Контент “Іліади” – це на 50 % різня, і на 50% «богам було нудно». Один із найвідоміших епічних творів коли-небудь написаних, авторства одного з найепічніших поетів в історії (і, можливо, найвідоміший художній твір усіх часів). До того ж це один із двох чи трьох наріжних текстів усієї західної культури. «Іліада» — основа і модель для кожної історії про війну, бойовика, супергеройського коміксу чи пригодницької саги, які з’явилися після неї.
Синопсис Іліади
Александр (на прізвисько Паріс) краде чужу дружину — і греки з троянцями вирушають на війну. Ми приєднуємося до них, коли війна вже триває десять років, і всі вже добряче «побиті» — як буквально, так і метафорично — і поводяться далеко не найкращим чином.
Священик Хриз приходить до короля, сина Аргея, Агамемнона, з проханням відпустити його доньку, яку той вкрав. Агамемнон відмовляється, і Хриз просить Аполлона наслати чуму на ахейців. Після дев’яти днів чуми ахейці зібрались знову і вимагають, щоб Агамемнон повернув дівчину. Він погоджується, але лише взамін на Брисеїду – дівчину Ахілла, найкрутішого воїна ахейців. Брисеїда у Агамемнона і Ахілл, образившись, відмовляється битись за ахейців. Його матір – богиня Фетида на його прохання просить Зевса зробити так, щоб ахейці почали програвати у війні, і зрозуміли, що вони дуже залежні від Ахілла. На наступний день троянці йдуть в успішну контратаку, на чолі з принцем Гектором і витісняють ахейців на берег моря, пригрозивши спалити їхні кораблі. Весь цей час боги – Гера, Афіна і Посейдон з боку аргейців, а Афродіта, Арес і Аполлон з боку троянців активно втручаються у події.
Доля всіх персонажів передбачена. Зевс у розмові з рештою богів каже, що Гектор уб’є Патрокла, а потім Ахілл уб’є Гектора, і знущатиметься над його тілом, та врешті і сам загине від стріли Паріса.
Друг Ахілла Патрокл просить дозволу битись замість нього. Коли троянці бачать Патрокла – вони думають, що це Ахілл і лякаються. Однак Гектор вбиває Патрокла, не без допомоги Аполлона. Ахілл клянеться помститись. Він просить матір дістати в Гефеста обладунки, повертається у битву і вбиває багатьох троянців включно з Гектором на дуелі.
Ахілл все ще не задоволений. Наступні кілька днів він знущається над тілом Гектора, навіть після того, як ховають Патрокла. Богам це не подобається і вони наказують Ахіллу віддати тіло Гектора. Коли батько Гектора – троянський король Пріам приходить до Ахілла вночі беззбройний, Ахілл погоджується зупинитись. Вони вечеряють разом. Ахілл обіцяє троянцям період тиші для того, щоб вони поховали своїх воїнів. Поема закінчується похованням Гектора, ми також знаємо з пророцтва, що Ахілл невдовзі помре, і Троя буде захоплена.
“Ахілл: Що ж ти не бачиш – який я могутній, а ще й уродливий? Славного батька я син, а мати – богиня!”
“Чом би не вийти тобі і когось із троян не вколошкать?”
“Тільки людської душі не вернути, її не придбати, не упіймати, якщо відлетить крізь зубів огорожу”
“Зблисла надія тоді, що війна осоружна скінчиться”
“Поступливі сильні духом”
Причини читати Іліаду
Тематичне різномаїття:
- Тема долі та свободи волі: в Іліаді втекти від долі неможливо, але для деяких персонажів ця думка навіть заспокійлива. Боги також не керують долею – вони намагаються не суперечити їй, щоб не допустити хаосу.
- Тема гордості: йдеться про військове суспільство, де гордість змушує світ рухатися вперед. Це водночас руйнівна сила, і те, що надихає героїв битись завзятіше. Гордість та гнів — головні перешкоди для співчуття та прощення.
- Тема смерті і смертності: смерть зображена болісною і жорстокою, без жодного натяку на райське життя після неї. Навіть Аїд боїться, що коли Посейдон розколе землю, всі побачать, наскільки гидким є царство мертвих. Загалом «Іліада» стверджує, що життя варте того, щоб його прожити.
- Тема любові: одні з найзворушливіших моментів поеми — сцени між Гектором і його дружиною Андромахою, які демонструють не лише подружню любов, а й батьківську любов до їхньої дитини. Батьківська любов також мотивує Пріама звернутись до Ахілла з проханням повернути тіло Гектора наприкінці поеми, а батьківська любов богів, здебільшого, спонукає їх втручатись у справи людей.
- Тема релігії: у світі «Іліади» боги й богині — постійні учасники людського життя. Багато персонажів поеми є або дітьми богів і смертних (наприклад, Ахілл, Еней, Сарпедон, Гелена), або мають божественне походження в кількох поколіннях (як Телеполем). Однак жоден напівбог не успадковує безсмертя. Смертні шанують богів жертвами, а у відповідь очікують допомоги. Боги в «Іліаді» часто виступають як джерело комічного ефекту.
Перший антивоєнний твір. Протягом багатьох років деякі вчені й критики описували «Іліаду» як перший твір антивоєнної літератури. «Іліада» показує війну без прикрас. Її бойові сцени — відверто огидні та жорстокі. Поема не залишає сумнівів у тому, що захоплення Трої призведе до масових убивств, пограбувань і поневолення жінок і дітей. Водночас війна зображується як майже невід’ємна частина людського існування, ставлення «Іліади» до війни подібне до її бачення смертності: вона жахлива, але уникнути її неможливо.
Об’єкт стародавнього фанфікшену. Прочитавши “Іліаду” у багатьох виникнуть запитання: Де троянський кінь? Чому нічого не сказано про п’яту Ахілла? Чому Паріса називають Александр? Чому Ахілл і Патрокл друзі, а не коханці? Тому що всі ці елементи виникли значно пізніше ніж Іліада була написана і є частиною своєрідного фанфікшену. До прикладу: про троянського коня вперше згадує Гомер (можливо), але в “Одіссеї”, яка була (приблизно) написана років від 10 до 50 пізніше; про п’яту вперше згадано вже у Римську добу, у 1 столітті нашої ери, тобто через 800 років після Гомера – тоді стає популярним образ якоїсь унікальної слабкості сильного героя; героїчне ім’я Александр (“захисник людей”) не дуже личить Парісу на думку його родичів, тож його кличуть Паріс – нікнейм іноземного походження, який не має конкретного значення – це просто побутове ім’я; в часи Гомера і до Гомера міцна дружба і братерство між воїнами героїзувалось і оспівувалось, однак воно не мало жодних романтичних або сексуальних підтекстів – вони з’явились значно пізніше, в класичну добу в Афінах, де з’явилось поняття еротичного менторства – через 300-400 років після Гомера (у Есхіла і Платона) тощо.
Божественна команда. Підлі сварки, насмішки та хаос, більше схожі на шкільні інтриги – це про богів з Іліади. У житті богів відчувається певна дріб’язковість. І хоча основний твір, який об’єднав міфи про грецьких богів це зовсім не “Іліада”, а створений дещо пізніше (покоління або два після Гомера) Гесіодом перепис родоводу та всіх подій навколо богів “Теогонія” (створення світу, харакетристики і класифікація богів, їхні родоводи – кум, брат, сват, хто кому ворог та перелік і опис міфічних створінь), в “Іліаді” також можна дещо дізнатись про божественний світ. Наприклад, у богів є свої улюбленці у війні. І все це, як правило, через згадану дріб’язковість. Гера (покровителька домашнього вогнища, яка постійно обманює свого чоловіка) та Афіна (богиня війни й мудрості, яка постійно приймає необдумані рішення) ненавидять троянців, бо Паріс визнав, що Афродіта красивіша за них. Посейдон (бог моря, який заздрить Зевсу) також проти Трої, бо цар Лаомедонт колись змусив його будувати міські мури, а потім не заплатив. Аполлон (бог поезії та зцілення, який перебив більше ахейців ніж будь-хто) був у тій же ситуації, але підтримує троянців. Афродіта (богиня кохання і краси, і зовсім випадково матір троянця Енея), теж на боці троянців — її досі розчулює комплімент Паріса. Арес (бог війни) також на стороні троянців (здається, йому просто по приколу битися). Решта ж можуть підтримувати будь-яку сторону в залежності від обставин.
Класичні персонажі. Ахілл – “непо-бейбі”, син морської богині Фетиди і смертного. Значно сильніший за звичайну людину, має божественні «зв’язки», але він не безсмертний. Історія “Іліади” про гнів Ахілла, який ображений на Агамемнона, адже той забрав його коханку Брісеїду. Гектор – троянський принц і лідер, головний сім’янин у поемі. Найфатальніші рішення Гектора – лишити військо на рівнині і віра, що він сам здолає Ахілла. Найбільш людяний герой, і найбільше викликає співчуття. Агамемнон – один з «поганих хлопців». Ініціатор Троянської війни, він постійно думає про повернення додому. Коли він каже, що навіть не спав із Брісеїдою — це не доказ його порядності, а показник, що йому не була цікава вона, лише влада. Патрокл – друг Ахілла, чия смерть повертає Ахілла у битву, пророкує смерть Гектора. Одіссей – розум у противагу силі Ахілла (як альтернатива прямолінійному герою, він виживає завдяки обману), головний порадник ахейців. Паріс – дії Паріса є офіційною причиною початку Троянської війни, що викликає нелюбов до нього троянців. Його зброя – лук – вважається негероїчною. При цьому саме він уб’є Ахілла (поза поемою). Єлена – найвродливіша жінка у світі, дружина Паріса (за приблизними підрахунками, на момент подій в “Іліаді” їй близько 38 років, Парісу – під 30). Шкодує, що втекла з ним. Найбільше поважає Гектора, який ставився до неї з добротою.
Місце дії та історичність «Іліади». Троянська війна почалася, коли величезна армія ахейців (тобто греків) перепливла море, щоб узяти в облогу Трою — місто, що розташоване на території сучасної Туреччини, у краю, який називався Іліон. Їх офіційною метою було повернути Єлену, дружину ахейського царя Менелая, однак більшість воїнів прийшли за здобиччю — яку вони сподівались отримати, захопивши місто. Це становище практично не залишає виходу ні для троянців, ні для ахейців. Троянці не мають куди відступити — вони воюють за свої життя й за свободу своїх родин. Ахейці могли б повернутися додому… але це виглядало б марно після стількох років облоги. Іншим фактором, який затягує війну, є участь богів — більшість із них мають ті чи інші інтереси в конфлікті. Усе це разом створює ситуацію, в якій обидві сторони страшенно втомлені від війни, але водночас відчайдушно намагаються завершити її — навіть якщо це означає ще більш ризиковані атаки. А високий рівень напруги часто призводить до того, що вони починають сваритися й між собою.
У хронології стародавніх греків руйнування Трої (руїни цього міста справді існують) датується 1184 р. до н.е. До 18 століття серед науковців панував скептицизм, що Троянська війна реально була, а Троя взагалі існувала. Але в 1873 році Генріх Шліман оголосив, що знайшов руїни Гомерівської Трої в Гіссарлику на території сучасної Туреччини.
Більшість учених тепер згодні, що Гомерівські поеми зображують звичаї й елементи матеріального світу з різних періодів грецької історії. Наприклад, герої користуються бронзовою зброєю, що характерно для бронзової доби, хоча самі поеми були створені в період залізної доби. Водночас, ті самі герої піддаються кремації — практиці залізної доби, а не похованню в землі, як це було поширено у бронзову добу. У деяких частинах поем герої носять великі щити, подібні до тих, що використовувалися в мікенську епоху, а в інших — малі щити, більш типовi для часу створення поем на ранньому етапі залізної доби тощо.
Щодо персонажів, то найбільш вірогідно, що з усіх могли бути реальними Агамемнон, Менелай та Одіссей – проте, звісно, поза контекстом подій в “Іліаді” – це просто були правителі різних грецьких міст, і швидше за все – в зовсім різний час. Також широковживані назви етносу – данайці, ахейці, аргеї – це все назви для греків періоду Мікенської доби (1600-1200 роки до н.е.).
Особливості написання. Дуже мало хто вважає, що сам Гомер поділив поеми на книги. Кільцева композиція (або хіазм) — це коли фраза або ідея повторюється на початку та в кінці оповіді, або ж ідеї подаються спочатку в одному порядку, а потім у зворотному. Гомерові поеми написані штучною літературною мовою, яка використовувалася виключно в епічній поезії. Гомерівська грецька мова містить риси багатьох регіональних діалектів і історичних періодів, але в основі своїй спирається на іонійський діалект, що відповідає теорії про походження Гомера з Іонії. Саме лінгвістичний аналіз свідчить, що “Іліада” була створена дещо раніше за “Одіссею”.
Стиль письма «Іліади». Гомерівська порівняльна метафора – характерна риса стилю Гомера і найвідоміший з гомерівських поетичних прийомів, який створюється за принципом:
- Сказати, на що схожа річ, про яку йдеться
- Описати об’єкт порівняння
- Повернутися до початкової теми, щоб нагадати читачам, про що взагалі йшлося.
Для сучасного читача “Іліади”, напевно, найскладнішим буде мова. Навіть найновіші переклади зберігають багато повторів і довгих епітетів. До того ж, у тексті чимало дивних культурних деталей, незвичних імен. Але персонажі — живі, сюжет динамічний і напружений, як для такої давньої поеми.
Відгуки читачів
“Іліада” викликає у мене два почуття: страждання і захоплення”
“Це було написано майже 3 тисячі років тому. От воно й видно”
“Серіал Бригада – стінка на стінку”
“Без інструкції читати важко”
“Йому кінь сказав: ти помреш”
“Зараз у нас є необхідність творення сучасного міфу”
Знак питання
- Деякі персонажі, як-от Ахілл, знають свою долю, а інші, як Гектор, — ні. Чи вважається, за «Іліадою», знання своєї долі перевагою?
- Боги зазвичай діють згідно з долею, навіть якщо не зобов’язані. Чому важливо, щоб навіть боги дотримувалися долі?
- Хто є більшою жертвою гордості — Ахілл чи Гектор?
- Якщо потойбічне життя таке жахливе, чому воїни «Іліади» постійно ризикують своїми життями?
- Чому безсмертні боги так хвилюються за долю смертних?
- Кому з персонажів ви співчуваєте найбільше?
- Чи справедливо називати «Іліаду» антивоєнним твором?
- Як «Іліада» зображує богів — у позитивному чи негативному світлі?
- Як би змінилася історія «Іліади», якби боги не втручалися?
- Дехто з учених вважає, що боги у «Іліаді» — це метафори розумових процесів (наприклад, коли Афіна стримує Ахілла від убивства Агамемнона — це прояв його розсудливості). Наскільки це може бути правдою?
Про автора
Гомер – давньогрецький поет, якому приписують створення «Іліади» і «Одіссеї», основоположних робіт давньогрецької літератури. Попри сумніви у його авторстві вважається одним з найбільш впливових авторів в історії. Найвірогідніше народився і творив у 8 столітті до нашої ери. На думку Платона, саме Гомер сформував підвалини грецької культури та літературної традиції, «навчив Елладу».
Сьогодні ім’я Гомера пов’язане лише з «Іліадою» та «Одіссеєю», але в давнину йому приписували й багато інших творів (які, швидше за все, були збірниками усної народної творчості).
У класичну добу існувало чимало легенд про життя Гомера. Найпоширенішою була версія, що він був сліпим співцем з Іонії (район Ізміра в Туреччини). Також, була версія, що він жив на острові Хіос (навпроти Ізміра), був сином річкового бога Мелеса і німфи Крітеїди, був мандрівним кобзарем арфістом. За пізнішою римською версією, його батьками були Епікаста (донька Нестора) і Телемах (син Одіссея).
Однією з найвідоміших вигаданих біографій Гомера є розповідь про змагання поетів у Халкісі філософа Алкідама (4 ст. до н.е.). Згідно тексту поет Гесіод образ для змагання уривок про працю, а Гомер процитував опис грецьких воїнів в «Іліаді», і хоча натовп підтримав Гомера, суддя змагання присудив перемогу Гесіоду, бо той прославляв землеробство, а не війни та кровопролиття.
«Іліада» та «Одіссея» були основою шкільної освіти в грецькому світі. Вони були першими творами, які вивчали всі учні. В елліністичну і римську добу, «Іліада» вивчалась набагато глибше, ніж «Одіссея». Через складну мову, кількість імен й культурні відсилки було створено величезну кількість коментарів, що пояснювали незрозумілі фрагменти.
Починаючи з 15 століття дослідники почали доходити висновку, що Гомер – збірний образ, що різні частини поезії були написані в різний час (що частина віршів нібито була написана в 10 столітті).
Сьогодні більшість сучасних науковців погоджуються, що «Іліаду» та «Одіссею» створив не один і той самий автор. Відмінності у стилі оповіді, теології, етиці, лексиці та географічному баченні – є основними аргументами. Майже всі науковці вважають, що пісня 10 в «Іліаді» не є частиною оригінальної поеми, а пізнішою вставкою іншого поета. Деякі давні автори вважали, що Гомер був очевидцем Троянської війни; інші вважали, що він жив до 500 років після неї. Сучасні науковці продовжують дебатувати над датою створення поем. Поширеною думкою є та, що між «Іліадою» і «Одіссеєю» приблизно одне покоління.
Якщо вам подобається класична класика, радимо почитати нашу рецензію на “Айвенго” Вальтера Скотта.
Кричала “ГЕКТООООР!!!” Катя Потапенко
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal
