«Бросьте эти кости прямо на погосте,
Не нужно и речей. Никто он и ничей»
Ніл Гейман – такий собі Тім Бартон літературного світу. Темні провулки, чудернацькі істоти, надприродні сили, що дістаються до людей і перевертають їхнє життя з ніг на голову. І хоча «Історія з кладовищем» не найвідоміший його твір, проте більш гейманівської книги годі й уявити!
Синопсис
На тихій вуличці навпроти старого кладовища трапляється жорстоке вбивство. Від рук таємничого Джека гине ціла родина, та маленькому хлопчику вдається уникнути лихої долі. Так, він опиняється в напівпрозорих руках мешканців кладовища, і отримує ім’я – Нік Овенс (в оригіналі це має більше сенсу – Nobody Owens). Хлопчик дорослішає, і світ, що так довго обмежувався для нього лише парканом кладовища – поступово відкривається Ніку, наперекір волі його опікунів. Та за парканом на хлопця чекають неабиякі пригоди і випробування. Він дізнається, якими бувають живі люди, починає навчатись у справжній школі, заводить друзів, і навіть потрапляє до рук поліцейських. Та найстрашніше попереду: вбивця його батьків досі чатує на нього – адже Нік є частиною пророцтва, за яким він має знищити Джека та організацію вбивць, на яку він працює. Врешті Нікові та його опікунам доведеться спуститись у справжнє пекло, а згодом – покинути рідне кладовище, аби розпочати життя серед живих.
Цитати
«Ти мій друг. І мені все одно, справжній ти чи ні»
«Перерахуй, які бувають люди. – Живі. Ну…і мертві. – Він замовк, а потім невпевнено додав: – І коти..?»
«У його житті були створіння двох видів: ті, кого можна обійняти і Сайлас»
«Куди б ти не пішов, ти завжди береш себе з собою»
«Якщо ти захочеш змінити світ – світ зміниться. Можливості, Нік. Їх немає, коли ти мертвий»
Причини читати
«Є думка, що ця книга про смерть. Та насправді – ця книга про цінність життя і про те, як знайти свою сім’ю» – Ніл Гейман.
«Книга кладовища» (або «Історія з кладовищем») – це така собі версія роману-виховання для підлітків 21 століття. Дитина покидає власну родину і потрапляє у інше середовище, вчиться бути самостійною, розрізняти добро і зло, проходить через моральні і фізичні випробування, аби зробити правильні висновки і вийти з них кращою версією самої себе. Такі книги закінчуються ніби на позитивній ноті, але з мінорним флером: всі щасливі, але дитинство закінчилось.
До речі, щодо дитинства. Не дивлячись на те, що книга класифікується як «дитяча література» (власне більшість премій, які Гейман за неї отримав, були нагородами за дитячу книгу), чорний гумор та макабричний стиль Геймана підкуплять будь-якого дорослого.
Крім того, на сторінках «Книги кладовища» ціла купа фольклорних персонажів – і типових героїв для такого виду міського фентезі. Вампір Сайлас, перевертень міс Лупеску, сіра вершниця (смерть), персонаж англосаксонського фольклору – Джек Фрост. Навіть імена героїв – ілюстративні, що знову ж таки є характерною рисою роману-виховання (а ще впливом старшого колеги і друга Ніла Геймана – Террі Пратчетта).
«Історія з кладовищем» – як і більшість книг Геймана – є якісним прикладом міського фентезі, жанру, що набув розквіту у 1990-х на початку 2000-х, і, на жаль, швидко скотився у низькопробну пародію. Нині складно знайти справді вартісні книги у цьому стилі, написані не по шаблону, і де гідна увага буде приділена мові, розвитку характерів, відсилкам до поп-культури та виховуватиме аудиторію. А твори Геймана – саме такі.
Герої «Книги кладовища» дуже добре прописані, а їхня історія видається неймовірно живою (каламбур, враховуючи, що більшість з них мертві) у тому числі через те, що задум цієї похмурої казки Гейман виношував близько 20 років. Саме з цієї ідеї – життя хлопчика на кладовищі – мала початись письменницька кар’єра Геймана ще у 80-тих. Та врешті він вирішив, що повернеться до неї тоді, коли матиме достатньо досвіду, аби випустити справді вартісний твір. Впродовж років він повертався до свого задуму не один раз, результатом чого, зокрема, став вихід оповідання «Надгробок для відьми» (який згодом став однією з частин роману).
Цікавий факт! Британська та американська версія роману різняться між собою – локаціями, географічними назвами, та іменами героїв, що про них згадують мешканці кладовища. Американські видавці вирішили таким чином наблизити історію до місцевого читача. Українська ж аудиторія знайомиться з перекладною версію саме оригінального британського видання.
Не дивлячись на те, що книга була видана ще у 2008 році, а також і аудіокнига, начитана самим Гейманом (а згодом ще й вийшла у вигляді графічного роману), і одразу ж стала світовим бестселером – екранізації вона так і не отримала. Права переходили від Мірамакс і Ніла Джордана («Борджіа», «Інтерв’ю з вампіром»), до Дісней і Рона Говарда ( «Аполон-13», «Код да Вінчі»), та ці плани так і не були реалізовані.
Знак питання
- Чому Джек вбив сім’ю Ніка?
- Чи зможе Нік почати інше життя? Як можна уявити майбутнє Ніка після кладовища?
- Чиї предмети це були (брошка, чаша)? В чому їхній символізм?
- Чим «Книга кладовищ» принципово відрізняється від «Книги джунглів»?
- Чому не було спроб розкрити вбивство сім’ї Ніка?
- Як можна охарактеризувати стосунки Ніка та Сайласа? Як вони розвиваються?
- Хто такий Слір?
- Чому Ніка попереджали, щоб він тримався подалі від кута кладовища?
- Чому Нік написав на надгробку відьми «Ми нічого не забуваємо»?
Про автора
Ніл Гейман (1960) англійський письменник-фантаст, східноєвропейсько-єврейського походження. За словами Геймана з чотирирічного віку він вмів читати, і знав, що буде письменником, а найбільше на нього вплинули Толкін, Льюїс, Керролл, Гофман та Желязни, що визначило жанр і стиль, в якому він пише.
У 1992 році письменник переїхав з Англії до Сполучених Штатів. Потоваришував з Аланом Муром і почав працювати над коміксами (в тому числі про Бетмена та Пісочного Чоловіка).
Крім художньої прози Гейман писав нон-фікшн, художні адаптації та есе: біографію гурту «Duran Duran», «Чому майбутнє залежить від бібліотек, читання та уяви?», «Скандинавську міфологію», «Не панікуйте: Офіційний додаток до путівника мандрівника автостопом по галактиці», написав дві серії для видавництва «Marvel Comics» («Вічні»), «DC Comics» («Бетмен»). Також, він новелізував телесеріал «Небудь-де», для якого раніше написав сценарій.
Та почав як романіст Гейман у 1990 році – з «Добрих передвісників», роману, написаного спільно з другом і популярним фентезі-письменником Террі Пратчетом. Назва цієї книги стала пророчою для його кар’єри: далі були «Зоряний пил», «Американські боги», який став одним з найбільш популярних творів Геймана, «Дітлахи Анансі», «Океан у кінці вулиці», «Кораліна у світі кошмарів», збірки «Дим і дзеркала», «Крихкі речі», «Скандинавська міфологія», «Обережно, тригери!», «Небудь-де», більшість з яких були успішно екранізовані, і сценарії для яких писав Гейман особисто. Крім того, він займався написанням персонажів серіалу «Люцифер», а також адаптацією для телебачення творів Террі Пратчетта.
Має чотирьох дітей від двох шлюбів. Один з них, Майкл, і надихнув Геймана на створення «Книги кладовища», коли заїхав на своєму триколісному велосипедику на закинутий цвинтар.
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом. Літературний модератор клубу Катерина Потапенко.
