У свій День народження Іван Котляревський ділиться з нами своїм інстаграмом та короткими історіями. Здавалося б, до чого тут Наполеон і масони?
Іван Петрович Котляревський відомий нам зі школи, ніде правди діти. А якщо пересічного гуманітарія розбудити та запитати: “Який Еней парубок?”, від зубів відскаче відповідь :” Моторний! І хлопець хоч куди козак!”
Котляревський перший класик нової української літератури, а ми зробили йому перший інстаграм. Бонус: цікаві факти від письменника.
Відомо, що Шевченко дуже високо цінував Котляревського. Як автора і як людину. Бо автор “Енеїди” й насправді був приязним і щирим. Їм не вдалося познайомитися особисто чи хоча б листуватися. Адже Шевченко почав писати за рік до смерті Котляревського.
Однак пізніше, коли Шевченко приїхав до Полтави, він розшукав місцевих, які пам’ятали поета, і намалював його будинок – зробив ескіз. За цією аквареллю вже в ХХ столітті відновили будинок Котляревського, що стоїть зараз на Соборному Майдані. У повісті «Близнецы» Шевченка, до речі, є образ Котляревського. Говорять, що у Полтаві Шевченко спробував улюблену страву Пана Іванав — борщ з сушеними карасями!
26 травня 1818 року у Полтаві відбулося перше засідання ложі «Любов до істини». Основна тема бесід у ложі — можливі реформи та їх наслідки для Полтавської губернії. На засіданнях йшлося про повернення селян до прав козаків, характер політичних і економічних зв’язків Полтавської губернії з ін. регіонами Росії. Відомості про теми бесід дійшли до царя, який запідозрив в ідеологічній атмосфері ложі сприятливий ґрунт для вияву сепаратистських устремлінь, характерних для певної частини українського дворянства. Олександр І наказав закрити масонські ложі в Україні, маючи на увазі одну — полтавську. Ніяких акцій щодо членів ложі «Любов до істини» вчинено не було.
Степан Стеблін-Камінський, біограф письменника, згадував:
«Котляревский говорил иногда, что его “Энеида” нашлась в библиотеке Наполеона І, завезённая им из Москвы, – факт вероятный, но, конечно, Наполеон не мог читать её».
Чому б ні? Адже це переосмислення всесвітньовідомої поеми славетного римського поета, яку Наполеон точно вивчав, а може, якою й надихався як майбутній полководець в духовній семінарії. Така “версія” Вергілієвої «Енеїди» незрозумілою слов’янською мовою могла б видаватися йому не лише дивовижею, а й своєрідною …реліквією.
