Містифікація, наркоманський прихід, знахідка для психолога, дитяча казка чи геніальний твір – навколо “Чарлі та шоколадної фабрики” та неоднозначної і неординарної постаті Роальда Дала й досі ходять плітки й легенди та складаються неймовірні історії. І нехай критики з піною біля рота досі сперечаються про значення твору, мега-популярність у поколінь дітлахів в усьому світі дає однозначну відповідь – “Чарлі і шоколадна фабрика” – класика світової літератури.

“Ті, хто не вірить у магію, ніколи її не знайдуть”, 

Роальд Дал

Синопсис

Дев’ятирічний хлопчик Чарлі Баккет живе у дерев’яній хатинці з батьками, бабусями і дідусями. Вони бідні, голодні, їм холодно. В цей же час ексцентричний і загадковий власник шоколадної фабрики поблизу – Віллі Вонка влаштовує полювання на золоті квитки, які дадуть право п’ятьом щасливцям потрапити на фабрику та отримати найчарівніші призи – пожиттєвий запас шоколаду Вонка і головний приз (який тримається в секреті). Нашому Чарлі щастить – він один з п’ятьох обраних. На фабриці Чарлі з дідусем бачать дива: там працює неймовірна раса умпа-лумпів, які провчають чотирьох дітей, що не слухаються містера Вонки. Лише Чарлі не спричиняє проблем, і врешті – виграє. Його приз – шоколадна фабрика. Як спадкоємець пана Вонки Чарлі з родиною переїздить на фабрику. 

Ілюстрація оригінального видання

Причини читати

Класика. Напевно, ви знайомі з історією маленького хлопчика, який потрапляє на тур шоколадною фабрикою пана Віллі Вонки. Це найвідоміша книга Роальда Дала (він зненавидів фільм 1971 року: Дал забракував кастинг, і те, що фокус на Віллі Вонці, а не на Чарлі. Цікаво, що б він сказав про версію Тіма Бартона?). Однак, ця книга дещо відрізняється від більшості дитячих історій Дала: тут, на відміну від інших його книжок, поганцями виявляються діти, а не дорослі. 

Недитяча історія? Хоча нам хотілося б думати, що дорослим сподобається ця мандрівка світом Чарлі, “Чарлі і шоколадна фабрика”, без сумніву, призначена для дітей. Ми можемо сказати це, просто прочитавши перше речення книги: “У цій книзі п’ятеро дітей”. Діти – це зірки, а дорослі просто супроводжують їх. 

(До речі, для тих хто полюбляє фанфіки та конспірологічні теорії навколо літератури, в нас є круте відео про фанатські теорії про “Чарлі і шоколадну фабрику”! Насолоджуйтесь)

Проста як двері мораль. Що саме висміює “Чарлі і шоколадна фабрика”? І що вона сподівається змінити? Давайте подивимося. Що спільного у всіх цих неслухняних дітей? Вони жадібні. Вони не слухають батьків і не думають про наслідки своїх вчинків. Вони, одним словом, егоїсти. “Чарлі і шоколадна фабрика” – вдала сатира, бо висміює цих дітей за їхній егоїзм (притаманний дітям загалом), і при цьому нагадує нам усім бути трохи більше схожими на Чарлі. Хороша поведінка Чарлі окупиться, і не тільки для нього. Вся його родина зможе насолоджуватися безбідним життям на шоколадній фабриці.

Кадр з фільму 1971 року

Чому ми любимо Чарлі Баккета? Чарлі – аутсайдер, який вибрався нагору. Його історія – це історія Попелюшки. В нього немає якихось супервизначних талантів, та і загалом для головного (титульного) героя Чарлі не робить багато – маленький, тихенький, добрий, співчутливий, слухняний, розумний хлопчик. Сім’я – найважливіше в житті Чарлі. Ділитися, сподіватись, бути разом – ключ до  щасливого життя. Егоїзм – те, що губить людей у ідеальному світі Дала, а жадібність – один з семи гріхів, основний для цієї книги. Чому ж всі ці люди такі жадібні? Чим жадібніші всі інші в книзі, тим більш безкорисливими і добрими здаються Чарлі Баккет і його сім’я. Всі ці егоїсти змушують нас ще більше вболівати за Чарлі, коли він знаходить Золотий Квиток, тому що ми, як і крамар, бачимо, що з усіх людей саме він потребує його найбільше. І заслуговує на нього.

Віллі Вонка! Власника шоколадної фабрики визначає його шоколад. Він розумний і винахідливий, майже все, що він говорить, закінчується знаком оклику, і йому ніколи не бракує прикметника, щоб описати, наскільки щось є чудовим. Ексцентричний і трохи божевільний – Віллі Вонка спершу здається диваком, одначе, якщо порозмірковувати над його дивацтвами – їм всім знаходяться логічні і доволі сумні пояснення. Наприклад, Вонка дивно вдягається і не вміє спілкуватись з людьми тому, що довгі роки не полишав фабрики – і просто не знає, як це робити прийнято

Що таке вік? Дідусеві Джо дев’яносто шість з половиною років, а він все ще стрибає і балакає досхочу. Ми б сказали, що це не звичайний дідусь. Він з’являється в історії прикутим до ліжка, але захоплення від екскурсії на шоколадну фабрику дає йому енергію, необхідну для того, щоб встати з ліжка і навіть потанцювати! Дідусь Джо – старий добрий любитель шоколаду, так само, як дитина, він більш толерантний до людей, які, ну, трохи відрізняються. Він єдиний з дорослих, хто не називає містера Вонку божевільним, більше того, захищає його. Здається, що вони з Чарлі більше схожі на друзів, ніж на дідуся і онука.

Ми не такі! З п’яти дітей на фабриці – четверо потрапляють у халепу через власні вчинки. Читач, звісно ж, зітхає з полегшенням – адже сам він не такий! Однак, читаючи книгу в дорослому віці, відкриваєш нюанси екскурсії по фабриці і характери самих екскурсантів, які дозволяють робити несподівані висновки. У випадку з Верукою Солт – очевидно винні батьки. Ще до того, як ми познайомилися з Августусом Глупом, ми знали, який він насправді (через прізвище, звісно). Жувати жуйку – погана звичка, і ми заздалегідь знаємо, як закінчить Вайолет Борегард. Однак Майк Тіві, здається, найдопитливіший з усіх дітей, і, можливо, найзавзятіший. Він намагається кинути виклик містеру Вонці кожного разу, коли не вірить йому, і хоча містер Вонка не відповідає, ми – раціональні дорослі, часто на боці Майка, яким би дратівливим він не був. Чесно кажучи, нам так само цікаво все про фабрику, як і йому.

Окремо, згадаймо вісім правил життя Роальда Дала (які не лише є причиною прочитати цю книгу, а й можливим керівництвом по життю):

1) просто додай шоколаду 

2) дорослі можуть лякати 

3) погані речі стаються 

4) помста – солодка 

5) зберігай почуття чорного гумору 

6) вибирай ідеальні картинки 

7) фільми – це круто, але книжки крутіші 

8) їжа – це круто

Кадр з фільму 2005 року

Думки членів клубу

“Це”Пила” на мінімалках” 

“Ми бачимо погане в інших дітях, але не в Чарлі, бо ми вибираємо не бачити в ньому погане”

“Насправді, це дуже страшна фраза:”мені потрібні діти, а не дорослі”

“Це книжка про старомодні методи виховання, головний з яких – залякування”

Знак питання

  1. Чому містер Вонка так дивно виглядав? (він довго не виходив за межі фабрики?)
  2. Чарлі також буде одягатися і поводитися дивно?
  3. Зовнішність багато говорить нам персонажів?
  4. Вонка божевільний?
  5. Яка найбожевільніша деталь історії?
  6. Чому батьки Чарлі не працюють на нормальних роботах?
  7. Яку кімнату на фабриці Чарлі вважає найкращою? Чому?
  8. Віллі Вонка бісить?
  9. Чи винні батьки у поведінці дітей?
  10. Вік не важливий? Головне “серцем не старішати”?
  11. Чи піклується Віллі Вонка про когось?
  12. Темна сторона книги – жорстокість. Ви відчули, що щось з епізодів було “ту мач” для дитячої книги?
Роальд Дал

Про автора

Роальд Дал (названий на честь Роальда Амундсена) – британський автор норвезького походження (1916 – 1990).  Неодноразово називався критиками і читачами кращим дитячим письменником 20-го століття. Народився у Кардіфі (Веллсі) у родині норвезьких мігрантів, почав писати в 40-х і швидко став одним з найпродаваніших авторів у світі. У 2021 “Форбс” назвав його “мертвою знаменитістю, яка найбільше заробляє”. Дал знаний непередбачуваними закінченнями, похмурими історіями, відсутністю сентиментів, чорним гумором.

В сім’ї Дала говорили норвезькою (всі канікули Дал проводив з родиною матері у Норвегії), батько помер, коли йому було 3 і матір лишилась з купою дітей, однак Дал-старший лишив їм величенький спадок. 

Матір відправила його у закриту школу для хлопчиків і він писав їй звідти щотижня – після її смерті Дал знайшов всі листи – вона зберегла кожний. У 6 років Роальд зустрівся зі своїм кумиром – письменницею Беатріс Поттер. Він був зростом 1.98 м.,  мріяв винайти шоколадний батончик, часто носив з собою камеру і професійно займався  спортом. 

Після школи він долучився до експедиції у Ньюфаундленд, а потім займався продажем нафтопродуктів і деякий час жив у Момбасі (Кенія) і потім в Дар-Ес-Саламі (Танзанія), де розкошував, тримав рідкісних тварин і мав купу слуг.

На початок Другої світової Дал приєднався до повітряних сил, був пілотом. Одного разу в нього не вистачило пального і він впав у пустелі – зламав ніс, травмував череп і тимчасово осліп, однак відповз подалі від літака і втратив свідомість. На щастя, його вчасно знайшли. 

Після війни Дал поїхав помічником дипломатичної місії в США (працював на розвідку), однак зненавидів цю роботу, яка здавалась йому безглуздою. Зустрів там С. С. Форестера, який підштовхнув його публікувати свої військові історії, і потоваришував із Яном Флемінгом (згодом саме Дал написав сценарій для п’ятого Бонда з Шоном Коннері “Ти живеш лише двічі”).

Одружився з американською актрисою Патрішею Ніл, вони прожили разом 30 років і мали п’ятьох дітей. 

Дал був дуже зайнятий у сфері охорони здоров’я – його донька Олівія (їй присвячена книга “Великий дружній велетень”) померла від енцефаліту і він був ярим адвокатом вакцинації, а коли син потрапив в аварію – його візочок збило таксі і він страждав на рідкісну хворобу внаслідок цього, завдяки старанням Дала і його кооперації із лікарями та інженерами, вони змогли допомогти понад 3000 дітей з такою проблемою. 

Сім’я Роальда

Коли його дружина була вагітною вп’яте, вона перенесла три інсульти і внаслідок цього мала вчитися заново говорити і ходити, Дал займався її реабілітацію і врешті вона навіть повернулась до акторства. Однак, в цей самий час він завів роман з дизайнеркою, що тривав 11 років до розлучення письменника. 

Спершу Дал писав дорослі твори – на військову тему, а також похмурі оповідання – він отримав три нагороди Едгара По за розповіді, написані для американських журналів – всього він написав більше 60 оповідань. Його перша дитяча книга – “Гремліни” у 1943 році – фольклор британських пілотів  (вони звинувачували гремлінів у проблемах з літаком). До речі, колекцію історій про Генрі Шугара в наступному (2023) році випустить Вес Андерсон як фільм з Бенедиктом Камбербетчем.

Дитячі історії Дала ніби розповідаються від імені дитини, дорослі в них завжди погано ставляться до дітей. Фанат Діккенса, Кіплінга і Теккерея, Дал часто вигадував слова для своїх книг і далеко не завжди їх пояснював. Персонажі часто мають промовисті імена, а товстуни в нього завжди злі. 

Дал був похований за вікінгською традицією – з бургундським вином, олівцями, електропилкою і звісно ж – шоколадними цукерками. 

Почитати у Дала потрібно: “Джеймс та гігантський персик”, “Матильда”, “Відьми”, “Великий дружній велетень”, “Надзвичайна історія Генрі Шугара та шість інших”, “Вікарій Нібельсвіке” та інші. 

P.S. Якщо вам довподоби дитячо-доросла література (або ви вчитесь у школі/хочете згадати шкільну програму не перечитуючи) познайомтесь з нашими рецензіями на Пітера Пена та Алісу у Дивосвіті!

Читала Катерина Потапенко

Про анонси та проєкти дізнавайтесь тут: https://www.instagram.com/cedra_journal/

Підтримати нас можна: https://www.patreon.com/cedra

Telegram: https://t.me/cedra_journal

Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZM8cF68pt/

Youtube:https://www.youtube.com/@CedraBlog/videos

Ви давно за нами слідкуєте, вам до вподоби наш контент, і надалі ви б хотіли бачити більше? Саме на такий випадок ми відкрили збір на оплату монтажу відео для нашого Ютуб каналу! Посилання на банку Моно https://send.monobank.ua/jar/7XhJmjGw9j Будемо вдячні за будь-які донати😍

А ще в нас є патреон! https://www.patreon.com/cedra

Show CommentsClose Comments

Leave a comment