Про цю книгу мало хто чув і просто диво, що її переклали українською. Проникнутись ненав’язливою філософією баскської корови і схопити українцям відчуття дежавю пропонує Бернардо Ачага і його “Мемуари корови”.
Синопсис
Чорна корова Мо за порадою внутрішнього голосу “Зануди” почала писати мемуари про своє досить довге і насичене коров’яче життя. Вона описує неспокійні події в Країні Басків, у місцевості під назвою Балансатегі – свою втечу від вовків, дружбу з коровою з душею кабана на прізвисько La vache qui rit (Корова, що сміється), перебування на фермі, що слугувала прикриттям революціонерам (республіканцям, які переховувались від фашистів Франко), своє усвідомлення того, що вона корова, своє життя дикої корови і нарешті зустріч з монахинею Полін Бернадетт та її щасливе життя у конвенті.
“Проте, було неможливо, щоб у той момент ми дали відповідь навіть за допомогою логіки. Треба було чекати, поки Велике Колесо Секретів не почне крутитися і кидати бризки свого болота правди. Того дня, коли на наших руках буде достатньо болота, ми дізнаємось, якою є дійсність”
“Щаслива корова не має історії”
“Тоді я жила серед людей, що мали багато проблем, в епоху, коли кидались у вічі наслідки війни, але я була молодою, також трохи незначною, і мені було легко жити”
“Хто хоче одразу про все дізнатись, хай розгорне книжку з іншого боку”
“Бетховен, Шопен і Мендельсон, радують корову, немов сон”
Причини читати
Діпдайв у Країну Басків. Що таке Країна Басків? Це регіон Іспанії, на північно-східному кордоні з Францією. Баскська мова не має споріднених. 27 відсотків басків володіють мовою (близько 700 тисяч з популяції Країни Басків, яка становить трохи більше ніж 2,6 млн.). Вважається, що ця мова – остання з досі існуючих в Західній Європі, які були до прибуття індоєвропейських мов. Відомі баски, про яких ви могли чути: Пако Рабан, Крістобаль Баленсіага, Моріс Равель. Багато басків емігрувало у період громадянської війни (1930-ті) – зокрема в Латинську та Північну Америку. Ачага відкриває нам таємничу Країну Басків через життя однієї корови, схильної до філософських розмірковувань.
Впізнати себе у корові. Напевно, кожен з нас хоча б раз задумувався над тим, якими були б його мемуари (або принаймні казав собі “треба зберегти цей епізод для мемуарів”, “от буду на пенсії писати мемуари”). Мо вирішила не чекати, і написати поки є натхнення (вона то планує прожити ще мінімум стільки ж). Її спогади – це історія, багато у чому пов’язана з воєнним часом. Це історія створіння, яке шукає свою ідентичність, знайомиться зі світом, намагається розібратись у питанні сенсу життя – як і всі ми. У цій чорній корові, у її думках – простих і водночас геніальних – ми впізнаємо себе у різні періоди свого життя. Власне, написання мемуарів – в чомусь терапевтичне заняття, і можливо ця книга надихне вас на те, аби записати свою історію.
Зовсім інші мемуари. Зізнання від Каті, яка пише цей матеріал: щоразу коли я запитувала про цю книгу в книгарнях, мене вели у відділ мемуарів. Це художня книга. Ми звикли до того, що мемуари – це оповідь людини від першої особи про її спогади, події, які вона спостерігала та пережила, одним словом – нон-фикшн (ну майже, якщо вважати, що автори не прибріхують у своїх мемуарах). Однак, “Мемуари корови” – це творіння Бернардо Ачаги (очевидно, а не чорної корови), і цілком собі художній твір. Його можна порівняти з “Котом без дурниць” Террі Пратчетта.
Думки читачів
“Я зрозумів інтригу на півгодини раніше ніж Мо, тому я не дурна корова”
“Було сумно усвідомлювати, як війна зачіпає все”
“Це історія про те, що треба вибирати друзів. Якщо вибереш звичайних – то твоє життя буде порожнім”
“Збірник “100 кращих прислів’їв корів”
Знак питання
- Чому автор обрав саме корову головною героїнею?
- Чим мемуари корови Мо відрізняються від людських?
- Коли варто (і чи варто) писати мемуари?
- Що ви думаєте про персонажа Корови, що сміється? Чи приживеться вона з кабанами?
- Чи може людина потоваришувати з твариною так, як Полін і Мо?
- Які думки Мо були вам найближими, а які були незрозумілі?
- Голос в голові Мо – що це? Чи є у вас такий голос?
- Епізод, в якому Мо дізнається, що вона корова. Що нам мала сказати ця історія?
- У деяких іноземних прес-релізах ця книга рекомендована дітям 9-13. Чому?
- Навіщо “крилаті вислови” протягом книги? Кому вони належать? Це елемент гумору чи цілком серйозні поради?
Про автора
Бернардо Ачага (1951), псевдонім Джозефа Іразу Гармендіа – іспанського баскського письменника і перекладача. Бернардо народився в Країні басків, навчався в університеті Більбао і у Барселоні. Працював економістом, продавцем книг, викладачем баскської мови, видавцем, сценаристом для радіо, однак останні десятиліття присвятив себе літературі.
Ачага починав з того, що писав тексти пісень, збірки поезій, короткі оповідання, дитячі книги та п’єси для театру. Став відомим після виходу збірки “Індивідуальності і речі з Обаби”, яка отримала безліч нагород. Пише баскською мовою – еускара, але перекладає свої книги на іспанську.
Окрім “Мемуарів баскської корови” 1991 року, написав “Самотній чоловік” 1996, “Самотня жінка” 1999, “Син акордеоніста” 2007, “Сім будинків у Франції” тощо.
Якщо полюбляєте трошки дивну літературу, яку, тим не менш, варто прочитати, та про яку мало хто чув, пропонуємо вам нашу рецензію зі спойлерами про “Наївний. Супер” Ерленда Лу.
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ https://donatello.to/cedra
❤️ https://www.patreon.com/cedra
❤️ https://send.monobank.ua/jar/7XhJmjGw9j
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
🔥 TikTok: https://www.tiktok.com/@cedra.journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
