1935 року. Перші відгуки критиків були в основному прохолодними. За іронією долі, 10 листопада того ж року молодший брат Фолкнера Дін і три пасажири розбилися при польоті на біплані, що раніше належав письменнику. Смерть брата була особливо важко сприйнята літератором, оскільки це він «заразив» Діна та інших своїх братів пристрастю до польотів, і до цього вони разом брали участь в місцевих авіашоу.
Ми під’їхали до аеродрому, дядько Віллі пригальмував і помахав рукою, не встиг навіть вилізти. Літак літав колами, а дядько Віллі бігав краєм поля і махав хусткою, з літака помітили, приземлилися і під’їхали до нас, – такий двоциліндровий літачок. А сидів в ньому Секретар, теж в новенькій картатій кепці і в консервах, як і дядько Віллі; мені сказано було, що для старого Джоба теж є кепка і окуляри, тільки він надягати не хоче. А вночі ми розбили намет в туристському таборі за милю від аеродрому; виявилося, що і мені є кепка і окуляри. Там я дізнався, як це дядька Віллі не зловили, – він розповів мені, що купив літак з грошей, які виручив за свій будинок (сестра його продавати не стала – сама все-таки теж там народилася), а капітан Бін з аеродрому відмовляється вчити його літати: потрібна медична довідка….
