Романи Гюго не назвеш легким чтивом. Багато імен, історичних деталей, складні життєві обставини і політичний підтекст. Безпечно сказати, що він і не про щасливі закінчення. Однак, нехай це не зупиняє вас від знайомства з метром французької літератури. У рецензії зі спойлерами розбираємо роман Віктора Гюго “Людина, що сміється”.
Синопсис
29 січня 1690 року. Англія. Король Яків Другий саме видав закон про переслідування компрачикосів – злочинців, які спотворювали дітей і показували їх як потвор на ярмарках за гроші. Найчастіше послугами компрачикосів користувалися, щоб прибрати небажаного спадкоємця.
Хлопчика років дев’яти викидають з корабля посеред пустки, аби позбавитись доказів проти себе. Корабель з компрачикосами, які викинули його, тоне в море. Вони кидають лист із зізнанням у викраденні і злочині у пляшці в море.
Хлопчик бачить мертву жінку з немовлям і підбирає дитину. Він входить в місто і стукає в усі двері, однак йому не відчиняють. Врешті, дітей бере до себе мандрівний жебракуватий філософ Урсус, який подорожує і показує фокуси зі своїм ручним вовком Гомо. Хлопчик Гуїнплен був зі спотвореним обличчям, а дівчинка Дея осліпла від холоду.
Лорд Лінней Кленчарлі стає незручним королю і їде у Швейцарію. У Англії його незаконнонароджений син Девід починає кар’єру при дворі і отримує титул, і наречену Джозіану (дочку короля Якова). Старий лорд помирає в Швейцарії, а його вже законний син зникає. Девід і Джозіана не поспішають одружуватись – він перевдягається простолюдином і гуляє під іменем Том-Джим-Джек, а вона вибирає коханця. Довірена людина королеви, Джозіани і Девіда, Баркільфедро прагне помститись пихатим багатіям і знаходить пляшку, викинуту в море компрачикосами.
Тим часом Гуїнплен і Дея вже дорослі і закохані, виступають разом з Урсусом і Гомо у бродячому цирку і стають популярними. Гуїнплена представляють як “Людина, що сміється”. Девід показує Джозіані Гуїнплена і вона вирішує зробити його своїм коханцем. Однак Гуїнплен спалює її листа. Дея стає слабшою.
Гуїнплена забирають у в’язницю для того, аби він свідчив проти компрачикоса, що його спотворив. Баркільфедро розповідає йому, що він відтепер лорд Фермен Кленчарлі і забирає його в маєток. Урсус переконаний, що Гуїнплена вбили у в’язниці.
Леді Джозіана було заручена з лордом Кленчарлі, але не з людиною, а з його титулом. Тепер Гуїнплен її наречений, пер у палаті лордів і йому заборонено повертатись до Урсуса і Леї. Баркільфедро сказав Урсусу, що Гуїнплен мертвий і наказав покинути Англію.
Гуїнплен виголосив промову-звинувачення у палаті лордів, однак всі почали сміятись. Лорд Девід захистив його перед перами, та потім викликав на дуель – у своїй промові Гуїнплен образив його матір. Гуїнплен тікає з Лондона. Він хотів кинутись у Темзу, та на березі його зустрічає вовк Гомо і приводить на корабель, на якому Урсус і Дея (при смерті) відпливають у Голландію. Усі радіють зустрічі, однак Дея помирає на руках Гуїнплена. Він стрибає за борт і тоне. Урсус і Гомо лишаються самі.
“Ніч не така темна, як людина”
“Ніщо не робить серця таким кам’яним, як лежання в теплі під двома ковдрами”
“Старому безлюдникові лордові Ліннею Кленчарлі трапилися різні прикрості – головна з них була та, що він помер”
“У лорда Ковпера верхня губа була менша, а нижня – товща, – ознака напівдоброї людини”
“Встаньте, – ви ж люди”
“Коли б з горя можна було вийти, як виходять з міста”
Причини читати
Романтизм у всій красі. Роман побачив світ в 1869 році. Незвичайний герой у незвичайних обставинах — типова для романтизму основа. Гюго був одним з засновників романтичного руху у французькій літературі. З перших сторінок “Людини, що сміється” нагнітається атмосфера тривожної таємничості, персонажі гротескні, а події сюжету формуються суцільним збігом випадковостей. Добро і зло, контрасти, символізм, унікальні події, протистояння добрих бідняків і поганих аристократів – за змістом і структурою цей роман найбільше відповідає стереотипу уявлень про романтичну літературу.
Французький Діккенс. В основі майже всіх романів та драм Гюго лежав конфлікт між простими людьми і феодальною аристократією та монархією. Однак його реалізм часто порівнюють із Діккенсівським. Справді, стиль мовлення (і, звісно, період), тематика, гротескні персонажі і особистості авторів очевидно схожі. Між іншим, француз Гюго написав один роман про Англію (власне, “Людина, що сміється”), в той час як англієць Діккенс – один роман про Францію (“Повість про двоє міст”, читайте рецензію у нас на сайті). І той, і інший вважали саме ці свої романи – вершиною своєї творчості.
Гюго визначив цей твір як роман про аристократію, навіть хотів його так назвати, та друг переконав його у потенційному успіху більш загадкової назви – “Людина, що сміється” (друга назва, під якою роман також публікувався, “За наказом короля”). Як і Квазімодо в “Соборі…”, Гуїнплен – перебільшений образ, який виступає символом страждання простого люду і панування жорстокої знаті.
Цитованість. Французи вважають Гюго насамперед поетом. Здебільшого через те, що він був просто творцем афоризмів, а його книги можна розібрати на цитати речення за реченням (може тому він так довго їх писав).
Художній метод Гюго: писати про виняткове, а не звичайне; все має бути побудоване на контрасті; світ може змінити лише милосердя. У кількох романах Гюго використовував ту саму паралель – каліцтво, потворність одного – ототожнював з загальнолюдським досвідом та протиставляв суспільству, і водночас з ним же порівнював. Його улюблена тема – “страждання”, “la misere (les miserables)” критикує знать, яка з нудьги вдається до насильства та гноблення, і пасивність народу, який підкоряється.
Український слід. Олена Пчілка активно перекладала його вірші. Українською перекладено майже всі романи, драми та вірші Гюго. Та найбільшим його популяризатором і фанатом в Україні був Іван Франко.
А подивитись…Є купа кіно-адаптацій роману, починаючи з 1909 року. Однак, на скромну думку редакції, жодна з них не варта уваги. Особливо, після прочитання роману. У 2023 році в Канаді була поставлена опера, а ще у 1950-х було видано комікс. І так, ви не помилитесь, якщо проведете паралель між персонажем “Джокера” з DC Comics і Гуїнпленом.
Думки членів клубу
“Такий твір задає певну планку, після якої багато гарних книг здаватимуться посередністю”
“Дивилась книгу як фільм”
“Описи лордів ритмічні, мов хвилі. Гюго мені як море!”
“Цікаво уявляти, що станеться на наступний день після закінчення роману”
“Джозіана – це жінка-контрацептив”
“Дід прикольний був на урці, гарний вийшов би спін-оф”
Знак питання
- Чому Гюго увійшов в історію світової літератури як один з канонічних романістів?
- Чим проза Гюго відрізняється від Діккенса?
- Чому він обрав Англію, а не Францію, як місце дії?
- Хто з героїв викликав співчуття?
- Вас не бісили описи почуттів Гуїнплена і Деї?
- Чи могла ця історія закінчитись інакше?
- Навіщо були детальні описи фамільних дерев аристократів?
- Ви здогадувались, хто такий Гуїнплен?
Про автора
Віктор-Марі Гюго — французький письменник-романтик, драматург, поет, публіцист, громадський діяч. Член Французької академії (1841).
Син генерала наполеонівської армії (за бойові заслуги батькові дали титул Віконта) Віктор Гюго народився в 1802, в Безансоні, а його дитинство минуло в Парижі. Часто їздив з батьком у Іспанію та Італію. З братом Еженом навчався в релігійному коледжі для дворян у Мадриді. У 1813 року батьки розлучились і він з матір’ю переїхав до Парижу. Матір почала зустрічатись з хрещеним і наставником Гюго – генералом Ля Горі, якого пізніше стратили за організацію змови проти Наполеона.
У 14-річному віці, Віктор написав у своєму щоденнику: «Я хочу бути Шатобріаном або ніким». У 15 він здобув прихильність Французької Академії, після віршів, які надіслав туди на конкурс. Таємно заручився з Адель Фуше, подругою дитинства, на противагу бажанню матері. Спільно з братами почав публікувати газету.
Перша збірка молодого поета «Оди й різні вірші» (1822) сподобалася королю Людовику XVIII: Гюго був нагороджений щорічною рентою в 1200 франків, що дало йому змогу одружитися з Адель.
Перед революцією 1848 року, Гюго став переконаним республіканцем і зайняв активну політичну позицію. Гюго публічно оголосив Наполеона Третього зрадником Франції. Боровся проти смертної кари та рабства і французького колоніалізму, казав, що війна між європейцями – це громадянська війна і ворогував з католицькою церквою, яка засуджувала його твори, зокрема “Знедолених” (є відомий анекдот, що Гюго не міг дочекатись інормації від видавця про продажі першого накладу “Знедолених” і надіслав йому листа “?”, на який задоволений видавець відповів “!”).
Гюго почав піддаватись політичним переслідуванням і погрозам, і виїхав з Франції у “самовільне заслання”, здебільшого проживав на острові Гернсі. У вигнанні автор перебував близько 20 років, і саме там написав свої найвідоміші твори, зокрема і «Людина, що сміється».
З Адель Фуше, попри романи численні з обох сторін, вони прожили разом 45 років. Перша дитина померла, друга – улюблена донька Гюго – Леопольдіна померла в 19 років, перевернувшись на човні на Сені, її молодий чоловік також потонув, намагаючись її врятувати. Гюго тоді подорожував і дізнався про смерть доньки з газети, яку взяв почитати у кафе. Молодша донька Гюго – Адель захоплювалась викликанням духів (до Гюго в гості на Гернсі приїхав лейтенант, який разом з Віктором і Адель викликав духів померлих родичів, зокрема Леопольдіну). Вона закохалась у англійського лейтенанта, і згодом вони навіть заручились, проте заручини було розірвано.
Психічний стан Аделі погіршився. В 33 вона втекла з дому і написала братові листа з Нью-Йорка про те, що вони з лейтенантом все ж одружились. Гюго розмістив у газетах оголошення про весілля, хоча був проти цього шлюбу, але сім’я лейтенанта спростувала новину – виявилось, що Адель просто переслідувала лейтенанта, зарученого з іншою, всюди, де він був. 5 років вона його переслідувала, і ще 4 жила в убозтві на Барбадосі, звідки її привезла додому служниця. Врешті, Адель помістили у психіатричну клініку (швидше за все це була шизофренія – в родині Гюго спадкова – його брат Ежен також хворів). Сьогодні у психіатрії “Синдромом Аделі Гюго” називають маніакальне романтичне захоплення, яке змушує пацієнта вигадувати історію кохання, якої не існує, і переслідувати свій об’єкт. Адель пережила всіх в своїй родині і близько 45 років провела у лікарнях.
Згодом один за одним померли дружина Гюго, син Шарль (єдиний, в кого були діти), і син Франсуа. А також багаторічна коханка Гюго – Жульєтта. Після смерті сина Шарля, Гюго взяв опіку над своїми онуками – Жоржем та Анною. Це його так надихнуло, що у 75-річному віці він видав книгу «Мистецтво бути дідом».
Він дружив з Берліозом та Ференцом Лістом, який навчив його грати Бетховена, але одним пальцем. Саме Гюго познайомив Шопена з Жорж Санд, і був на його похороні. Флобер і Золя під кінець життя почали конкурувати з Гюго – він засуджував аристократів, а вони писали про них.
Гюго був надзвичайно відомим і популярним за життя. Після виходу “Нотр-Дам де Парі” – влада Парижу розпочала термінову реконструкцію собору, який був закинутий і розвалювався, а після публікації туди повалили тисячі туристів.
Коли йому було 80 в Парижі було проведено парад на його честь – який був одним з найбільших парадів у французькій історії. Помер від пневмонії у 83 роки. 2 мільйона людей пройшли від Тріумфальної арки до Пантеону, де його поховали поруч з Золя, Дюма, Руссо та іншими зірками французької літератури.
Гюго лишив 5 речень у якості заповіту: “я лишаю 50 тисяч франків для бідняків, я хочу бути похованим на бідняцькому кладовищі, я відмовляюсь від відспівування в церкві, я прошу про молитву про всі душі, я вірю в бога”.
Гюго лишив 4000 оригінальних і талановитих малюнків, які почались як хобі, та врешті зіграли важливу роль для нього (він часто використовував у якості матеріалів каву і зубну пасту).
30 червня в світі відзначають День Віктора Гюго, саме в цей день у 1862 році був опублікований останній розділ епічного роману “Знедолені”, який він писав 17 років.
До основних творів Гюго належать “Собор Паризької Богоматері”, “Знедолені”, “Трудівники моря”, “Людина, що сміється”, п’єси “Лукреція Борджа”, “Король бавиться”, “Торквемада”, поема “Мазепа” та інші.
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ https://donatello.to/cedra
❤️ https://www.patreon.com/cedra
❤️ https://send.monobank.ua/jar/7XhJmjGw9j
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
🔥 TikTok: https://www.tiktok.com/@cedra.journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
