«Троє у одному човні, не рахуючи собаки» – один зі зразків британського гумору, що може здатись актуальним, вдалим та інтелектуальним, а може викликати лише відчуття нерозуміння та розчарування. Та ви здивуєтесь факту, що можете процитувати цей твір, і, швидше за все, впізнаєте свого батька-брата-чоловіка-кращого друга у головних героях.
Синопсис
Троє непутящих друзів наприкінці 19-го століття в Великій Британії вирішують провести разом кілька днів у подорожі човном по Темзі між Кінгстоном та Оксфордом. З собою вони беруть фокстер’єра Монморансі, який стає вірним супутником, а часом і головним винуватцем недолугих пригод компанії. На орендованому човні друзі підіймаються річкою, заглядаючи у подорожні населені пункти та обговорюючи теми, які природньо виникають у них по ходу подорожі. Майже одразу виявляється їхня абсолютна непристосованість до відпочинку на природі та до будь-якої фізичної праці. На зворотному шляху погода псується, друзі пливуть якийсь час під проливним дощем, та врешті вирішують не геройствувати і їхати у Лондон потягом.
«Нас було четверо»
«Єдина хвороба, якої я в себе не знайшов, була пологова лихоманка»
«У мене були всі ознаки хвороби печінки, включно з головним симптомом: «апатія і непозбувне відторгнення до будь-якого типу праці»
«Джордж спить в якомусь банку щоденно з десятої по четверту, крім суботи, коли його будять і виставляють за двері вже о другій»
«Я горюю про старі добрі часи, коли можна було викласти людині свою про неї думку за допомогою меча, луку і стріл»
«Після цього ми вимили посуд, все прибрали (нескінченне заняття, яке привнесло деяку ясність у питання, що нерідко мене турбувало: куди діває час жінка, яка не має інших справ, крім домашнього господарства)»
«Я люблю роботу! Вона мене зачаровує. Я здатний сидіти і дивитись на неї годинами. Я люблю накопичувати її у себе: думка про те, що з нею доведеться коли-небудь розібратись – надриває мені душу»
Причини читати
Популярність книги зробила касу прокату човнів на Темзі: у 1890 (наступний рік після виходу книги) – кількість зареєстрованих човнів та попит на прогулянки річкою зріс на 50%, що значно збагатило місцевий бюджет і повернуло популярність на місцевий туризм серед лондонців, які наприкінці 19-го століття віддавали перевагу південним країнам. І справді, кожен може дозволити собі подорож (не по Темзі, звісно) у човні місцевою річкою з кращими друзями, а прочитавши цю книгу, ви будете ще й морально готові.
До того ж, Джером планував «Трьох у човні» як такий собі тревел-гайд по місцевим селам вздовж Темзи. І хоча редактор та видавець прибрали половину описів місцевості, все ж гортаючи книгу поміж безтурботних діалогів, можна таки відчути певний колорит та суто британський шарм багатої сільської місцевості.
Оригінальність «Трійці у човні» саме у недолугості і неоковирності, непристосованості до звичайних речей головних героїв. Джей, Гарріс та Джордж – абсолютно реальні та суперреалістичні персонажі на свій час. Пересічність героїв, близькі читачам місце і час перебігу подій, повна відсутність пафосу чи моралізаторства зробили Джерома героєм дня.
До речі, герої не дарма здаються реальними: по суті те, що Джером створив – це втілений у форму художньої книги подорожній нарис, тревел-блог. Адже Джей – це він сам, а Гарріс і Джордж – це його найкращі друзі Карл Хенчел і Джордж Вінгрейв.
У «Трьох у човні» є продовження, яке було не менш популярним на момент виходу. Події у ньому відбуваються 10 років потому, дехто з героїв вже одружений і з дітьми, та вони як і раніше утрьох вирушають у подорож, цього разу на велосипедах, по німецькому Шварцвальду. І хоча продовження абсолютно наслідує стиль і настрій першої книги, воно насичене стереотипами про Німеччину, а полілоги героїв справляють враження вже не легковажної балаканини, а суцільного буркотіння і рафінованого критиканства (хоча головним героям у другій книзі ще немає 40 років).
І звісно, якщо ви фанат списків – «Троє у човні» можна знайти напевно в усіх топ-100 кращих романів від Guardian, BBC, The Economist, The Times тощо.
І ще один приємний бонус: менше ніж 200 сторінок 😉
Знак питання:
- До чого у комедійному творі епізод про те, як друзі знайшли тіло жінки у воді? Яку роль він відіграє у книзі? Чому ця знахідка майже ніяк не вплинула на настрій та плани друзів?
- Чи можна сказати, що гумор Джерома має інтернаціональний характер і існує поза часом (зрозумілий будь-якій аудиторії)? Яке ваше ставлення до явища «британського гумору»? Чим він відрізняється від, наприклад, «українського»?
- Як у книзі зображені жінки?
- Чому так багато часу приділено подорожі «туди», і всього лише кілька сторінок подорожі «назад»?
- Джером відкрито говорив, що списав персонажів зі своїх кращих друзів. Та варто зауважити, що герої показані не в надто привабливому світлі. Як би ви відреагували, якби хтось так само карикатурно зобразив вас?
- Чи зробила ця подорож трьох друзів ближчими чи навпаки стала підґрунтям для непорозумінь у майбутньому?
Про автора
Джером Клапка Джером – був серцем легендарного британського гумористичного журналу «Панч» наприкінці 19-го, на початку 20-го століття. Рано осиротілий Джером з юних років пробував себе у журналістиці і акторстві, та шлях до успіху був тернистим, і майбутній письменник переміряв професії вчителя, секретаря і навіть пакувальника на складі. Світова популярність до Джерома прийшла одразу після першої публікації «Трьох у човні». І не дивлячись на десятки збірок гумористичних розповідей, новел, романів та п’єс, Джером так і лишився автором одного твору (не враховуючи продовження «Троє на велосипедах»).
*Книжковий клуб «Клуб залюблених у книгу та…» збирається в останню п’ятницю щомісяця о 19:00 у книгарні «Небо». Участь за попередньою реєстрацією за телефоном: +380996263642, +380687007977. Вартість 50 грн. Пригощаємо чаєм та печивом.
Літературний модератор клубу та авторка Катерина Потапенко
Колажі створила Катерина Ткаченко
