Бідні, бідні літературні герої! В них не було служб доставки, онлайн магазинів, Нової пошти, і усесильного інтернету, який би підкинув ідею для подарунку. Доводилось обходитись власною уявою. І варто визнати: не завжди це закінчувалось добре. Будьмо мудрими, і повчимося на їхньому досвіді.
Коштовності
Коштовності – річ дуже особиста. Класична література вчить нас, що, як правило, прикраса у подарунок до добра не доведе. Взяти хоча б історію з Більбо («Володар перснів» Джона Толкіна) та його подарунком улюбленому племіннику! Ну гаразд, ми справді почали з найбільш неоднозначного подарунку. Не завжди, звісно, доводиться йти на край Середзем’я, аби знайти непроханій каблучці застосування. І навіть якщо подарунок бажаний і очікуваний – він не завжди може підійти смаку отримувача – як, наприклад, обручка на заручини, яку Рет Батлер подарував Скарлетт («Звіяні вітром» Маргарет Мітчел) – вона соромилась її вдягати, бо камінь був величезним, і міг видатись вульгарним у пристойній компанії.
Ще одна каблучка, як символ трагічного кінця, була подарована сестрою Родіону Раскольнікову в «Злочині і карі» Федора Достоєвського, і саме вона стала однією з найвагоміших причин сумнозвісного «вночі, зухвало, топором».
Те ж саме можна сказати і про найвідоміший в світі гранатовий браслет з однойменної повісті Купріна. Претензійна, дешева річ (яка не здавалась такою Желткову) запустила ланцюг трагічних та похмурих подій.
Один з найдивніших подарунків в усій літературі – це, звісно, орден почесного легіону, подарований Жоржу Дюруа («Любий друг» Гі де Мопассана), який напевно найменше в світі на нього заслуговував.
Місячний камінь в однойменному романі Вілкі Коллінза також був не надто вдалим подарунком, – мало того, що отримувачка не знала, куди його припасувати, його ще й викрали і втягнули героїв у одну з найвідоміших детективних історій у світі літератури.
Ну а про підвіски і згадувати не варто.
Предмети одягу
Селенджерівського Холдена Колфілда не можна назвати приємним. Тож і вдалих подарунків від нього очікувати теж не слід. Однодоларова мисливська червона шапка (в якій героя зазвичай зображують на обкладинці «Над прірвою в житі»),змусила Холдена плакати, коли він подарував її сестрі Фібі. Принаймні, він хоча б був певний, що Фібі «страшенно любить усілякі дурнуваті шапки» (крім того, інший його подарунок – уламки від платівки – був ще гіршим).
Ви часто ризикуєте купувати взуття без примірки? Оксана з Гоголівської «Ночі перед Різдвом» взагалі дівчина ризикова. Який шанс, що імператриця носить взуття такого ж розміру? Та коваль Вакула ще ризиковіший. Тож, як пам’ятаєте, Оксана замовила черевички. І хоча ентузіазм Вакули було винагороджено, повторювати його подвиг – не варто.
У цій справі важливо не лише вгадати з розміром, а й з адресатом. Кому і який предмет одягу дарувати пристойно. Воістину жахливий випадок трапився з героєм Чехівського «Подарунку»: юнак придбав на подарунок для нареченої лайкові рукавички, і переплутав пакунок під час надсилання із пакетом, де були рейтузи його сестри! Спирту у полум’я підлив ще й лист, у якому бідака зізнавався, що уявляє кохану одягнену у його подарунок на балу.
Фірмовий подарунок від матріарха родини Уізлі («Гаррі Поттер» Дж. Роулінг, в принципі – усі частини) – светр з ініціалом. З одного боку приємно, що це подарунок, зроблений спеціально з думкою про вас, але пригадаймо реакцію Рона: вона скаже вам усе. Принагідно, згадаємо і «Щоденник Бріджіт Джонс» Хелен Філдінг, і блискавичну появу секс-символа містера Дарсі у светрі з оленями, подарованому мамою. Так, можливо зараз його прийняли б за хіпстера, але в середині 90-х це назвали «найбільш асексуальним светром в історії».
Предмети інтер’єру
Гаразд, гаразд. На Вінні Пуха Алана Мілна взагалі важко рівнятися у будь-чому, крім, хіба що, невичерпного оптимізму і любові до піших прогулянок. Але погодьтесь, горщик для меду (без меду), був реально сумнівним подарунком. Як, власне і тріснута кулька (до речі, нетріснута кулька теж підходить у якості подарунку лише в тому випадку, коли вам точно відомо, що отримувач любить кульки. А що, між іншим, вони лякають, коли лопаються, займають багато місця, та дуже незручні у перевезенні). А хвіст? Це гарний подарунок лише в тому випадку, коли він ваш, давно загублений. Сюди ж належить традиція дарування предметів інтер’єру людині, яка про це не просила, і в якої (що найважливіше!) немає для них місця. Погодьтесь, не варто дарувати дзвінок на двері, якщо в людини і дверей то власних немає.
Предмет інтер’єру став зловісним подарунком і в бестселері Гілліан Флінн «Загублена». На весілля подружжю Данн подарували дорогу японську вазу. П’ять років по тому, горе-чоловік повертається додому і бачить цю вазу на підлозі – цілісіньку, що натякає читачам на недбалість поліцейських, що розслідували справу про зникнення. Ваза вціліла, при тому, що в приміщенні була жорстока боротьба? Якби вона просто впала – то вже б розбилась. Крім того, цей приклад подарунку дає нам ще одне табу – занадто дорогий або рідкісний подарунок – це, звісно, круто. Але це дуже зобов’язує отримувача: він не може просто порадіти, тепер йому потрібно піклуватися про цей предмет, і звісно ж, знайти йому гідне місце.
Квіти
Предмет обожнювання ванільних пабліків, трагічних постів та мемів на вічну тему чоловік/жінка/квіти. Не дивлячись на повальне переконання чоловіків у тому, що жінка не встоїть перед букетом, або що це обов’язковий атрибут побачення, далеко не всі жінки так вважають. Любов до квітів – така ж індивідуальна, як і до коштовностей. Мало того, існує цілі томи з етикету дарування квітів, які почастий суперечать один одному.
Найвідоміші квіти у подарунок в літературі – це, напевно, «Аленькій цвєточєк», Сергія Аксакова, варіація вічного сюжету «Красуні та чудовиська». Так, квітка була замовлена. Так, подарувати її мав батько. Так, вона мала чисто символічне значення. Але! Звернімо увагу на те, що правила дарування квітів (якими б суперечливими вони не були) все ж сходяться на тому, що дарувати одну квітку (вазони – виняток) – однозначно моветон. Згадайте цих нещасних дівчат, що скромно несуть на витягнутій руці одиноку троянду, загорнуту в целофан. Мороз по шкірі.
Їжа
У книзі «Години» лауреата Пулітцерівської премії Майкла Каннінгема одна з героїнь готує торт для свого сина. У цьому випадку торт запускає ланцюг філософсько-життєво-емоційних розмірковувань, які приводять до спроби самогубства. Звісно, не всі люди до смерті повернуті на кондитерських виробах, проте, як і з квітами, вгадати зі смаком отримувача надзвичайно важко. Їжа може бути гарним гарніром до подарунку, особливо виготовлена самостійно. Та знову: перед тим, як проводити години на кухні переконайтесь, що отримувач це справді їстиме. Важливий фактор! «Їжа» дорівнює «довіра». Тож дарувати будь-що їстівне малознайомій людині – все одно, що порушувати її особистий простір.
У безсмертному творі Чарльза Діккенса (дада, тому самому, про Скруджа і Різдво), їжа грає не маленьку роль. Після свого чудотворного «навернення» Ебенезер надсилає індичку Бобу Кратчету, знаючи, що родина не може собі дозволити подібних розкошів. Жест, звісно, промовистий. Проте, він знову ж таки перекриває кілька подарункових табу: надіслана анонімно їжа може викликати безліч питань, притаманних підозріливій людській натурі, головне з яких «якого дива? вона що, отруєна?»; крім того, очевидно дорога індичка зобов’язує Кратчетів бути надміру вдячними, і готувати святковий стіл, на якому індичка не виглядатиме самотньо, що потенційно призведе до більших витрат, аніж вони сподівались.
Щось з натяком
Одна з найреволюційніших і найтрагічніших героїнь 19-го століття Емма Боварі (з однойменного роману «Мадам Боварі» Гюстава Флобера) дарує своєму коханцю…батіг. Доволі однозначно? Принаймні, вона одразу дала зрозуміти чого хоче. Крім дорогезного батога, вона закидала коханця купою інших дорогих подарунків, що, звісно ж не могло привести ні до чого позитивного.
Подарунок з натяком роблять і титульному персонажу «Портрету Доріана Грея» Оскара Уайльда – маленьке дзеркальце (яке йому подарував прихильник, що не міг надивитися на виключну красу юнака), яке він врешті-решт у розпачі розбиває, помічаючи зміни у своїй зовнішності. Може й справді, дарувати дзеркало – на біду?
Чарівні подарунки
Магічний світ – магічні подарунки. Та дарувати таке варто лише тоді, коли ви впевнені, що подарунок принесе щастя, без наслідків. Наприклад, в тому ж «Гаррі Поттері», Герміоні було подаровано маховик часу, який (між іншим!) може при неправильному використанні зруйнувати світ. Або ж врятувати його. Ніхто ні на кого не тисне. Та подарунок не повинен зобов’язувати, яким би чарівним він не був.
Магічний дзвін, який Санта Клаус дарує головному герою «Полярного Експресу» Кріса ван Альсбурга, теж неабияк зобов’язує. Суть дзвону в тому, що його може почути лише той, хто вірить (нічого не нагадує?). Дорослі нібито перестають чути дзвін (читай: перестають вірити в дива). Та на відміну від інших, головний герой, звісно ж, виняток. Подарунок з умовою – як цей дзвін – неймовірно зобов’язує отримувача. А ще й добряче вдаряє по самооцінці. Бо, а раптом, ти не особливий?
З дитинства ми знаємо, якщо магічний предмет потрапляє до рук «не того» – чекати біди. Як от, у «Незнайко у Сонячному місті» Носова. Подарована головному герою чарівна паличка приносить йому крім морозива та автівки ще й купу проблем, вирішувати які (як завжди) доведеться іншим.
Щось живе
Ок, нехай Гофманівський Дроссельмайєр не знав, що Лускунчик живий. Підозрював. Сумнівався. Хотів вірити. Та годі його виправдовувати! Різдвяний подарунок Мері ожив і втягнув дівчинку у справжнісінькі військові дії з мишачим королем! Та це не найгірше. Найгірше те, що Лускунчик (як Мері зрозуміє багато років по тому) буде єдиним справжнім чоловіком в її житті. Дерев’яна лялька.
Дарувати тварину можна лише в тому випадку, якщо ви батьки отримувача. І то, домашній улюбленець – це ж вам не річ. Це відповідальність і серйозний вибір: адже тварина в сім’ї змінює спосіб життя, і врешті-решт сприйняття себе та навколишнього світу. Такса Бімбо була бажаним подарунком для Сванте Свантесона (що, не можете згадати, хто це? 😊). Після довгих умовлянь і підозр у шизофренічному розладі, батьки Малюка та Астрід Лінгрен таки здались, на користь рішення навчити хлопця відповідальності.
Не можемо не згадати
Звісно, найдобріший подарунок в літературі – це набір гребінців і платиновий ланцюжок для годинника. Тааак, ви знаєте, про що ми. Одне з найдобріших, найвідоміших і водночас найсумніших оповідань О’Генрі «Дари волхвів» вчить нас очевидній, але такій важливій для нагадування істині: подарунок зроблений з любов’ю – найкращий подарунок.
Але трошечки увімкнути емпатію, логіку та здоровий глузд також не завадить 😉
