Скільки разів цьогоріч до вас приходили щедрувати? Ну добре, цього року є об’єктивна причина низької явки. А минулого? Гаразд, останні кілька років є причина низької явки. Та загалом, ви не могли не помітити, що кількість щедрувальників/колядувальників, особливо у великих містах, різко зменшилась. Йдеться не лише про Україну. Наприклад, американські медіа останніми роками (ще доковідними) повідомляли про зменшення кількості дітей, які ходять домівками на Хелловін. І хоча відомі карнавали, як формат публічного перфомансу, досі збирають публіку, однак нішеві, традиційні історії, до яких, зокрема відноситься свято Маланки – стрімко перетворюються на спогади.
Що таке Маланка? Редакція Cedra зізнається, що наживо ніколи не бачила, а тим більше не брала участі у традиційному обряді (святкування «Щедрого вечора» у більшості з нас починалось і закінчувалось за столом). Навколо цього свята ходить багато легенд, а щодо походження існує кілька версій. Навіть щодо дати у дослідників немає згоди. Однак, традиційний обряд Маланки передовсім асоціюється з перевдяганням у ряд костюмів (переважно, страшних), які (колись на початках) були покликані відображати персонажів легенди про Маланку (викрадення прекрасної дівчини наглим змієм і її порятунок народним героєм) і водіння кози по сусідам.
Побачити (хоча і не наживо) як все це виглядає пропонують творці фільму «Памфір». Його називають сучасною версією «Тіней забутих предків», однак слово «сучасний» у цьому контексті дещо непідходяще, адже такі історії існують поза часом.
Попри те, що у рамках фестивальних програм стрічку подивились вже майже в усій Європі, а прем’єра в Україні відбулась ще в жовтні, однак на широкі екрани кіно виходить лише з 23 березня.
Тож, ще до походу в кінотеатр можна познайомитись з традицією і надихнутись атмосферою Маланки на виставці «Памфірова Маланка. Танець смерті та життя» в Українському домі. Організатори виставки, серед яких творці фільму «Памфір», пропонують зазирнути за лаштунки як знімального процесу, так і власне – самого свята. На виставці представлено близько 40 костюмів, реквізит, понад 100 обрядових масок. Частину з них художники відшукали на сільських ярмарках та в бабусиних скринях, частина – була створена спеціально для фільму.
Автори виставки діляться власними враженнями про знімальний процес та спогадами про свято Маланки, яке вони бачили наживо в дитинстві, і відзначають стрімке зникнення традиції навіть у її колисці – буковинських та галицьких селах.
Коментар від редакторки Сedra Каті:
«Маски з пап’є-маше – жахають. Дивлячись на них одразу розумієш, звідки це порівняння Маланки з Хелловіном. У мене також є асоціація з традицією Крампусів у німецькомовних країнах, де напередодні Різдва вулицями бігають рогаті та іклаті почвари, які за легендою супроводжують Святого Миколая і вишуковують дітей, які погано поводились, щоб забрати їх з собою або налякати. Від цих масок і костюмів стає справді некомфортно. І їхня ненатуральність і зовнішня штучність ще більше посилює оце відчуття. Хоча всім очевидно, що вони несправжні, однак, ніби слідкують за кожним твоїм кроком.
Насправді і «Тіні забутих предків» Параджанова викликали такий ефект. Певна природна дикість і неконтрольована енергія народних обрядів повертають тебе в часи, де людина дуже опосередковано могла впливати на власне життя.
Сьогодні очевидно, що Маланка може існувати в оригінальній версії лише як перфоманс. Але як традиція, як народний обряд, вона має трансформуватись, адаптовуватиь до сучасності. Однак, на жаль, натомість вона просто зникає».
Що? Виставка «Памфірова Маланка. Танець смерті та життя»
Де? В Українському домі.
Коли? Вівторок- неділя 11:00-19:00.
Вартість квитків – 80 грн
Виставка триває до 19-го лютого.
(увага, 1 і 2 лютого виставка працювати не буде)
