Містифікація, наркоманський прихід, знахідка для психолога, дитяча казка чи геніальний твір – навколо “Чарлі та шоколадної фабрики” та неоднозначної і неординарної постаті Роальда Дала й досі ходять плітки й легенди та складаються неймовірні історії. І нехай критики з піною біля рота досі сперечаються про значення твору, мега-популярність у поколінь дітлахів в усьому світі дає однозначну відповідь – “Чарлі і шоколадна фабрика” – класика світової літератури.
“Ті, хто не вірить у магію, ніколи її не знайдуть”,
Роальд Дал
Синопсис
Дев’ятирічний хлопчик Чарлі Баккет живе у дерев’яній хатинці з батьками, бабусями і дідусями. Вони бідні, голодні, їм холодно. В цей же час ексцентричний і загадковий власник шоколадної фабрики поблизу – Віллі Вонка влаштовує полювання на золоті квитки, які дадуть право п’ятьом щасливцям потрапити на фабрику та отримати найчарівніші призи – пожиттєвий запас шоколаду Вонка і головний приз (який тримається в секреті). Нашому Чарлі щастить – він один з п’ятьох обраних. На фабриці Чарлі з дідусем бачать дива: там працює неймовірна раса умпа-лумпів, які провчають чотирьох дітей, що не слухаються містера Вонки. Лише Чарлі не спричиняє проблем, і врешті – виграє. Його приз – шоколадна фабрика. Як спадкоємець пана Вонки Чарлі з родиною переїздить на фабрику.
Причини читати
Класика. Напевно, ви знайомі з історією маленького хлопчика, який потрапляє на тур шоколадною фабрикою пана Віллі Вонки. Це найвідоміша книга Роальда Дала (він зненавидів фільм 1971 року: Дал забракував кастинг, і те, що фокус на Віллі Вонці, а не на Чарлі. Цікаво, що б він сказав про версію Тіма Бартона?). Однак, ця книга дещо відрізняється від більшості дитячих історій Дала: тут, на відміну від інших його книжок, поганцями виявляються діти, а не дорослі.
Недитяча історія? Хоча нам хотілося б думати, що дорослим сподобається ця мандрівка світом Чарлі, “Чарлі і шоколадна фабрика”, без сумніву, призначена для дітей. Ми можемо сказати це, просто прочитавши перше речення книги: “У цій книзі п’ятеро дітей”. Діти – це зірки, а дорослі просто супроводжують їх.
(До речі, для тих хто полюбляє фанфіки та конспірологічні теорії навколо літератури, в нас є круте відео про фанатські теорії про “Чарлі і шоколадну фабрику”! Насолоджуйтесь)
Проста як двері мораль. Що саме висміює “Чарлі і шоколадна фабрика”? І що вона сподівається змінити? Давайте подивимося. Що спільного у всіх цих неслухняних дітей? Вони жадібні. Вони не слухають батьків і не думають про наслідки своїх вчинків. Вони, одним словом, егоїсти. “Чарлі і шоколадна фабрика” – вдала сатира, бо висміює цих дітей за їхній егоїзм (притаманний дітям загалом), і при цьому нагадує нам усім бути трохи більше схожими на Чарлі. Хороша поведінка Чарлі окупиться, і не тільки для нього. Вся його родина зможе насолоджуватися безбідним життям на шоколадній фабриці.
Чому ми любимо Чарлі Баккета? Чарлі – аутсайдер, який вибрався нагору. Його історія – це історія Попелюшки. В нього немає якихось супервизначних талантів, та і загалом для головного (титульного) героя Чарлі не робить багато – маленький, тихенький, добрий, співчутливий, слухняний, розумний хлопчик. Сім’я – найважливіше в житті Чарлі. Ділитися, сподіватись, бути разом – ключ до щасливого життя. Егоїзм – те, що губить людей у ідеальному світі Дала, а жадібність – один з семи гріхів, основний для цієї книги. Чому ж всі ці люди такі жадібні? Чим жадібніші всі інші в книзі, тим більш безкорисливими і добрими здаються Чарлі Баккет і його сім’я. Всі ці егоїсти змушують нас ще більше вболівати за Чарлі, коли він знаходить Золотий Квиток, тому що ми, як і крамар, бачимо, що з усіх людей саме він потребує його найбільше. І заслуговує на нього.
Віллі Вонка! Власника шоколадної фабрики визначає його шоколад. Він розумний і винахідливий, майже все, що він говорить, закінчується знаком оклику, і йому ніколи не бракує прикметника, щоб описати, наскільки щось є чудовим. Ексцентричний і трохи божевільний – Віллі Вонка спершу здається диваком, одначе, якщо порозмірковувати над його дивацтвами – їм всім знаходяться логічні і доволі сумні пояснення. Наприклад, Вонка дивно вдягається і не вміє спілкуватись з людьми тому, що довгі роки не полишав фабрики – і просто не знає, як це робити прийнято.
Що таке вік? Дідусеві Джо дев’яносто шість з половиною років, а він все ще стрибає і балакає досхочу. Ми б сказали, що це не звичайний дідусь. Він з’являється в історії прикутим до ліжка, але захоплення від екскурсії на шоколадну фабрику дає йому енергію, необхідну для того, щоб встати з ліжка і навіть потанцювати! Дідусь Джо – старий добрий любитель шоколаду, так само, як дитина, він більш толерантний до людей, які, ну, трохи відрізняються. Він єдиний з дорослих, хто не називає містера Вонку божевільним, більше того, захищає його. Здається, що вони з Чарлі більше схожі на друзів, ніж на дідуся і онука.
Ми не такі! З п’яти дітей на фабриці – четверо потрапляють у халепу через власні вчинки. Читач, звісно ж, зітхає з полегшенням – адже сам він не такий! Однак, читаючи книгу в дорослому віці, відкриваєш нюанси екскурсії по фабриці і характери самих екскурсантів, які дозволяють робити несподівані висновки. У випадку з Верукою Солт – очевидно винні батьки. Ще до того, як ми познайомилися з Августусом Глупом, ми знали, який він насправді (через прізвище, звісно). Жувати жуйку – погана звичка, і ми заздалегідь знаємо, як закінчить Вайолет Борегард. Однак Майк Тіві, здається, найдопитливіший з усіх дітей, і, можливо, найзавзятіший. Він намагається кинути виклик містеру Вонці кожного разу, коли не вірить йому, і хоча містер Вонка не відповідає, ми – раціональні дорослі, часто на боці Майка, яким би дратівливим він не був. Чесно кажучи, нам так само цікаво все про фабрику, як і йому.
Окремо, згадаймо вісім правил життя Роальда Дала (які не лише є причиною прочитати цю книгу, а й можливим керівництвом по життю):
1) просто додай шоколаду
2) дорослі можуть лякати
3) погані речі стаються
4) помста – солодка
5) зберігай почуття чорного гумору
6) вибирай ідеальні картинки
7) фільми – це круто, але книжки крутіші
8) їжа – це круто
Думки членів клубу
“Це”Пила” на мінімалках”
“Ми бачимо погане в інших дітях, але не в Чарлі, бо ми вибираємо не бачити в ньому погане”
“Насправді, це дуже страшна фраза:”мені потрібні діти, а не дорослі”
“Це книжка про старомодні методи виховання, головний з яких – залякування”
Знак питання
- Чому містер Вонка так дивно виглядав? (він довго не виходив за межі фабрики?)
- Чарлі також буде одягатися і поводитися дивно?
- Зовнішність багато говорить нам персонажів?
- Вонка божевільний?
- Яка найбожевільніша деталь історії?
- Чому батьки Чарлі не працюють на нормальних роботах?
- Яку кімнату на фабриці Чарлі вважає найкращою? Чому?
- Віллі Вонка бісить?
- Чи винні батьки у поведінці дітей?
- Вік не важливий? Головне “серцем не старішати”?
- Чи піклується Віллі Вонка про когось?
- Темна сторона книги – жорстокість. Ви відчули, що щось з епізодів було “ту мач” для дитячої книги?
Про автора
Роальд Дал (названий на честь Роальда Амундсена) – британський автор норвезького походження (1916 – 1990). Неодноразово називався критиками і читачами кращим дитячим письменником 20-го століття. Народився у Кардіфі (Веллсі) у родині норвезьких мігрантів, почав писати в 40-х і швидко став одним з найпродаваніших авторів у світі. У 2021 “Форбс” назвав його “мертвою знаменитістю, яка найбільше заробляє”. Дал знаний непередбачуваними закінченнями, похмурими історіями, відсутністю сентиментів, чорним гумором.
В сім’ї Дала говорили норвезькою (всі канікули Дал проводив з родиною матері у Норвегії), батько помер, коли йому було 3 і матір лишилась з купою дітей, однак Дал-старший лишив їм величенький спадок.
Матір відправила його у закриту школу для хлопчиків і він писав їй звідти щотижня – після її смерті Дал знайшов всі листи – вона зберегла кожний. У 6 років Роальд зустрівся зі своїм кумиром – письменницею Беатріс Поттер. Він був зростом 1.98 м., мріяв винайти шоколадний батончик, часто носив з собою камеру і професійно займався спортом.
Після школи він долучився до експедиції у Ньюфаундленд, а потім займався продажем нафтопродуктів і деякий час жив у Момбасі (Кенія) і потім в Дар-Ес-Саламі (Танзанія), де розкошував, тримав рідкісних тварин і мав купу слуг.
На початок Другої світової Дал приєднався до повітряних сил, був пілотом. Одного разу в нього не вистачило пального і він впав у пустелі – зламав ніс, травмував череп і тимчасово осліп, однак відповз подалі від літака і втратив свідомість. На щастя, його вчасно знайшли.
Після війни Дал поїхав помічником дипломатичної місії в США (працював на розвідку), однак зненавидів цю роботу, яка здавалась йому безглуздою. Зустрів там С. С. Форестера, який підштовхнув його публікувати свої військові історії, і потоваришував із Яном Флемінгом (згодом саме Дал написав сценарій для п’ятого Бонда з Шоном Коннері “Ти живеш лише двічі”).
Одружився з американською актрисою Патрішею Ніл, вони прожили разом 30 років і мали п’ятьох дітей.
Дал був дуже зайнятий у сфері охорони здоров’я – його донька Олівія (їй присвячена книга “Великий дружній велетень”) померла від енцефаліту і він був ярим адвокатом вакцинації, а коли син потрапив в аварію – його візочок збило таксі і він страждав на рідкісну хворобу внаслідок цього, завдяки старанням Дала і його кооперації із лікарями та інженерами, вони змогли допомогти понад 3000 дітей з такою проблемою.
Коли його дружина була вагітною вп’яте, вона перенесла три інсульти і внаслідок цього мала вчитися заново говорити і ходити, Дал займався її реабілітацію і врешті вона навіть повернулась до акторства. Однак, в цей самий час він завів роман з дизайнеркою, що тривав 11 років до розлучення письменника.
Спершу Дал писав дорослі твори – на військову тему, а також похмурі оповідання – він отримав три нагороди Едгара По за розповіді, написані для американських журналів – всього він написав більше 60 оповідань. Його перша дитяча книга – “Гремліни” у 1943 році – фольклор британських пілотів (вони звинувачували гремлінів у проблемах з літаком). До речі, колекцію історій про Генрі Шугара в наступному (2023) році випустить Вес Андерсон як фільм з Бенедиктом Камбербетчем.
Дитячі історії Дала ніби розповідаються від імені дитини, дорослі в них завжди погано ставляться до дітей. Фанат Діккенса, Кіплінга і Теккерея, Дал часто вигадував слова для своїх книг і далеко не завжди їх пояснював. Персонажі часто мають промовисті імена, а товстуни в нього завжди злі.
Дал був похований за вікінгською традицією – з бургундським вином, олівцями, електропилкою і звісно ж – шоколадними цукерками.
Почитати у Дала потрібно: “Джеймс та гігантський персик”, “Матильда”, “Відьми”, “Великий дружній велетень”, “Надзвичайна історія Генрі Шугара та шість інших”, “Вікарій Нібельсвіке” та інші.
P.S. Якщо вам довподоби дитячо-доросла література (або ви вчитесь у школі/хочете згадати шкільну програму не перечитуючи) познайомтесь з нашими рецензіями на Пітера Пена та Алісу у Дивосвіті!
Читала Катерина Потапенко
Про анонси та проєкти дізнавайтесь тут: https://www.instagram.com/cedra_journal/
Підтримати нас можна: https://www.patreon.com/cedra
Telegram: https://t.me/cedra_journal
Tik Tok: https://vm.tiktok.com/ZM8cF68pt/
Youtube:https://www.youtube.com/@CedraBlog/videos
Ви давно за нами слідкуєте, вам до вподоби наш контент, і надалі ви б хотіли бачити більше? Саме на такий випадок ми відкрили збір на оплату монтажу відео для нашого Ютуб каналу! Посилання на банку Моно https://send.monobank.ua/jar/7XhJmjGw9j Будемо вдячні за будь-які донати😍
А ще в нас є патреон! https://www.patreon.com/cedra
