“Сірано де Бержерак” Едмона Ростана – це п’єса про хороброго, талановитого та гострого на язик мушкетера, закоханого в прекрасну Роксану. Однак, величезний ніс стає на заваді його впевненості в собі і натомість він допомагає завоювати Роксану іншому чоловікові, пишучи за нього листи. Що може піти не так?
Синопсис
Париж і Аррас, Франція, 1640-1655. Події починаються на виставі у Парижі. Ми знайомимось з кількома присутніми в залі – юним Крістіаном, новим кадетом, закоханим у прекрасну Роксану, гультяєм Ліньєром, який лишає п’єсу заради випивки, Рагно – шефом і поетом, якому дружина зраджує з мушкетером, і Ле Бре – другом Сірано. З’являється Де Гіш – впливова людина в цій тусовці, який збирається одружити свого протеже – Вальвета з прекрасною Роксаною. Крістіан дізнається, що Де Гіш планує вбити Ліньєра, Крістіан біжить його рятувати.
Сірано ображений на Монфлері, головного актора в п’єсі, і щойно той виходить на сцену відкриває яму під Монфлері, і платить акторам і глядачам за скасування п’єси. У Сірано величезний ніс, і це його дуже турбує, він свариться з Вальветом, навчаючи його, як можна більш віртуозно образити його ніс. Сірано і Ле Бре залишаються вдвох, виявляється, що Сірано бідний і віддав свої останні гроші. Він закоханий в Роксану, свою кузину. Він не зізнається їй, бо боїться, що вона сміятиметься з нього.
Дуенья Роксани заходить і каже Сірано, що вона хоче з ним зустрітись завтра у Рагно. З’являється Ліньєр, і всі біжать відбиватись від людей, посланих Де Гішем.
Наступного дня у Рагно Роксана зізнається Сірано, що їй дехто подобається, це Крістіан. Роксана просить Сірано захистити і допомогти йому написати їй листа.
Крістіан знайомиться з Сірано і зізнається, що кохає Роксану, але не дуже вміє говорити з жінками, Сірано пропонує писати листи замість нього.
Рагно зізнається дуеньї Роксани, що дружина пішла від нього до мушкетера, і він намагався повіситись, але Сірано врятував його, і тепер він ніби то прислужує Роксані. Роксана розповідає Сірано про листи, які їй написав Крістіан. Де Гіш погрожує відправити всіх – включно з Сірано і Крістіаном на війну в Іспанію – Роксана раптово каже йому, що кохає його (він одружений), і вона допоможе йому помститись Сірано інакше. Навпаки, вона каже, треба тримати всіх їх вдома, бо Сірано буде сумувати за славою битви. Де Гіш погоджується.
Крістіан приходить до Роксани, але все що він може сказати – «я люблю тебе». Розчарована Роксана відсилає його. Сірано імітує голос Крістіана і Роксана вірить, і цілує Крістіана. Капуцин приносить Роксані послання від Де Гіша. Вона зачитує його, змінюючи зміст, і каже, нібито Де Гіш наказав негайно обвінчати їх з Крістіаном. Сірано відволікає Де Гіша. Крістіан і Роксана одружуються. Де Гіш відправляє всіх на війну.
Роксана каже Крістіану, що спочатку полюбила його за зовнішність, але тепер любить за всі листи, і що вона любила б його навіть якби він був страшний. Крістіан засмучений і розповідає це Сірано, раптом розуміючи, що Сірано любив Роксану весь цей час, і вимагає, щоб той сказав це Роксані. Сірано йде до Роксани, але в цей момент Крістіана підстрелюють. Він помирає, Сірано бреше йому в останні хвилини – каже, що розповів Роксані, але вона все одно обрала Крістіана. Крістіан помирає щасливим, Сірано не зізнається Роксані.
15 років потому, Роксана живе в монастирі, Сірано навідує її раз на тиждень, як і Де Гіш, який просить пробачення і сповіщає Ле Бре, що на Сірано полює вбивця. Сірано смертельно ранять, він напам’ять зачитує останній лист Крістіана Роксані. Роксана розуміє все і каже, що любить його. Сірано помирає.
«Коли б любов мою лиш чари красоти, лиш обриси лиця живили випадкові, – о! Від такої б сам ти мучився любові!»
«Глядіть, щоб небезпек ніяких він не знав! – Гаразд, але ж війна не із безпечних справ!»
«А що як неук він, невіглас і простак? – Ні! Тільки рицарі зачесуються так!»
«Гасконець, що йому ніхто не скаже «досить»!, віін велетенського, панове, носа носить. Про Бержераків ніс шепочуться кругом: це перебільшення, гіпербола, фантом! Це неможливої фантазії ознака! Та міцно ніс приріс до пана Бержерака»
Причини читати “Сірано де Бержерака”
Тематичне різноманіття. Зовнішність і самосприйняття. «Сірано де Бержерак» розповідає класичну історію про двох чоловіків, які змагаються за любов однієї жінки: один із них негарний, але дотепний, інший — привабливий, але не надто розумний. П’єса нагадує нам, що ми всі надаємо великого значення зовнішності і що люди формують своє сприйняття себе через те, як їх бачать інші. Таким чином, зовнішній вигляд впливає на характер і визначає дії.
Обман – це двигун цієї історії. Від фейкових особистостей до прихованих емоцій, від оригінальних планів до жахливих підступів. Обман у цій історії грає і на добро і на зло. Але висновок з п’єси швидше за все такий, що нічого хорошого не вийде з обману. Разом Крістіан і Сірано створюють третього персонажа – ідеального прихильника Роксани. Це вигаданий чоловік, в якого закохується Роксана. Отже, вона не любить жодного – ні Крістіана, ні Сірано.
Мова та комунікація. Здатність гарно говорити – це основна риса у Сірано. Кмітливий дотеп прирівнюється до справжньої дуелі у тексті. Любов також визначається здебільшого словами, простого «я люблю тебе» не вистачає.
Персонажі. Сірано де Бержерак – благородний і романтичний герой п’єси. Протягом історії ніхто не судить Сірано за його ніс, окрім самого Сірано. Його невпевненість викликана не смішками інших, а власною думкою. Справжньою фішкою Сірано є його імпровізаційні таланти і почуття гумору.
Крістіан де Невілет – красивіший за прекрасного принца, щойно приїхав у Гасконію і приєднався до війська. Крістіан не дурний, але йому важко говорити з жінками. Він не лише гарне личко – він співчуває друзям, і може пожертвувати власним щастям заради інших. Крістіан і Сірано насправді мають більше спільного, ніж здається – вони обидва потребують допомоги через невпевненість у собі.
Роксана: усі закохані в Роксану. Вона гарна, кмітлива і багата. Вона знає чого хоче і відкрито про це говорить. Вона швидко думає, вона співчутлива, однак вона ще й людина, і має недоліки. Вона абсолютно сліпа до кохання Сірано, і ведеться на Крістіана виключно через зовнішність. Вона не помічає невідповідностей і проколів у комунікації – наприклад, Сірано, від імені Крістіана, говорить, що він знає, що торік, дванадцятого травня, Роксана змінила зачіску. Але Крістіана тоді не було на горизонті, звідки б він це знав?
Рагно і Ле Бре – друзі Сірано. Рагно – справжня людина Ренесансу. Поет і кухар. Ле Бре – найближчий друг Сірано, голос розуму. На жаль, Сірано рідко слухає його, Ле Бре єдиний помічає закоханість Сірано у Роксану, це той персонаж, з яким читач найбільше може себе асоціювати, він чесно говорить Сірано, коли той дивно поводиться. Та найважливіша роль Ле Бре у тому, щоб давати нам інформацію про Сірано (на початку) і трошки пояснювати події, які відбуваються, щоб ми не загубили їх за віршами.
Граф де Гіш: у кожній історії має бути лиходій. В «Сірано» – це граф де Гіш. Маніпулятивний і мстивий граф, який не зупиняється ні перед чим, коли чогось хоче. Він не прощає навіть найменші образи. Втім, персонаж де Гіша не такий плаский, як здається напочатку. Врешті, він таки проявляє сміливість і лояльність у скрутну годину. Одним із найбільших питань тексту, є фінал: де Гіш справді попереджає Ле Бре про небезпеку, чи це він погрожує, і найманий вбивця – його?
(Балет “Сірано” Нюрнберзького театру, під музику Жана-Філіпа Рамо)
Символізм. Ніс Сірано. Сірано мав би бути зіркою з таким носом, але натомість, на жаль, замість того, щоб підкреслювати індивідуальний стиль, він соромився його. Це бар’єр, який не дозволяє йому зізнатись Роксані у коханні. І це говорить нам про те, що людину оцінюють не лише по зовнішності, а й по тому як сама людина себе оцінює. Він сміється над собою, прикриваючи свою невпевненість в собі.
Листи – символ обману, епохи, а також кохання. Для Сірано це єдиний спосіб відкрити свої думки. Крістіан проявляє більше сміливості, показуючи свої почуття, ніж Сірано який намагається їх приховати. Зображуючи Сірано як героя, а Крістіана як мученика – Ростан вірний епосі. Символічно останній лист у крові Крістіана (тіло) і зі сльозами Сірано (душа).
Біле перо, яке знімає Де Гіш під час битви, і про яке згадує Сірано наприкінці – реальний символ честі, вірності і відваги.
Символ маски – наче очевидний, але також важливий в цій історії. Двоє персонажів носять маски в п’єсі. Роксана, коли зустрічається з Сірано у Рагно, і Де Гіш, який йде навідати Роксану і зустрічається з Сірано, який впав з місяця. Маски, які покликані приховати героїв від інших, насправді приховують інших від них – Де Гіш не може впізнати Сірано у людині з місяця, а Роксана не може побачити кохання Сірано.
Історична основа. Сірано де Бержерак був реальною особистістю, поетом і драматургом 17-го століття. Битва з іспанцями також історична подія, як і його кузина і кращий друг Ле Бре – реальні. Кузина вийшла заміж за кадета і побратима Сірано, але звісно історії з листами там не було (хоча ніс, звісно, видатний!). Сірано справді помер внаслідок нападу – на нього скинули колоду і смертельно поранили.
Ростан одночасно і сміється, і захоплюється 17 століттям. Сеттинг той самий, що і «Три мушкетера» Дюма. Ростан ідеалізує лицарство того часу – багатство придворного життя, героїзм солдатів, романтичні стосунки, красу романтичної поезії. Але також він кепкує, описуючи деякі історичні практики як смішні і наївні.
Стиль написання. Едмон Ростан фехтує словами мов Сірано шаблею! Його стиль можна охарактеризувати як екстравагантний. Ростан використовує пишний героїзм 17-го століття. Сірано – комедія чи трагедія? Іноді, Сірано здається трагедією – смерть, помста, любовний трикутник, обман. Однак через пишні промови і майстерність Ростана темні речі не здаються такими темними.
(Попри велику кількість екранізацій та творів “за мотивами” важко порадити щось, що буде достатньо репрезентативним порівняно з п’єсою. Однак, знято цілий фільм, де режисер нафантазував про те, як саме Едмон Ростан написав свого “Сірано”, і як відбувалась перша постановка з легендарним Кокленом у головній ролі. Фільм французький, і в оригіналі так і називається “Едмон”, та українською чомусь його переклали як “Сірано. Встигнути до прем’єри”, 2019. З найновіших екранізацій/адаптацій “Сірано” Джо Райта з Пітером Дінклейджем в головній ролі. А наш особистий guilty plesure – це звісно “Роксана” зі Стівом Мартіном 1987 року)
Думки читачів про “Сірано”
“Є люди, схильні до саморуйнування, які не шукають душевного спокою”
“Я піду проти всіх і зроблю собі погано”
“П’єса – це інструкція для режисера”
“Не розумію поведінки нікого в цій п’єсі”
“Роксані ніхто не був потрібен. Її, насправді, влаштовувало, як склалась ситуація. Вона була вдовою з пенсією, до якої постійно навідувались друзі”
Знак питання
- Ми засуджуємо Роксану за те, що вона оцінює книжку по обкладинці, та хіба Сірано не робить так само?
- Що Сірано думає про себе? Чи відрізняється ця думка на публіці і коли він наодинці з собою?
- Роксану люблять тільки за зовнішність чи є ще за що?
- Що відволікає Роксану від того, аби помітити, що Сірано закоханий у неї?
- Чому Ле Бре такий спостережливий і чому нам потрібно це в історії?
- Які риси спільні у Крістіана і Сірано?
- Чому Роксані такі важливі слова, чому вона не приймає просто те, що її люблять?
- Чому Сірано не розповідає Роксані правду після смерті Крістіана?
Про автора
Едмон Ростан( 1868 – 1918) – французький поет і драматург. Романтичні п’єси Ростана дуже відрізнялись від натуралістичного театру популярного в ту епоху. Народився в Марселі, в багатій родині провансальського підприємця, який також перекладав і публікувався. Вчився в Парижі. Одружився на поетці Росамунді Етінетті Жерард, в них було двоє синів – Жан і Моріс.
Першу п’єсу написав в 20 років. Наступну п’єсу написав для Сари Бернар, «Далека принцеса» – була заснована на історії трубадура 12-го століття і його коханні до далекої принцеси з Єрусалима. П’єса не була популярною, і її публічно розкритикував Бернард Шоу. Однак Сара Бернар попросила Ростана написати ще одну п’єсу для неї. Він написав «Самаритянку». У 29 років написав «Сірано де Бержерака», в головній ролі був Бенуа Коклен. Це був тріумф, перша постановка протрималась на сцені 300 вечорів поспіль. П’єсу переклали на більшість європейських мов.
В 1901 році Ростан став наймолодшим автором, взятим в Академі Франсез. Він побудував віллу в Баскських Піренеях, для Коклена написав «Шантеклера». Потім були одноактні «Романтики», які стали однією з найвідоміших п’єс Ростана. Він помер в 50 від ускладнень після грипу, останньою п’єсою була «Остання ніч Дон Жуана», похований в Марселі.
Інші п’єси Ростана: «Червона рукавичка», 1888; «Двоє П’єро», 1891, «Далека принцеса», 1895, «Самаритянка», 1897, «Шантеклер», 1910, «Остання ніч Дон Жуана» 1921 та інші.
P.S. Якщо вам подобаються п’єси, радимо ознайомитись з нашими рецензіями зі сполейрами на: заплутаного “Пер Гюнта” Генріка Ібсена, іроничну історію “Як важливо бути серйозним” Оскара Вайлда,чи філософського Луїджі Піранделло і його “Шість персонажів у пошуках автора”.
P.P.S. Якщо хочете підтримати нас гривнею 👇
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
