Книга завжди була недорогим способом утекти від реальності, і іноді ми всі знаходимось у стані, коли утекти отак на кілька годин – не просто примха, а необхідність. Весь Роальд Дал прочитаний, а Джейн Остін двічі, пригодницькі історії про піратів і лицарів затерті, і хочеться чогось доброго, вічного і новенького… ось тут список від Cedra і стане вам у нагоді!
І почнемо з імені, про яке ви навряд чи чули (хіба що є палким прихильником Cedra і читаєте всі наші публікації). І дарма! Бо кожен роман Джулії Стюарт – це справжня знахідка (особливо у часи, коли просто необхідно залізти під ковдру і пити чайок, мріючи про кращий світ).
Ця англійка випустила в світ кілька романів з інтригуючими назвами – “Останній мисливець на перли в Шотландії”, “Таємниця пирога з голубами”, “Тауер, зоопарк і черепаха” (про який можна прочитати на Cedra, але зі спойлерами!). Але, чого приховувати, всі вони містять дрібку драми, а то і трагізму….Та не “Сват з Перигора”! Уявіть малесеньке містечко з напіврозваленим замком у Лангедоку, південній Франції, де настільки мало мешканців, що регіональна влада навіть планує позбавити Амур-сюр-Бель статусу міста. Стосунки між містянами, містичні випадки, рецепти локальної кухні, невипадкові випадковості, добрі непорозуміння, і, звісно, кохання. Найзатишніша книга списку із запахом кассуле (обов’язково загугліть рецепт!).
На відміну від попереднього імені про Євгенію Кузнєцову (або принаймні про її “Мієчку”) ви могли чути. «Спитайте Мієчку» – справжній бестселер минулого року. Ви знаєте, що таке “котаджкор”? Це естетика, що ідеалізує сільське життя. Словом, котаджкор – це “Спитайте Мієчку”. Легкий гумор, чудові і теплі родинні стосунки, ніякої драми, живі описи, надзвичайний у своїй звичайності сільський будиночок із такою ж бабусею всередині, сучасні сестри бальзаківського віку і загалом – дуже європейський, приємний, відпочивальний (а це не значить, що не інтелектуальний!) роман-відпустка.
Навздогін ще про одну Мію/Соломію. «Мія і місячне затемнення» Олі Русіної – це неочевидна ода Києву. Книга про дружбу дітей, про стосунки з батьками, фантазії, дитинство, мрії і місто. Попри «дитячий контент» – сміливо радимо всім дорослим через гумор, добрий посил, і телепорт у дитинство, водночас без особливого мелодраматизму. На кілька вечорів уявіть себе десятирічкою, яка мріє не лише про те, щоб Москву бетоном залити, а й про собаку, сімейні вихідні, побачити іншопланетян, шкільну популярність, і вірить у те, що все це обов’язково здійсниться.
(Між іншим, можна скористатись можливістю і послухати аудіокнигу безкоштовно! https://abuk.com.ua/catalog/books/259?web=1 від Абук, записано нашою редакторкою та Фоннація Продакшн)
А тепер до зовсім відомих імен, як, наприклад, Уве. Типове таке, скандинавське ім’я, яке віднедавна у читачів усього світу асоціюється не з данським актором чи норвезьким футболістом, а шведським буркотуном, грозою всіх сусідів, і рятівником знедолених – “Чоловіком на ім’я Уве” від автора жмені бестселерів Фредріка Бакмана. Не будемо приховувати – вам знадобиться хустинка і не одна, проте ідилічне пенсіонерське життя у типовому скандинавському приватному секторі, з сусідськими котами, білими фіранками, низенькими парканчиками, ідеальним газоном та “проблемами білих людей” – багатьом видастся мрією, незалежно від віку. Застереження: вам без видимої причини захочеться купити Сааб, і переглянути свій гардероб, лишивши по одному комплекту одягу за сезон.
Так, так, ми обіцяли вам втечу з цієї реальності, але повірте – “Клуб любителів книг і пирогів з картопляного лушпиння” Берроуз та Шеффер варта прочитання осінніми вечорами, попри те, що складається з пазлу травматичних досвідів переживання Другої світової. З іншого боку, гарний кінець, і оптимізм персонажів доводить, що відновитись можливо, маючи гаряче серце і вірних супутників. Екранізація твору не те, щоб погана, але значно простіша за саму книгу, тож радимо почати саме з оригінального продукту. Застереження: як написано у самій книзі “гарні книги зовсім відбивають бажання читати погані”. А “Клуб” якщо і не стане настільною книгою, то вірним компаньйоном і цікавим співрозмовником на кілька вечорів – однозначно.
Написати драматичний твір без сумнівів значно легше, тож оптимістичних і наскрізь добрющих книжок (якщо вони не дитячі) не так і багато. Та Джеймс Херріот спромігся випустити таких цілу серію! Так, так, звісно у буднях сільського ветеринара Йоркшира траплялись і трагічні випадки, але його ставлення до життя в смарагдових полях, витривалість і незламність місцевих фермерів та тварино-терапія роблять цю книгу маст-хевом у тривожній валізці. Перший том серії – “Про всіх створінь – великих та малих” познайомить вас з юним Херріотом, його підопічними, також розповість історію кохання, яка неминуче мала розгорнутись у цій атмосфері добра.
Їжа – один із найшвидших методів ескапізму і різкого, проте короткотривалого покращення настрою. Ну а їжа у назві доброї і випромінюючої оптимізм книги – це комбо! “Смажені зелені помідори у кафе “Зупинка” від Фанні Флегг – це саме таке комбо. Вона не суцільно добра, і не кришиться від жартів, але ця історія кількох поколінь одноповерхової Америки може підкорити вас і не відпустити до останньої сторінки (на якій, між іншим, рецепт цих самих смажених зелених помідорів, який вам просто необхідно спробувати!).
Згадаймо і кілька класичних “feel good” книжок, як-от, наприклад, “Як важливо бути серйозним” Оскара Вайлда. От хто знав як важливо бути іноді несерйозним – то це Оскар Вайлд. Цей витівник міг закрутити і висміяти своїх сучасників так, що їм і на думку не спало б його запідозрити. На жаль, переклад не передає традиційної для ірландських авторів гри слів (навіть у назві! де Earnest – чесностний, щирий – перегукується з псевдонімом головного героя, навколо якого все і закрутилось – Ернест). Розіграна у кращих шекспірівських традиціях історія залицяння і викриття невинного обману занурює у багатство і безтолковість життя дворян кінця 19-го століття і дозволяє на кілька годин занепокоїтись питанням – що скаже Сесилія Гвендоліні при знайомстві, хто з них красивіший та врешті решт – хто чий племінник?
Та все ж, оптимістичнішої вигаданої людини за Поліанну – годі й шукати. Жарти і соціальні обставини близькі дорослим і риторика зрозуміла дітям робить “Поліанну” Елеонор Портер ідеальним прихистком кукухи всіх поколінь. А перетворення насуплених і затурканих сусідів на друзів наштовхне вітатися з власними сусідами так голосно, поки вони нарешті не вирішать, що безпечніше буде все таки вам відповідати.
(І ой, яка несподіванка! Цю книгу також можна безкоштовно слухати в Абук https://abuk.com.ua/catalog/books/124?web=1, також в озвученні Каті Потапенко, записану з допомогою Фоннація Продакшн!)
Серія книжок “Моторошна історія” від Террі Дьєрі – справжня знахідка як для Індіан Джонсів, так і для тих, хто не любив історію у школі. Кожна книга серії – ніби суцільний стенд-ап за мотивами певного історичного періоду. Реальні історичні факти, подані з гумором і крізь призму сучасних подій залишать у вашій голові певні знання предмету і не занудять форматом. Хоча, звісно використовувати їх як підручник з історії ми не радимо!
Українською поки що перекладено чотири книги – “Нахабні Вікінги”, “Відпадні Греки”, “Химерні Римляни” та “Дивовижні Єгиптяни”. Однак ми дууууже сподіваємось (і навіть готові писати петицію у видавництво Vivat), що черга дійде і до інших книг серії: «Слизькі Стюарти», «Мажорні Георгіанці», «Мерзенні Вікторіанці», «Довбануті Британці», «Жахливі Тюдори», «Ще більш жахливі Тюдори», «Неймовірні Інки», «Люті ацтеки», «Мізерне Середньовіччя», «Нестримні Нормани», «Буйні Сакси», «Кровожерливі Кельти», «Дикий Кам’яний Вік» – погодьтесь, такі назви не можуть не інтригувати!
Поділіться з нами своїми улюбленими книгами для втечі від реальності, а ми зробимо сторіз з вашими порадами!
Книги радить Катя Потапенко
