“Але серце моє – самотній мисливець, що полює на самотньому пагорбі”
Вільям Шарп
“Серце самотній мисливець” зазирає за куліси американської мрії. Перша книга Карсон Маккалерс завдає величезного емоційного удару. Роман дає панорамний вид на американський південь, і ця картина далека від оптимістичної. Американська мрія – нереальна для самотніх мисливців. Гаразд, тепер, коли ми вас трохи підбадьорили, давайте дізнаємось, чому “Серце” необхідно прочитати усім.
Синопсис
Двоє глухонімих кращих друзів – грек Спірос Антонопулус та Джон Сінгер живуть у південному американському містечку у Джорджії наприкінці 30-х. Їхня ідилія порушується втручанням психічної хвороби грека, внаслідок чого він потрапляє до лікарні. Сінгер лишається один. Він починає блукати містом і швидко привертає увагу чотирьох дуже різних людей: дівчинки-підлітка Мік Келлі, афроамериканського лікаря Коупленда, соціаліста-алкоголіка Джека Блаунта і мовчазного власника місцевої забігайлівки Біффа Бреннона. Протягом року з цими чотирма людьми відбуваються суттєві зміни. Мік втрачає надію на майбутнє, оскільки її сім’я опиняється в жахливій бідності і різко дорослішає; лікар втрачає сина через неправомірне ув’язнення і власне здоров’я через рецидив запущеної хвороби; соціаліст втрачає розум (неодноразово) і, врешті-решт, роботу; а власник забігайлівки втрачає дружину і деякі з власних принципів.
Сінгер стає в певному сенсі якорем для цих чотирьох. Всі вони переконані, що Сінгер їх розуміє, хоча насправді він так само ізольований і розгублений, як і вони. Зрештою, єдиний друг Сінгера помирає, а сам він накладає на себе руки. Наприкінці, чотири людини, які емоційно залежали від Сінгера, залишаються ще більш самотніми, ніж будь-коли. Однак, нам вирішувати, чи знайшли вони щось натомість.
“Він був схожий на людину, яка сиділа у в’язниці, або на колишнього студента Гарвардського університету”
“Можливо, вона стане великою винахідницею, винайде дрібні радіоприймачі, розміром з горошину, і люди будуть носити їх у кишені і вставляти у вуха”
“Ти любиш дітей більше ніж дорослих, правда? – Дитина дозволяє на щось сподіватись”
“Вона вже надто доросла, аби носити шорти”
“Містер Сінгер був не схожий на інших”
Причини читати
Молоде та раннє. Свій перший роман “Серце – самотній мисливець” Карсон Маккалерс написала і опублікувала в 1940 році, коли їй було двадцять три роки. Так. Відчуйте себе нікчемами, називається. Роман став справжнім хітом і дав старт надзвичайно успішній літературній кар’єрі Маккалерс. Протягом наступних двадцяти з гаком років вона писала романи, оповідання, п’єси, рецензії, статті, вірші і навіть голлівудські сценарії. Якщо ви ще не достатньо вражені, вона робила все це, борючись із серйозними проблемами зі здоров’ям: перенесла серію інсультів у ранній молодості і все життя боролася з депресією та зловживанням психоактивними речовинами. Додайте до цього американські гірки шлюбу, який закінчився самогубством її чоловіка, і ви отримаєте серіал HBO.
Південна готика. “Мисливець” – південна готична книга. Південна готика – крутий гібридний жанр, який необхідно пояснити. Коли ми чуємо слово “готика”, ми, як правило, думаємо про книги на кшталт “Франкенштейна” і авторів типу Едгара Аллана По. Готика – це все про моторошні, часто англійські будинки з підозрілими слугами, вбивствами, несправним освітленням і вербами, що стукають у вікно. Якщо вам цікаво, як все це стосується книги “Серце – самотній мисливець”, то ніяк. Але, на додаток до всіх надприродних елементів, готична література також підкреслювала такі речі, як минуле, романтика, таємниця, драма, емоції та загальна дивакуватість.
Південна американська готика змішує традиційні готичні елементи – таємничість, напругу, тривогу, гротеск, надприродне, а також романтику, реалізм та модернізм і розгортає все це на американському Півдні. Маккалерс публікувала “Серце” у часи, коли південна готика була неймовірно модною. Такі люди, як Фленнері О’Коннор, Трумен Капоте, Торнтон Уайлдер вивели жанр на новий рівень, до того ж, захоплення південною готикою поширилося і на Голлівуд – екранізації Фолкнера і Теннессі Вільямса були в моді в 1950-х і 1960-х роках. Маккалерс теж потрапила у цю хвилю екранізацій – “Серце – самотній мисливець”, екранізовано у 1968 році, у кількох категоріях номінувалось на Оскар.
Мікро-локації. Протягом всієї книги виникає загальне відчуття задухи, чи то від задушливої південної спеки, чи то від крихітних кімнат і будинків, в яких люди перебувають ніби в ув’язненні. Будинок Мік часто описується як особливо задушливий і переповнений, з відчуттям неспокою; будинок Коупленда відображає його характер: темний, тихий і самотній, а деталі (стілець з прямою спинкою) лише підкреслюють його суворість. Нью-Йоркське кафе Біффа є головним соціальним місцем у книзі, та навіть у цьому місці “кожна людина, здавалося, була на самоті”. На цей момент ми вже здогадались, що ця книга про самотність, адже навіть місцева діра не може зібрати людей разом. Кімната Сінгера в пансіоні родини Келлі відрізняється від багатьох інших місць у романі, так само як і сам її власник. Тут тихо, чисто, дуже рідко буває людно, і на додачу, тут є радіо. Цей простір є безпечним притулком, цивілізованим простором у нецивілізованому світі. Однак і цей безпечний простір символічно розбивається об відчай і насильство через самогубство Сінгера (ось і алюзія на військовий час: у світі немає безпечних місць).
“Серце” і війна. Книга вийшла друком в 1940 році, коли Європа падала перед нацистським завоюванням, а Америка була лише за рік до вступу в Другу світову війну. Протягом усієї книги ми отримуємо постійні маленькі нагадування – від зображень бідності і расизму до згадок про Гітлера в новинах – про світ за межами цього маленького південного містечка. Яким би ізольованим воно не було, це містечко безумовно є продуктом свого історичного контексту.
Підступ простого сюжету. “Серце – самотній мисливець” має загалом простий стиль (читається доволі швидко), а сюжет не надто складний: глухонімий чувак товаришує з еклектичною компанією людей, але ніхто з них не розуміє один одного. То в чому ж підступ? Простота всього цього може обдурити вас. Ви можете пробігти текст дуже швидко, та опісля лишиться відчуття, що ви щось пропустили.
Стиль. Стиль кожної глави відображає її головного героя. Розділи Мік звучать як Мік – суцільні плани на майбутнє і музика. Глави Біффа звучать як Біфф, наповнені риторичними питаннями та короткими реченнями. Глави Джейка схильні до хаотичного стрибання і різкого переходу на нові теми. А вибір слів в розділах доктора Коупленда відображає його власну широку освіченість (освіта як захисний механізм).
Погода (привіт, готика). Щось є в цій надмірній спеці, а також в інших дивних погодних епізодах, які трапляються протягом усього роману. Погода є ключовою частиною декорацій та місцевого колориту,і вона допомагає задати настрій роману і часто надає сценам відчуття надприродного і химерного: як наприклад дивна хвиля спеки взимку. Дивацтва погоди щоразу провіщають серйозні події – особливо, коли брат Мік стріляє в Бебі. Перед цим Джордж каже: “я починаю вірити, що ми всі потонемо” через епічний дощ.
Музика. Музика займає центральне місце в історії Мік, і є символом надії, краси та любові в романі. Музика дає нам багато інформації про характер Мік. Примітно, що вона чує саме Третю симфонію Бетховена. Критики вважають, що саме з цього твору починається зрілий період композитора. Тому не дарма трансформація Мік пов’язана з цією музикою. Маккалерс, яка колись сподівався пов’язати своє життя із музикою, описала структуру роману як тричастинну фугу: “Як голос у фузі, кожен з головних героїв є сутністю сам по собі, але його особистість набуває нового багатства, коли протиставляється і вплітається в інших персонажів книги”.
Внутрішня кімната. Мік насправді сповідує досить глибоку філософію, навіть не усвідомлюючи цього. А її внутрішня кімната уособлює потужну тему книги – відчуження. Кожен з чотирьох героїв дає Сінгеру перепустку до своєї внутрішньої кімнати, але не знає, як нею скористатися. Внутрішні кімнати символізують бар’єри, які персонажі ставлять – навмисно чи ні – щоб не пускати інших.
Всезнаючий оповідач з нюансом. Роман побудований як серія невеликих епізодів, які всі пов’язані між собою. Щось на кшталт телесеріалу. Таким чином, ми отримуємо окремі глави, що містять окремі, самодостатні історії, які зосереджуються лише на одному або декількох персонажах одночасно. Оповідач є всезнаючим лише для одного персонажа за раз. Це означає, що в розділі, присвяченому Мік, ми чуємо всі думки Мік, і отримуємо все здебільшого з її точки зору, з деяким вкладом оповідача. Це також означає, що ми отримуємо погляд Мік на всіх інших наших персонажів. Але в розділі Мік наш всезнаючий оповідач не має доступу до внутрішніх думок таких персонажів, як Біфф, Джейк або Коупленд.
Об’єкти-символи героїв. Шорти виступають символом затяжного дитинства Мік і зростаючої жіночності. Сама Мік, здається, навіть усвідомлює важливий символічний характер свого вибору одягу. На початку роману вона носить свої шорти як відзнаку. Але ближче до середини усвідомлює, що дорослішає, і відкладає свої шорти вбік. Парфуми Аліси. Біфф починає користуватися парфумами своєї дружини після її смерті, вони нагадують про гендерне питання Біффа, а також є символом пам’яті, і воротами до поступового особистісного пробудження. Пошарпана карусель, яка викликає у Джейка нудоту, здається, уособлює той безнадійний цикл, в якому застрягли герої – насильства, бідності та безнадії. Руки – символ Сінгера. Він відкривав їх лише для спілкування з єдиним другом, а весь інший час ховав у кишенях. Доречно, що руки Сінгера натискають на спусковий гачок пістолета в акті самогубства.
Комунікація. Той факт, що центральним персонажем є глухонімий, показує нам, наскільки проблематичним може бути спілкування. Ніхто з героїв не хоче мати друзів. Те, що їм треба – це те, що вони знаходять у Сінгері – слухача, який не засуджує, він ніби щоденник, якому вони все розповідають. Сінгер щось надихає в цих людях, тому що всі вони починають думати про свої мрії: Мік – про музику, Біфф – про свою жіночу сутність, Джейк – про політику, а доктор Коупленд продовжує свої соціальні пошуки.
Ідея мисливця. Якщо ми всі мисливці, то що є здобиччю? Це ідеї, цінності і навіть інші люди. Серце – річ егоїстична, а у світі цього роману серце хоче майже всього. Герої постійно перебувають на полюванні за бажаним, і полюють вони завжди наодинці.
Від поганого до ще гіршого. Після казкового вступу в дусі “жили були двоє друзів”, ми отримуємо низку розділів, які детально розповідають про головних героїв: Мік, Біфф, доктор Коупленд і Джейк Блаунт. Всі четверо страждають від внутрішніх конфліктів і всі, крім Джейка, мають проблеми у відносинах з членами своєї сім’ї. Після самогубства Сінгера четверо наших головних героїв оцінюють своє життя і роблять деякі великі зміни: Доктор Коупленд покидає місто, Джейк тікає з міста після смертоносного бунту, Мік бореться зі своєю новою роботою та дорослим життям, а Біфф…до речі?
Думки членів клубу
“Лікар не займався своїми дітьми. Він вкладав у них лише надії”
“Пастор, лікар, темношкірий комуніст, який називає своїх дітей Карлами Марксами. Коли я прочитав, що він “червоний”, то думав, що ще й індіанець”
“Тобто як це, автор – жінка? Карсон?”
“Внутрішній світ підлітка описано дуже здорово і реалістично”
“То там є пахне педофілією чи мені здається?”
Знак питання
1. Яким персонажам нормально бути самотніми? Які герої намагаються уникнути самотності і як?
2. Сінгер допомагає персонажам чи ні?
3. Що зі стосунками в романі?
4. Сінгер стає на кшталт Бога – або обожествленої присутності – для кожного з інших персонажів книги: “кожна людина описувала німого таким, яким вона хотіла його бачити”. Чому?
5. Початкова назва книги Маккалерса була “Німий”. Як ви вважаєте, чому вона була змінена? Що це говорить про задум письменниці?
6. Мік – автобіографічний персонаж – чи співчуваєте ви їй більше?
7. Чому Біфф Бреннон не може довіритися Сінгеру? Що він відчуває після смерті дружини?
8. Як ви вважаєте, фінал роману розчаровує чи вселяє надію?
9. У певному сенсі, самогубство Сінгера – це дійсно кінець історії. Чи є заключні епізоди – лише тизери до нових починань історій героїв?
Про автора
Карсон Маккалерс (1917 – 1967) народилася Лулою Карсон Сміт у штаті Джорджія, США. Її батько був годинникарем і ювеліром французького походження. З десяти років вона брала уроки гри на фортепіано; коли їй було п’ятнадцять, батько подарував їй друкарську машинку, щоб заохотити до написання оповідань.
У 17 років вона поїхала до Нью-Йорка, плануючи навчатися грі на фортепіано. Однак, гроші на навчання вона (за легендою) загубила в метро і натомість вирішила відвідувати вечірні заняття і писати, працюючи офіціанткою та вигулюючи собак. Згодом Маккалерс тяжко захворіла, повернулася до Колумбуса і передумала вивчати музику.
У 20 вона вийшла заміж за письменника-початківця Рівза Маккалерса. Вони по черзі писали і по черзі працювали, однак її успіх автоматично розподілив їхні ролі. Тоді ж вона пережила низку інсультів. Незабаром подружжя розійшлось і Карсон переїхала до редактора Harper’s Bazaar, у якому опублікувала свій перший дорослий твір.
Після Другої світової війни уже відома письменниця переїхала у Париж, де тусувалась з Труменом Капоте і Теннессі Вільямсом. В цей час її чоловік мав роман з композитором, а Маккалерс протягом життя закохувалась у кількох жінок, і не приховувала цього, навіть переслідувала деяких, і все життя носила чоловічий одяг.
У 1945 році Карсон і Рівз Маккалерс одружилися вдруге. Через три роки, перебуваючи у важкій депресії, вона намагалася покінчити життя самогубством. Потім Рівз намагався переконати її покінчити життя самогубством разом з ним, але вона втекла, а він таки наклав на себе руки у паризькому готелі.
Маккалерс померла у 50, і не дожила до жодної з екранізацій своїх творів, була знайома з Мерилін Монро, її іменем назвали музичний гурт, Чарльз Буковскі написав про неї вірш, а темношкірі письменники вважають, що вона була першим білим письменником, який створив повністю людських чорношкірих персонажів.
Всього Маккалерс опублікувала вісім книг, і крім “Серця” відомими стали “Відображення в золотому оці” (1941), “Учасник весілля” (1946), повість “Балада про сумне кафе” (1951), “Годинник без стрілок” (1961).
Читала Катерина Потапенко
Про анонси та проєкти дізнавайтесь тут: https://www.instagram.com/cedra_journal/
Підтримати нас можна: https://www.patreon.com/cedra
Telegram: https://t.me/cedra_journal
Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZM8cF68pt/
Youtube:https://www.youtube.com/@CedraBlog/videos
Ви давно за нами слідкуєте, вам до вподоби наш контент, і надалі ви б хотіли бачити більше? Саме на такий випадок ми відкрили збір на оплату монтажу відео для нашого Ютуб каналу! Посилання на банку Моно https://send.monobank.ua/jar/7XhJmjGw9j Будемо вдячні за будь-які донати😍
А ще в нас є патреон! https://www.patreon.com/cedra
