Книжка, яку забороняли у школах і бібліотеках США майже з моменту її публікації в 1885 році, і яка стільки ж часу входить до обов’язкової шкільної програми, «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена — це не просто продовження історії про Тома Сойєра. Це погляд 13-літнього хлопчика на світ американського Півдня до громадянської війни.
Синопсис
Ласкаво просимо на американський Південь, приблизно за двадцять років до Громадянської війни. Ріка Міссісіпі вздовж Міссурі, Іллінойсу та Арканзасу. Гекльберрі Фінн — бідний напівсирота із батьком-п’яницею, який його б’є. Гек певний час виховується небайдужою пані, однак спокійне життя – не для нього. Його забирає батько, який хоче вкрасти гроші Гека (спадок у 6000 доларів, які той отримає після повноліття). Однак Гек невдовзі тікає з дому, інсценуючи свою смерть, і майже одразу зустрічає ще одного утікача – темношкірого раба Джима, який тікає від господарів, бо почув, що його збираються продати і розлучити з сім’єю. Ця зустріч ставить Гека перед серйозною моральною дилемою. Він знає, що за законом має видати раба-втікача Джима. Але проблема в тому, що він починає бачити в Джимі не власність, а справжню людину.
У своїй подорожі на плоту по Міссісіпі вони потрапляють у купу халеп – наприклад, всередину смертельної ворожнечі між американськими Монтеккі і Капулетті – Грейнджерфордами та Шепердсонами, зустрічають справжніх розбійників, а також певний час подорожують із шахраями – Герцогом і Королем, яких врешті наздоганяє покарання.
Та врешті Джима ловлять. А Гека волею випадковості приймають за Тома Сойєра. Ситуація стає серйозною на деякий час, але швидко перетворюється на комедію, коли з’являється справжній Том зі своїми дивними ідеями, як пиляти Джиму ногу. В результаті Том поранений, але не серйозно; Джима майже страчують, але врешті звільняють. А Гек знову вирушає в дорогу (маючи 6000 доларів, і пропозицію всиновити його від тітки Саллі).
«Ви не знаєте про мене, якщо не читали книгу під назвою „Пригоди Тома Сойєра“, але це не має значення»
«Убивати жінок? Ну і чого ж то їх убивати? Адже ж у жодній книжці не знайдеш такого. Жінок мають приводити сюди, до печери й поводитись з ними якнайчемніше. Не встигнеш огледітися, як вони в тебе закохаються і самі не захочуть повертатись додому»
«Гарем – це мабуть щось ніби пансіон»
«…дві руки вона притисла до грудей, дві руки випростала перед себе, а ще дві простягла до місяця»
«Свого часу я мав велику практику як лікар. Здебільшого застосовував рукопокладення, то в мене був найефективніший засіб – проти раку та всіляких там паралічів, можу також непогано майбутнє провіщати, якщо вивідаю від кого-небудь усе потрібне»
« – Боже милосердний, когось поранило? – Ні, мем. Убило негра. – Це ще дуже щасливо, бо часом і люди гинуть»
«Ота клята совість займає в людині більше місця ніж решта нутрощів, а користі з неї ніякої»
«Так робили найвизначніші авторитети. Якщо вони не могли скинути з себе ланцюга, то відтинали собі руку й тікали з в’язниці. Відтяти ногу було б звісно ще краще. Але, на жаль, доведеться від цього відмовитись»
«Особи, що намагаються знайти у цьому оповіданні мотив, будуть переслідувані; ті, хто шукає в ньому мораль, будуть вигнані; ті, хто шукає сюжет, будуть розстріляні»
Причини читати
Заборонена книга. Коли Твен опублікував «Пригоди Гекльберрі Фінна» — спершу у 1884 році в Канаді та Великій Британії, а потім у США в 1885-му — книжку відразу заборонили. Але не через побутовий расизм і використання слова на «н». Заборонили її через те, що вона була «вульгарною» — через зображення злочинців з нижчих верств суспільства і сцени на кшталт тієї, де Гек чухається.
Ми любимо заборонені книжки, бо це означає, що вони когось зачіпають. А якщо книжка когось зачіпає — значить, вона піднімає важливі питання. «Гекльберрі Фінн» ставить під сумнів загальноприйняті моральні цінності суспільства, а школи, зазвичай, якраз і покликані ці моральні цінності підтримувати. Тож, неважко уявити, чому школи можуть скептично ставитись до книжки, яка стверджує, що сумління окремої людини має бути важливішим орієнтиром, ніж правила й закони, яких усі дотримуються.
Великий американський роман. Твір, який, за визнанням критиків, став найкращим у творчості Марка Твена, задумувався як продовження «Пригод Тома Сойєра». Однак він вийшов набагато складнішим і багатошаровим. Твен писав його майже 10 років, і у цій книзі вперше в американській літературі використав розмовну лексику американської глибинки. Згодом Т.С. Еліот, Вільям Фолкнер, Ернест Гемінгуей та багато інших американських класиків висловлювались про велич роману. Фолкнер називав Твена «першим по-справжньому американським письменником», а Гем вважав «Пригоди Гекльберрі Фінна» «книгою, від якої походить вся сучасна американська література». Такі глобальні твори, які розкривають суть американського суспільства, зачіпають історію, соціальні проблеми, впливають на покоління – згодом отримали назву «Великий американський роман», що в якійсь мірі перейшло в розряд жанрової характеристики (так називають ще «Великого Гетсбі», «Фінансиста», «Галас і шаленство» тощо). Не дивно, що згодом ця книга була екранізована близько 20 разів.
Расова (не)рівність у розважальній обгортці. Хоч рабство і було скасоване до моменту публікації книжки, вся країна залишалася глибоко расистською. Гек без проблем називає свого «друга» цим самим образливим словом. Твен намагався передати мову того часу — він написав один із перших американських романів, у якому використано справжню, народну мову, а не літературну. Нарешті, ігровий, веселий тон Гекової оповіді створює цікавий контраст до серйозних тем роману: рабство, мораль, расизм.
Тема родини. Гек залишає дві родини (стриману тітку і жорстокого батька) і, подорожуючи вниз по Міссісіпі, зустрічає нові родини знову і знову: від Капулетті-Гренджерфордів до наївних сестер-сиріт, і, зрештою, до теплої тітки Саллі. Він і сам вигадує собі фальшиві родини раз по раз, коли йому потрібно виплутатись з пригоди, ніби намагається компенсувати своє справжнє печальне родинне минуле. Але врешті-решт Гек залишає і потенційну нову родину (тітку Саллі), і свою «майже-родину» — Джима й Тома, щоб стати справжнім сиротою — вирушити «на території» самітником. Подорож Гека річкою і вигадані ним історії про родину — це частина його пошуку ідеального дому.
Герой – символ. Гек – символ Америки. Він вирушає в дорогу «попереду всіх», і тікає від цивілізованості світу, яка йому швидко обридає. Він – американський першопроходець, дикий, не шанувальник манер, і щойно місце стає цивілізованим, він покидає його. На прикладі Гека ми маємо щонайменше три різні системи моральних цінностей: його батька, тітки Саллі і Джимові. А Гек намагається вирішити для себе, яка з них правильна. Гек постійно прикидається кимось іншим – наче не може визначитись, хто він і ким хоче бути. Врешті він прикидається своїм кумиром — Томом Сойєром.
Думки читачів
“Я багато думала про смерть, як вона в цій книзі подається”
“Безвихідь простежується, коли ти залежиш від таких людей як Том. Для якого все має бути так, як він придумав, і не інакше”
“Хлопчачий вайб Поліанни”
“Те, що він бачив свободою – насправді було несвободою”
Знак питання
- Твену вдалося правдоподібно розповісти історію очима тринадцятирічної дитини?
- Чи здатен Гек подолати расизм в своїй голові? Чи можемо ми його за це засуджувати?
- Наскільки сильно Джим засвоїв расистські уявлення білих про чорношкірих? Як це впливає на його характер? Що Джим думає про чорношкірих?
- Коли брехня — це просто брехня, а коли — вже шахрайство? Де межа?
- Якщо дружба для Гека така важлива, чому в кінці він усе кидає — і людей, і місце, які знає?
- Навіщо Твен повертає Тома в сюжет у самому кінці?
- Чи важливіша особиста совість за суспільні норми?
- В американському виданні 2011 року «негр» замінили на «раб». Правильно чи ні?
- Це антирасистський твір чи навпаки?
- Справжній батько Гека — жорстокий алкоголік. Чи означає це, що він втрачає право бути батьком?
- Знаючи, що Джим – вільний, Том дозволяв йому страждати кілька днів, вигадуючи нові тортури. Про що це свідчить? Чи він просто малий бешкетник?
- Джим – батьківська фігура для Гека ?
- Герцог і король – дзеркальне відображення Гека і Джима?
- Віра в забобони допомагає їм пояснювати те, що інакше важко зрозуміти?
- На природі Гек і Джим рівні. Вони піклуються один про одного, бо немає суспільства, що скаже, що Гек — вільна людина, а Джим — раб?
Про автора
Семюел Ленґгорн Клеменс (1835-1910) – один з найбільш хибно цитованих письменників в історії, народився кволим на два місяці не доношеним немовлям в сім’ї збіднілого купця, де був шостою дитиною з семи (четверо з яких вижило). Коли йому було 4, сім’я переїхала у місто Ганнібал (Міссурі), з якого він пізніше списав Сент-Пітерсберг у «Пригодах Тома Сойєра» та «Пригодах Гекльберрі Фінна» (До речі, Том Сойєр був схожий на самого юного Семюеля, який дуже не любив школу й у 9 років уже палив.)
В 13 років Семюель почав працювати помічником у друкарні, займався самоосвітою, і подорожував у пошуках кар’єрних можливостей. Тоді ж, після подорожі пароплавом, захотів стати капітаном корабля і вивчив 3200 кілометрів Місісіпі, отримавши врешті диплом капітана. Трагічний випадок змусив його змінити ставлення до професії, коли його молодший брат Генрі, якого він також заохочував займатись морською справою, загинув, коли корабель, на якому він був, вибухнув унаслідок нещасного випадку. З тих пір Семюель захопився парапсихологією і містикою, бо вважав, ніби передбачив смерть брата (йому це наснилось за місяць до події). Все життя він звинувачував себе, що не зміг його урятувати. Згодом він передбачив і власну смерть, сказавши, що прийшов у цей світ із кометою Галлея, і з нею і піде (так і сталось).
З початком громадянської війни судноплавство на Міссісіпі припинилось, і він пішов у військо, звідки дезертирував за 2 тижні. Перейнявся золотою (срібною) лихоманкою в Неваді, і паралельно вигадав собі псевдонім «mark twain», що означало достатню глибину для безпечного плавання.
Згодом повністю перейшов в журналістику, і заробляв читанням своїх гумористичних оповідань. Пишучи «Простаки за кордоном», відплив у середземноморський круїз, і відвідав Одесу, Севастополь та Ялту. Саме ця книга вважається літературним дебютом Твена, завдяки гумору, і простій мові. В цей же час він одружується із сестрою товариша, з яким познайомився у цьому круїзі, Олівією, глибоко віруючою протестанткою, заради якої він намагався уникати гострих тем. В них з Олівією було 4 дітей, але троє померли у юному віці, а донька Клара, яка прожила 88 років, мала одну доньку, яка померла незаміжньою, тож нащадків Твена не лишилось.
Його твір (в співавторстві) – «Позолочене століття» мав неймовірний успіх, і так навіть почали називати цілу епоху (1870-ті). А коли у 1876 вийшли «Пригоди Тома Сойєра» – написана з гумором, легка історія – він отримав всесвітнє визнання читачів, чому згодом посприяла також «Принц і жебрак», написана у тій же манері.
До 1884 року Марк Твен був відомим на кількох континентах, і став успішним бізнесменом. Його видавництво видало «Пригоди Гекльберрі Фінна», і «Спогади» тодішнього президента Штатів, полководця військ Півночі – Улісса Гранта, які стали бестселерами. Багато часу Твен приділяв пошуку молодих літературних талантів і допомагав їм пробитися, використовуючи свій вплив і власне видавництво.
В 1891 році відчувши економічну кризу, Твен переїхав в Європу, а його видавництво збанкрутувало. На початку 20 століття Марк почав писати про соціальну несправедливість, але публіка не оцінила ці твори, розраховуючи отримати від Твена чергові гумористичні пригоди.
Отримав кілька почесних наукових ступенів, і дуже цим пишався (сам він вчився в школі лише до 12 років). Працював над автобіографією з 1870 по 1905 рік, але так і не завершив її. У заповіті просив видати його біографію не раніше ніж через 100 років після смерті, а окремі її частини — взагалі не раніше, ніж через 500 років.
Твен близько дружив із Ніколою Теслою, і багато часу проводив у його лабораторії. Обожнював гру на більярді й куріння люльки. Мав 19 котів, і у всіх були цікаві імена, наприклад, Чума, Сатана і Вельзевул.
На початку 20-го століття він уже тяжко хворів, а більшість членів його родини померли один за одним. Помер у віці 74 років.
Крім «Гека Фінна» і «Тома Сойєра» радимо почитати «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура», збірник оповідань «Життя на Міссісіпі», «Принц та жебрак» і оповідання «Як я редагував сільськогосподарську газету», а також «Як мене обирали губернатором».
Цікавий факт: в 2024 році у Одесі парк імені Максима Горького перейменували на парк культури і відпочинку імені Марка Твена.
Якщо вам подобається американська література, радимо почитати “Все королівське військо” Роберта Пена Воррена.
Північ від півдня намагалась відрізнити Катя Потапенко
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal
