Зеді написала цю книгу у 24 роки, одразу після закінчення Кембриджа. Для неї популярність книги була справжнім сюрпризом, а “Білі зуби” відтак з’являються у всіх списках топ-книг до прочитання. Не дуже знаний в Україні, тим не менш, роман став особливо актуальним для раптово великої кількості українців – вимушених мігрантів.
ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕРИ!
Синопсис
Арчі Джонс, ветеран війни, 47 років, намагається вчинити самогубство у машині напередодні Нового року, бо його дружина Офелія вирішила розлучитись. Його переривають випадкові люди, і він волею випадку опиняється на новорічній вечірці, де знайомиться з юною Кларою Бовден – ямайкою, з сім’ї релігійної фанатички Гортензії. Клара вирішує вийти заміж за Арчі, щоб втекти від своєї матері, Свідків Єгови і колишнього бойфренда Райана, новонаверненого свідка.
Кращий друг Арчі – Самад Ікбол. Вони разом були в одному підрозділі під час Другої світової, у Греції, де Самад змусив Арчі вбити лікаря, який допомагав фашистам. Самад має мертву руку і одружений з Алсаною, також значно молодшою. Вона швачка, він офіціант, вони постійно сваряться. Клара і Алсана вагітніють в один період часу. У Клари народжується донька Айрі – розумна, але з низькою самооцінкою. У Алсани двоє синів близнюків – розумний Маджід і бідовий Міллат.
Коли хлопцям по 10 у Самада починається роман з їхньою вчителькою музики. Через почуття провини він вирішує відіслати одного з хлопців у Бангладеш, щоб він став справжнім мусульманином, і обирає розумного і спокійного Маджіда, викрадає його і відсилає попри волю Алсани. З цих пір Алсана карає його, відповідаючи на всі питання “можливо”. Міллат встрягає у всі можливі проблеми і врешті долучається до ісламських фундаменталістів (КЕВІН), Маджід стає атеїстом в Бангладеші і збирається займатись наукою.
Айрі і Міллат проводять багато часу у будинку свого однокласника Джошуа Чалфена, спілкуючись з його батьками – матір’ю Джойс, яка вирішила опікати Міллата і забила на власного сина, і батьком – Маркусом, напівбожевільним науковцем, який створює “мишу майбутнього” – генетично модифіковану мишу, яка долає різні захворювання.
Джонси і Ікболи ненавидять Чалфенів за те, що ті “забрали” в них дітей. Маджід починає листування з Маркусом, і той дає йому гроші на приїзд додому. Маджід повертається і починає працювати над “мишою майбутнього”.
Айрі засмучена через дружбу Чалфенів з близнюками, вона відчуває, що не потрібна ні одним, ні іншим. Айрі займається сексом з обома братами і вагітніє, не знаючи від кого. Вона їде жити до бабусі, яка живе з Раяном Топсом – колишнім хлопцем мами, і розраховує час апокаліпсису.
Джошуа долучається до групи зоозахисників. Тим часом Маркус і Маджід збирають публічну презентацію “миші майбутнього” – Свідки Єгови з бабусею Айрі і Раяном збираються на протестну демонстрацію біля місця презентації, Джошуа з зоозахисниками приходять туди звільнити мишу, Міллат з братчиками збираються зірвати презентацію публічною молитвою (а ще в Міллата є пістолет). Арчі, Клара, Самад, Алсана та їхні друзі та родичі прийшли на презентацію підтримати Маджіда, хоч і неохоче.
На презентації присутній також лікар Перре – Арчі не вбив його 50 років тому. Самад усвідомлює обман, Міллат стріляє в лікаря, однак Арчі кидається напереріз і отримує кулю в стегно. “Миша майбутнього” тікає. Міллата та Маджіда обох засуджують до виправних робіт. Айрі народжує дочку, так і не знаючи, хто її батько, і за кілька років вони з Джошуа і Гортензією їдуть на узбережжя Карибського моря.
“Він мав моноінтелект, здатність триматися єдиної ідеї з феноменальною твердістю, і для застосування цього не було кращого місця, ніж Церква свідків Єгови”
“Ми такі переконані у власній божественності і в божественності свого кохання, що не здатні собі уявити, що може бути ще щось, більше варте любові, ніж ми, більше варте поклоніння. Вітальні листівки весь час нагадують нам, що кожен заслуговує бути коханим. Ні. Кожен заслуговує пити чисту воду. Але не бути коханим весь час”
“Вона затялася мовчати, бойкотувати слова і налягати на їжу (голодування навпаки: треба ставати більшим, щоб залякати ворога)”
“Сьогодні я вже думаю, що в момент, коли ти перетинаєш кордон цієї країни, ти підписуєш угоду з дияволом. Ти даєш свій паспорт на митниці, тобі ставлять штамп, ти хочеш трохи заробити, почати свою справу…але ти плануєш повернутися! Хто хоче залишитись? Холодно, мокро, жалюгідно: жахлива їжа, потворні газети – то хоче жити в такому місці? В місці, де тобі ніколи не раді, де тебе тільки терплять. Тільки терплять. Наче ти тварина, хоч і домашня”
“Айрі подумала про своїх батьків, які торкались одне одного тепер хіба віртуально – через посередництво предметів, на яких лишались сліди їхніх пальців: пульт телевізора, кришка від бісквітниці, вимикачі на стінах”
“Не треба переоцінювати людей: вони отримують насолоду від спостерігання чужого болю, від оголошення поганих звісток, від споглядань вибухів бомб по телевізору, від слухання придушених ридань у телефонній трубці. Біль сам по собі є просто Біль. Але біль + відстань може дорівнювати розвага, вуайєризм, людська цікавість, піднята брова, співчутлива посмішка, прихована зневага…”
“Вона привчалася носити своє горе, наче старі родинні шовки”
“Вони живуть під невидимим перстом непередбачуваної катастрофи, повені чи циклону, урагану, оповзню. Половину часу більша частина їхньої землі лежить під водою. Цілі покоління регулярно стираються з її поверхні, виживають оптимістичні 52 відсотки і вони знають, що коли говорять про апокаліпсис, про випадкову масову смерть – це найперше стосується їх, вони загинуть першими, вони перші осядуть, як Атлантида, на морському дні…”
“Якщо релігія – опіум для народу, то традиція – ще небезпечніший анальгетик, просто тому, що ніхто не бачить небезпеки. Якщо релігія – це джгут, пульсуюча вена і голка, то традиція цілком домашня в приготуванні: макові зернята в чай, солодке кокосове молоко, заправлене кокаїном, такі речі готувала ваша бабуся”
“От що таке розлучення: це коли ти забираєш речі, які тобі не потрібні, від людей, яких ти більше не любиш”
“…йому довелося проглянути обов’язковий у таких випадках фільм про своє життя від його початку і дотепер. Він виявився короткою і нечіткою стрічкою низької якості, чимось на кшталт метафізичного відповідника промов королеви. Нудне дитинство, невдалий шлюб, безперспективна робота – класичний тріумвірат – вони промайнули швидко, тихо, без цікавих діалогів, майже так, як і першого разу, коли все відбувалося насправді”
Теми і причини читати
Діккенсівський Лондон другої половини 20-го століття. Хоча оповідь розірвана на багато країн та часових періодів, однак основна дія відбувається в Лондоні, який направду представлений нам у романі як місто іммігрантів. Хоча, райони, у яких відбувається дія (власне, Сміт добре знає про що пише, адже сама там жила) – це Кілбьорн і Віллесден – досить непогані райони. Вони ніби підкреслюють прагнення сімей іммігрантів пристойно жити на новому місці і влитись в колектив, однак при цьому знаходячись дещо віддалік. Головний конфлікт усіх героїв мігрантів у тому, щоб зберегти традиції і водночас влитись в нове середовище, до того ж у другого покоління іммігрантів цей конфлікт ще сильніше – народившись у певній країні – чи можна і далі вважати її чужою?
Дружба, яка підтримує життя. Всі дружні стосунки у книзі – довготривалі. ОДна з домінуючих ідей книги у тому, що друзі стають нашою родиною – спілкування і “перебування на одній хвилі” часто важливіше за кров.
Проблеми іммігрантів. Ідентичність, раса і етнічність, зовнішність. Навіть народившись у Великій Британії конфлікт між традицією та бажанням бути “своїм” лише посилюється. До цього додається ще типовий набір питань, які ставить собі кожен підліток: чи треба мені продовжувати гнути лінію батьків, де моє місце в світі, що робити далі, хто я тощо.
Іронічність і художність. Авторка користується відомим, та чомусь нехтуваним класичним літературним прийомом – кільцевим обрамленням. Книга закінчується там, де почалась – Арчі, Самад і лікар Перре. І один постріл. І знову вбити мали лікаря, а поцілили Арчі в ногу. Так само з пістолетом, який несе Міллат – ми знаємо, що він вистрілить наприкінці. Напевно головний шарм і родзинка роману у абсолютно класичній побудові сюжету і всіх традиційних прийомах, у комбінації із сучасними актуальними темами, і іронією в кожному абзаці. Влучність цитат і описів Сміт та легкий інтелектуальний гумор не може не захопити, і зачудуватись тим, що книгу писала двадцятилітня людина.
Символізм. Зуби, як кров, універсальний символ людства. Важливий символ ідентичності, особистості (навіть глави здебільшого названі з посиланням на зубну тематику). Зуби у всіх однаково білі (ну, ви зрозуміли) – у нас у всіх вони є і вони не надто відрізняються між собою. Водночас зуби використовують для ідентифікації – тобто, попри те, що вони схожі, вони унікальні. Історія Сміт населена людьми різних рас, національностей, релігій, культур, які говорять різними мовами і мають дуже відмінні погляди на все навколо. І в зубів є корені, які варті того, щоб їх зберегти. Як ілюстрація – разом з зубами Кларине життя різко змінюється – вона змінює партнера, віру, дім, ставлення до життя.
Ще один унікальний символ цієї історії це, звісно, миша майбутнього – символ сили інтелекту і тріумфу над рандомом.
Іммігрантські Будденброки-Форсайти. Цей роман насамперед сімейна сага, роман дорослішання. Сімейні драми дають нам інсайди про те, як покоління відрізняються одне від одного, що вони передають далі, а від яких рис позбавляються. Це модерна історія вкорінена в традиції.
Війна. Війна (чи то б пак – війни: Друга світова та революція у Бангладеші) займає небагато сторінок і небагато реального часу в житті головних героїв, але дуже багато місця в їхніх головах. Ці події формують їхнє ставлення до життя і навіть головні стосунки – дружбу Арчі та Самада.
Книга була екранізована майже одразу після публікації. Британська чотирисерійна драма так і називається – “Білі зуби” 2002 (до речі, Джошуа грає Джеймс Макевой! Та і інших акторів ви теж десь бачили).
Персонажі
Одержимий традиціями Самад Ікбол. Єдиний спосіб, у який Самад може почувати себе гідним і самоствердним, як старіючий офіціант з нещасливим шлюбом, дітьми, які не виправдали його надій і зневажають його, це мати оцю родинну історію про подвиг, тому він так учепився за Мангала Панде – йому необхідний зв’язок зі славою. Він традиціоналіст і мізогін у найгіршому сенсі.
Кращий друг Самада Альфред Джонс – пан нудько, він ідеально вписується в світ в якому живе, він – контраст з усіма іншими персонажами, які шукають себе, звичайний білий англієць робочого класу. Арчі наголошує на своєму типовому прізвищі – “Джонс, як Сміт – ми ніхто”.
Дружина Арчі – Клара Бовден Джонс – знайшла спасителя в Арчі і відірвалась від дому. Клара – найврівноваженіший персонаж книги.
Дочка Клари та Арчі – Айрі – типовий підліток, що намагається вписатись.
Міллат Ікбол – молодший і бідовіший з близнюків, попри те, що свій у всіх компаніях – він в пошуках своєї ідентичності, і ніде не відчуває себе по-справжньому приналежним.
Маджід – старший близнюк, якого Самад відправив в Бангладеш, звідки той повернувся лише через 8 років.
Дружина Самада Алсана вперта і непоступлива, однак постійна і впевнена у своїх рішеннях.
Гортензія Бовден – мама Клари, яка народилась під час землетрусу – роль Гортензії нагадувати нам про важливість минулого.
Сімейство Чалфенів – напівбожевільний вчений Маркус, Джойс, якій необхідно бути необхідною і Джошуа – темна конячка. За допомогою Джоша ми розуміємо, що усвідомити і знайти себе однаково важко, неважливо який в тебе бекграунд.
Мангал Панде – прадід Самада, який був замішаний в революційній діяльності, і про якого Самад розвиває міф.
Хорст Ібельгауфтс – друг по переписці Арчі. Хорст – найзагадковіший персонаж, він надсилає Арчі листи з моторошною точністю попадання в тему. Хорст знає, що станеться (так думає Арчі). Арчі не любить приймати рішення, тож листи Хорста він розцінює як вказівник, що вирішить за нього.
Думки читачів
“Я читала і думала про нас. Нашу історію, скільки у нас вкрали. І ми про це навіть не думали”
“Британська Кайдашева сім’я”
“Діти намагаються знайти свою зграю”
“Книжка – вінегрет, і в цьому її прикол”
“Їхнє погано дуже відрізняється від нашого погано”
“Як виростити дитину, яка не похерить все, що ти зробив”
Знак питання
- Як такі різні люди, як Арчі і Самад дружать все життя? Чи такі вже вони насправді різні? Можливо, щоб виправдати свою негнучкість.
- Що сталось на війні такого, що Самад і Арчі не можуть відпустити?
- Молодше покоління – Айрі, Маджід, Міллат, Джошуа – вони більше англійці, чи все ж корені беруть своє?
- В чому прикол “миші майбутнього”?
- Як думаєте, що з героями відбуватиметься далі?
- Чому Сміт робить так, що Айрі не знає, хто батько її дитини?
- Різні рівні фанатизму – що гірше?
- Чому “Білі зуби”?
- Чи можна втекти від свого минулого?
- Як статус іммігранта пов’язаний з пошуками ідентичності?
- Які наслідки расового різноманіття у романі? Якби вони всі були білі чи змінило б це значення роману?
- Чому Айрі так захопилась Чалфенами?
- Традиція програє сучасності?
- Чому Міллата приваблює КЕВІН?
- Молодше покоління – звільнилось від минулого чи застрягло у ньому?
- Якби Самад обрав Міллата і послав його в Бангладеш, щось би змінилось?
Про авторку
Зеді Сміт (1975) – професорка Нью-Йоркського університету. Мати афро-ямайка, тато англієць, старше маму на 30 років. Тож, наполовину ямайка, наполовину англійка, Сміт виросла у тих же районах, про яких пише у своєму дебютному романі.
Заробляла як джазова співачка, хотіла стати журналісткою. У Кембриджі писала короткі історії, і видавець запропонував їй контракт на роман. “Білі зуби” представили аудиторії до того, як він був дописаний. Відбувся аукціон на видавничі права.
Книга вийшла у 2000 і вже у 2002 була екранізована з зірковим складом. Критики, хоч і розхвалили книгу, назвали її жанр істеричним реалізмом.
Третій роман Сміт “Про красу” отримав також багато нагород і визнання, а роман “NW”, 2012 також був екранізований.
Зеді має двох дітей і живе між США та Великою Британією. Свого чоловіка Нікі Лерда вона згадує у “Білих зубах”: “всі ці красиві чоловіки, які їздять на байках, як твій Нікі Лерд, вони всі мертві”.
Улюблена книга Зеді – “Мідлмарч” Джордж Елліот.
Крім “Білих зубів” 2000, написала “Чоловік-автограф” 2002, “Про красу” 2005, “НВ” 2012 , “Час свінгу” 2016, “Шахрайство” 2023.
P.S. Якщо шукаєте, що б сучасного європейського почитати, радимо “Мемуари корови” Бернардо Ачаги або “Останній світ” Крістофа Рансмайєра.
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
🔥 TikTok: https://www.tiktok.com/@cedra.journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
