«Місячний камінь» називають першим класичним детективом. Перший чи ні, але Вілкі Коллінз вніс в літературний світ не одне нововведення: погляди різних героїв на одну подію подані у вигляді свідчень, концепт ненадійного оповідача (одразу кількох), головна роль у представника «робочого класу», класичний образ детектива-інтелектуала, який здогадується про все раніше за решту, і має незвичне захоплення. Ми ж, читачі, маємо грати роль детектива, судді і журі присяжних.
Зміст “Місячного каменя” (зі спойлерами)
Величезний жовтий діамант було вкрадено англійським солдатом в Індії і привезено в Британію. Оповідь ведеться від старого дворецького багатої англійської родини Габріеля Беттеріджа (а згодом і ще від кількох героїв). Він описує історію, як Рейчел, дочка його господині, мала отримати діамант у спадок, як подарунок від дядька (який, втім, був ображений на родину) на 18-тий день народження.
Його привіз кузен Рейчел – Франклін Блейк, який незадовго до подій помітив трьох індійців з хлопчиком, які слідкували за ним і за будинком Рейчел. Франклін жив в Європі кілька років. Він закоханий в Рейчел, і вони проводять разом кілька тижнів перед її днем народження, розфарбовуючи кімнату. Інший кузен Рейчел – Годфрі Еблвайт також сватається до неї. Годфрі більш показний ніж Франклін, дуже релігійний і головує в багатьох благодійних спілках Лондона.
Молода служниця з кримінальним минулим – Розанна – закохується у Франкліна, але він не помічає її. В ніч вечірки дня народження діамант зникає з кімнати Рейчел. Вона засмучена, і зла на Франкліна. Приїздить відомий детектив Кафф. Розанна поводиться дивно, детектив підозрює, що Рейчел сама вкрала свій діамант, щоб закласти його з допомогою Розанни і отримати гроші, аби виплатити свої можливі борги. Розанна зникає. Всі думають, що вона скоїла самогубство у сипучих пісках на узбережжі. Вона лишає записку для Франкліна. Але її ніхто не читає.
Майже рік по тому Франклін говорить з Рейчел. Вона каже, що бачила, як він взяв камінь. Франклін все заперечує. Місцевий лікар Езра Дженнінгс припускає, що Франклін міг випадково прийняти опіум тієї ночі, що спричинило сноходіння. Франклін не пам’ятає такого, але лікар Кенді зізнався, що хотів провчити його і справді дав опіум. Вони вирішують провести експеримент: Франклін має повторити під опіумом всі свої дії. Так і стається, що переконує Рейчел у невинуватості Франкліна.
Команда припускає, що діамант знаходиться у банку під заставою, і підходить час його забрати. Вони знаходять замаскованого чоловіка, який забрав діамант, та занадто пізно – він мертвий. Його вбили (швидше за все) троє індусів. Під гримом вони впізнають Годфрі. Діамант йому був потрібен для погашення боргів. Мандрівник Мартует бачить діамант в Індії на чільному місці.
«Сер, багато чого можна пробачити людині, котра не читала «Робінзона Крузо» з дитячих років»
«Була якась історійка з містером Годфрі Еблвайтом, чи не так? Мені сказали, що він – знаменитий філантроп, а це вже прямо говорить проти нього» (Мартует)
«Хай буде ваша віра, як і ваші панчохи, а ваші панчохи, як і ваша віра – без плям і готові бути вдягнутими в потрібну хвилину!» (Клак)
«Я – слабке створіння. Довго боролась, поки християнська покора перемогла в мені гріховну гординю і самозречення примусило погодитись на чек».
«Але в мене було вже таке правило, щоб чоловіки як вищі істоти впливали на жінок, де тільки можливо».
«Ми поснідали. Адже що б не трапилося в домі – крадіжка чи вбивство – все одно треба снідати» .
«Вам доводилось чути про гарненьких молодих панночок, що закохуються з першого погляду, і ви вважали це цілком природним. Але щоб служниця, яка вийшла з виправного будинку, негарна з себе і з деформованим плечем закохалась з першого погляду в джентльмена, що приїхав у гості до її пані? Чи знайдете ви подібну нісенітницю в якому-небудь романі? Я реготав до сліз. Пенелопа на мою веселість розсердилась на мене: «Я раніше не помічала, щоб ти був жорстоким, тату», сказала вона дуже тихо і вийшла».
Причини читати “Місячний камінь”
Шалена популярність (150 років тому 😊). На момент публікації Коллінз був вже відомим. «Місячний камінь» став його великим «камбеком» в літературу. Він надрукував його (як більшість вікторіанських романів) в серіальному вигляді. Перша частина так сподобалась читачам, що вони почали робити ставки у букмекерів на те, хто вкрав камінь і чи знайдеться він наприкінці.
Тема шлюбу. Як і багато вікторіанських романів, «Місячний камінь» закінчується шлюбом. Але це далеко не традиційний роман, де сюжет рухає кохання героя й героїні — рушієм подій є крадіжка діаманта. Проте, шлюб все ж відіграє важливу роль: імовірно, Франклін залишив би справу з крадіжкою у спокої, якби не намагався повернути Рейчел.
Тема гендеру. У романі озвучуються багато гендерних стереотипів різними оповідачами, але майже всі вони згодом спростовуються. Загальні уявлення про стать руйнуються, якщо придивитися до окремих персонажів: майже ніхто в Місячному камені не вписується в стереотип. Примітно, що сам Беттередж визнає: більшість знайомих йому жінок не відповідають уявленням про «типових» жінок, хоча він постійно посилається на ці стереотипи.
Тема пам’яті й минулого. Сам діамант Місячний камінь є символом минулого — він був релігійною святинею протягом століть до того, як полковник Гарнкасл викрав його. Тому не дивно, що роман, названий на честь каменя, досліджує, як минуле впливає на теперішнє.
Тема суспільства й класу. Одні з головних персонажів роману, включно з першим оповідачем Гебріелем Беттереджем — слуги. Це дуже незвично для вікторіанського роману. У більшості тогочасних творів слуги — це лише тло. Але у “Місячному камені” вони не тільки важливі, вони висловлюють власні думки щодо соціального становища і подій сюжету.
Тема чужинців і «інших». Діамант походить з Індії, і головні персонажі підозрюють, що троє індусів, які з’явилися в маєтку Веріндерів, якимось чином причетні до його зникнення. Франклін Блейк здобув освіту за кордоном, і Беттередж не довіряє його «іноземним рисам». Езра Дженнінгс — наполовину англієць, і багато хто не довіряє йому. У світі “Місячного каменя” бути неанглійцем — вже достатня підстава для підозри.
Читання. Читальні звички персонажів свідчать про їхню надійність: Гебріел Беттередж читає «Робінзона Крузо», тоді як міс Клак — банальні релігійні брошури, які пропонують спрощені тлумачення Біблії; її відмова звертатися безпосередньо до першоджерел і явна зневага до тих, хто це робить, свідчать про її закритість до інших поглядів. Персонажі, які читають художню літературу, послідовно зображуються як більш критичні, спостережливі та співчутливі.
Тема наркотиків та алкоголю. Лауданум — суміш алкоголю та опіуму, що широко використовувалась як ліки у 19 столітті — є ключовим елементом у розгадці таємниці Місячного каменя. І саме опіумний наркоман Езра Дженнінгс допомагає її розкрити. Вілкі Коллінз також був залежним від опіуму — він регулярно приймав лауданум, щоб полегшити біль від ревматичної подагри (хвороба, яка викликає сильні болі в суглобах). Більш того, за спогадами сучасників, він писав частину міс Клак відчуваючи страшний біль, і передав написання частини історії секретарю, бо не міг писати сам. Крім уживання лаудануму, в романі згадуються й інші форми залежності — наприклад, Франклін Блейк залежний від тютюну.
Передбачено непередбачуваний фінал. У більшості детективів письменник залишає достатньо підказок, щоб уважний читач міг здогадатися, хто винен. Але не в «Місячному камені». Той факт, що Франклін Блейк, який намагається розкрити таємницю, і є злодієм, — вже шок. Але хто б здогадався, що він узяв камінь несвідомо, під впливом опіуму, який йому непомітно підмішали доктор Кенді і Годфрі? Природньо, що читачі почуваються зрадженими: вони сумлінно читали всі розповіді, сподіваючись розгадати таємницю на основі фактів, викладених Беттереджем, міс Клак, містером Браффом тощо. Але ніщо не натякає на те, що винен Блейк. Це несподіванка. Ми очікуємо, що детективна історія дасть нам можливість самостійно дійти до розгадки. І коли цього не відбувається — ми засмучуємось. Але чи зобов’язаний автор дотримуватися правил жанру? Що він винен читачеві? І чому нас іноді дратують несподівані повороти?
Персонажі
Габріель Беттередж — постійно робить сексистські зауваження про «всіх жінок», але щоразу робить винятки для тих, кого знає особисто. Він одержимий романом «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо. І, що дуже незвично для оповідача в літературі того періоду — він слуга.
Основна критика щодо Беттереджа — це його упередження: «Я не злобний старий. Як правило, я останній, хто буде не довіряти людині лише тому, що вона трохи темніша за мене. Але у кожного з нас є свої слабкості — і моя слабкість у тому, що коли я знаю, що кошик зі сріблом стоїть на столі в буфеті, то при вигляді підозрілого незнайомця з вишуканими манерами, я миттєво згадую про той кошик.»
Коли хтось починає фразу словами «Я не расист, але…» — зазвичай далі йде щось расистське. І саме це робить Беттередж.
Франклін Блейк — редактор «Місячного каменю» всередині вигаданого світу. Також він найближчий до ролі романтичного героя: зрештою, саме він отримує «дівчину». Його описують усі оповідачі, і в романі є частина, написана від його імені. І все ж Франкліна складно зрозуміти як персонажа. Беттередж має теорію: він вважає, що складність характеру Франкліна пов’язана з його освітою за кордоном. Блейк навчався частково в Англії, частково у Франції, Німеччині та Італії, і, мовляв, через це, вірогідно, у нього виник внутрішній конфлікт. Франклін схожий на сам Місячний камінь — він багатогранний, і всі герої бачать його з різних боків його характеру.
Годфрі Еблвайт. Під кінець роману ми дізнаємося, що весь імідж Годфрі — фікція. Його благочестя — лише маска, що приховує лицемірство. Символічно, що в момент викриття з Годфрі буквально знімають маску.
Міс Клак. У цьому романі немає ідеальних персонажів. Навіть ті, якими ми повинні захоплюватися — як-от Рейчел чи Франклін Блейк — мають чимало недоліків. Але потім з’являється міс Клак. Така неприємна, що деякі читачі скаржаться — вона аж надто нереалістична. Які в неї є хороші риси, щоб урівноважити всі погані? Чому Вілкі Коллінз зробив одного з основних оповідачів таким однобоким? Ще один гарний хід для розкриття її характеру: Клак просять зачекати в бібліотеці, але вона нишпорить будинком, і підслуховує Рейчел і Годфрі. Це демонстрація Клак як людини, що не поважає меж — ні фізичних, ні моральних.
Рейчел Веріндер — одна з центральних фігур роману. «Та сама дівчина», з якою всі хочуть одружитись. Автор не дає їй висловитись, адже це зруйнувало б інтригу: вона з самого початку знає, що Франклін Блейк узяв Місячний камінь, хоч і не розуміє чому. Рейчел не балакуча, не пліткує, не просить порад. Вона вперто зберігає таємниці. Її мовчання — не тільки риса характеру, а й сюжетний інструмент.
Розанна Спірман. Справжній скандал: служниця — та ще й з інвалідністю — закохалася у джентльмена! У 19 столітті було майже нечувано, щоб жінка першою зізнавалася в коханні, а тим паче — щоб служниця закохалася у джентльмена. У Розанни мало чеснот: вона не гарна, має викривлене плече, колись була злодійкою, і навіть інші слуги її не люблять. Але автор показує, що її кохання — цілком природне. Вона має таке ж право на почуття, як і Рейчел, хоча її шанси на щастя набагато менші.
Детектив Кафф. З огляду на те, що багато критиків називають «Місячний камінь» першим англійським детективним романом, дивно, що сержант Кафф, головний детектив, грає таку скромну роль. Він навіть не розкриває основну частину загадки! Кафф помиляється, підозрюючи Рейчел. Але він важливий з інших причин. Він задав шаблон для багатьох вигаданих детективів, які з’являться після нього — від Шерлока Голмса до доктора Хауса. Кафф — справжній професіонал: уважний, розумний, хитрий. Але він також має несподівані риси — він обожнює троянди! Беттередж відзначає, що садівництво — дивне хобі для детектива, і Кафф повністю погоджується: саме тому він цим і займається.
Езра Дженнінгс — один із найдивніших персонажів у «Місячному камені», а це вже багато про що говорить. Його роль у сюжеті — ключова. Чому він соціальний вигнанець? Чому автор додає до його образу скандальну репутацію? І що взагалі з його зачіскою? Деякі критики вважають, що Езра Дженнінгс — своєрідне альтер-его самого Вілкі Коллінза. Як і Дженнінгс, Коллінз був залежний від опіуму. Як і він, почав приймати його з медичних причин — для полегшення хронічного болю. І, як і герой, автор був предметом пліток.
Думки читачів
“Я думала, це буде герметичний детектив, і вони всі будуть як павуки у банці”
“Алмазна мелодрама”
“В мене дві улюблені хвороби: пошукова лихоманка і порушений душевний спокій”
“Роман показує глибину людської суб’єктивності”
Знак питання
- Чому Рейчел не отримує частини оповіді?
- У чому ефект такої побудови розповіді? Чи був би ефект інший, якби текст був написаний від автора?
- Кому з оповідачів ви довіряєте найбільше?
- Езра Дженнігс каже, що був народжений з жіночою конституцією, що це означає?
- Помітили, як книги формують особистість? Робінзон і Беттеридж, французькі романи і Блейк, Езра і медичні книги, Клак і релігійні трактати?
- Чи можна стверджувати, що захоплення Беттереджа «Робінзоном Крузо» як джерелом підтримки — це своєрідна релігія? Чому так або чому ні?
Про автора
Вілкі Коллінз (1824 – 1889) – англійський драматург і письменник, який встановив основні правила сучасного детективу і поліцейської процедурної драми.
Батько Коллінза був знаним художником-пейзажистом, і хотів, щоб син став священиком. Вілкі ходив в церковну закриту школу, де над ним знущались і змушували розповідати на ніч історії. В 12 років переїхав в Італію, жив у Франції, вивчив французьку і італійську.
Його перші спроби в письменництві були не вдалими, перші романи так і не опублікували. Натомість Вілкі почав вивчати право, протягом 5 років працював у торгівлі чаєм.
Після першого виданого роману – «Антоніна» (1850), зустрів Діккенса, і таким чином увійшов в кола знаних митців. Разом вони грали у п’єсі Едварда Бульвер-Літтона «Не так жахливо, як здається», на яку якось завітали королева Вікторія і принц Альберт. Молодший брат Коллінза – Чарльз навіть був одружений з молодшою дочкою Діккенса – Кейт.
Коллінз публічно критикував шлюб. 20 років він жив на дві сім’ї. З 1858 і до смерті Коллінз жив з вдовою Каролайн та її дочкою, яку називав своєю, хоч вона не була його – Харієт. Каролайн хотіла заміж на Коллінза. Вона кинула його, коли він писав «Місячний камінь», і вийшла заміж за молодшого чоловіка, але через 2 роки повернулась до Коллінза. В 1868 Коллінз зустрів Марту Рад, вона була на 19 років молодша, з бідної сім’ї. У них було троє дітей – дві дівчинки і хлопчик. З нею він брав собі псевдонім – Віліам Доусон, і сім’я також взяла це прізвище.
Страждав на подагру все життя, почав приймати лауданум, і підсів.
Коллінз видавав свої твори у вигляді «серій» в журналах, поступово набираючи популярність. «Жінка в білому» і «Місячний камінь» принесли йому фінансову стабільність і міжнародну славу.
В 1873 подорожував в США і Канаду, читаючи свої твори, зустрівся з Марком Твеном. В останні роки його творчість не була постійною (то сильні, то слабкі тексти). Він майже втратив зір, і зосередився на менторстві молодих письменників. Займався питанням копірайту.
Могильний камінь Коллінза пише: Автор «Жінки в білому».
Тексти Коллінза вважались революційними свого часу. Він писав про права жінок, людей з інвалідністю – в «Хованках» було зображено першого глухого персонажа. Після публікації «Жінки в білому» у 1859 Коллінз зажив світової слави, і протягом 10 років насолоджувався роялті, його ім’я не сходило зі шпальт газет. Після цього був популярний роман «Без імені» – соціальний коментар про права нелегітимних дітей – народжених не в шлюбі. А після цього був «Армадаль» – комерційно провальний роман, де головною негативною героїнею була жінка, що було неприродньо на той час, і книгу не сприйняла публіка. На рекламу та публікацію було витрачено значно більше грошей, ніж отримано ним в результаті.
Тому «Місячний камінь» 1868 року став великим поверненням, хоча Діккенс та критики відгукнулись про нього несхвально. Натомість публіка дуже добре прийняла книгу, і це стало великим поверненням вікторіанської літератури на книговидавничий ринок. Після «Місячного каменю» Коллінз перемкнувся на історії, які більше включали в себе соціальний коментар. Тоді ж він остаточно впав у залежність від лаудануму.
Найвідомішими текстами Коллінза на сьогодні лишаються «Хованки» 1854, «Жінка в білому», 1860, «Без імені» 1862, «Армадаль» 1866, «Місячний камінь» 1868, «Закон і Леді» 1875, «Дві долі» 1876, «Готель з привидами» 1878.
Пробу з Місячного каменя знімала Катя Потапенко
P.S. Тим, хто полюбляє якісні детективи, радимо наші рецензії на “Тінь вітру” Карлоса Сафона та “І не лишилось жодного” пані Агати Крісті.
P.P.S. Якщо хочете підтримати нас гривнею 👇
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
