It’s all about the money!
Всупереч поширеній думці “Гордість та упередження”, як і більшість книжок Джейн Остін, не про кохання, не про стосунки і не про шлюб. Вона про транзакції і розрахунки. Вона про гроші.
Синопсис
Пан Беннет – середньостатистичний англійський джентльмен середнього достатку. Він має маєток, дружину і п’ять доньок. За тодішніми законами спадкування було можливе лише через нащадка чоловічої статі, тож всім донькам необхідно добре вийти заміж, інакше вони опиняться на вулиці. Цим питанням активно опікується мати дівчат. Аж надто активно.
У сусідній маєток приїздить молодий заможний пан містер Бінглі зі своїми сестрами та пихатим і суворим товаришем – паном Дарсі. Бінглі закохується у найстаршу доньку Беннетів – Джейн, тим часом Дарсі мимохіть ображає Елізабет, другу доньку Беннетів, мовляв вона недостатньо красива і не гідна його уваги.
Джейн захворіває і проводить тиждень у маєтку Бінглі, а Елізабет доглядає там за нею. Пан Дарсі закохується в Елізабет, однак вона не помічає цього і досі вважає його пихатим. Джейн не демонструє своїх почуттів, хоча пан Бінглі їй дуже подобається.
Приїздить пан Коллінз – родич Беннетів, який має успадкувати маєток сестер. Коллінз планує одружитись із кимось з сестер, аби маєток лишився в сім’ї. Однак він недалекий і пихатий – сестрам не подобається. Тим часом у містечку зупиняються військові і одразу захоплюють молодших сестер Беннет. Елізабет починає спілкуватись з капітаном Вікхемом, який розповідає їй, як Дарсі зруйнував його життя.
Сестри їдуть на бал в Недерфілд (маєток Бінглі) і матір позорить всіх, гучно плануючи шлюб Джейн та Бінглі. Містер Коллінз освічується Елізабет, вона відмовляє, і Коллінз одружується з подругою Елізабет – Шарлоттою, для якої це вигідна пропозиція.
Джейн раптово отримує листа від Бінглі про те, що вони покидають Недерфілд. Засмучена, вона їде до Лондона до своєї тітки. Елізабет їде до Шарлотти і Коллінза, та Дарсі також там (він племінник орендарки Коллінза). Елізабет дізнається, що це саме Дарсі відмовив Бінглі освідчуватись Джейн. Дарсі робить пропозицію Елізабет, яку вона відхиляє. Він пише їй листа про те, що думав ніби Джейн не любить Бінглі і полює на гроші, як це робить і Вікхем.
Елізабет з тіткою відвідують Пемберлі (маєток Дарсі). Там Дарсі поводиться дуже добре і починає завойовувати Елізабет. Лідія тікає з Вікхемом. Аби попередити скандал Дарсі оплачує всі борги Вікхема і змушує його одружитись із Лідією.
Бінглі освічується Джейн. Леді Кетрін (тітка Дарсі) погрожує Елізабет, аби та не приймала пропозицію Дарсі. Елізабет і Дарсі одружуються.
“Загальновизнаною істиною є те, що одинак – та ще й при грубеньких грошах – неодмінно мусить прагнути одружитися”
“Мало хто з нас має достатню твердість характеру, щоб кохати без заохочення”
“Щастя в подружньому житті – справа абсолютно випадкова”
Причини читати
Новаторство Остін.
18 століття – вік просвітництва – чоловіко-центричний, нерелігійний, супернауковий. У 1813, коли Остін видала “Гордість та упередження” – жінка письменниця вважалась чимось за один крок від проституції.
На відміну від більшості тогочасних романів ця книга фокусується на звичайній сім’ї, яка займається абсолютно звичайними справами в звичайних місцях. Батьки, які тебе ганьблять у публічних місцях чи перед твоїми друзями, краші, закоханість у людину не зі свого кола. Для Остін – це була битовуха і для її тогочасних читачів – також. Це було їхнє життя. Остін була однією з перших письменниць, хто сказав, що звичайне життя взагалі-то теж може бути цікавим. Людські відносини, загальнолюдський досвід.
Англомовний роман – це майже винахід Джейн Остін. До неї читали переважно французьку та італійську літературу. Окрім того, до Остін романи були про фантастичні подорожі, екстремальні умови, неймовірні речі – як “Робінзон Крузо”, “Мандри Гуллівера” і готичні новели, які любить Паша.
Теми.
Любов. При великій кількості шлюбів у “Г і У” – не багато кохання. Шлюби грунтуються на економічній стабільності. Романтичне кохання – привілей, недозволений більшості. Любов – бонус стосунків, однак не обов’язковий. Нам демонструють думку, що на любов здатні лише достатньо розвинені емоційно та інтелектуально люди: з усіх Беннетів – це тільки Джейн та Елізабет. Шарлотта щаслива – бо має невисокі очікування.
Шлюб. З позицій сьогодення проблеми Беннетів здаються поверховими. Але на той момент шлюб був єдиною можливістю респектабельної молодої жінки. Шлюб не розривався, ти не міг виїхати від батьків чи почати кар’єру. Шлюб міг бути вдалим і забезпечити життя (Джейн і Ліззі), зруйнувати життя (Лідія і місіс Беннет) чи приректи на посереднє існування (Шарлотта). Це дуже реалістичний роман. Він про вибір і побут – широкий погляд на жіночі характери, перспектива життя у еру регентства з позиції жінки.
Багатство. На початку 19-го століття майже всі колишні вихідці з аристократів були без грошей. Для більшості гроші могли лише успадкуватись або з грошима можна було одружитись. У рідкісних випадках це була армія і бізнес (часто закордоном).
Суспільство і клас. Йдеться не про аристократів (які мають титули). Персонажі Остін в більшості так звані лендлорди (джентрі), їхній прибуток йде від земельної власності, яку вони здають в оренду (переважно). По факту – і Беннети, і Дарсі – однакові лендлорди. Тільки в нього землі значно більше.
Сімейка. Батько пофігіст, безпардонна матір, дві безпорадні фліртухи сестри, і ще одна зубрила (у найгіршому сенсі). Поведінка сім’ї відбивається на кожному її члені. Для Остін Беннети – погані батьки, і не важливо, як вони люблять своїх дочок.
Гордість і упередження (і мораль). Хто репрезентує гордість, а хто упередження? Всі крім Бінглі, Шарлотти, Гарденерів і Джейн уособлюють обидві риси. Мораль – для того, аби бути разом, або знайти місце в житті – всі мають перебороти свої гордість та упередженість. Однак з цих двох упередженість в очах Остін – це гірший гріх, вона асоціюється з вульгарністю – не важливо наскільки ти класний, однак упередженість понижує тебе в очах інших.
Персонажі.
Елізабет Беннет. Елізабет має почуття гумору, яке не завжди розуміють. Вона вчиться бути чесною з собою та іншими, вона спостережлива і пишається цим, при чому судить людей з першого погляду і вперто не допускає іншої думки. Її урок – вона не завжди права. Після листа Дарсі вона говорить ключову фразу “до цього моменту я не знала себе” – тут вона усвідомлює, що була упереджена. Вона так само, як кожен з нас, перед сном думає про всі ті принизливі слова та вчинки, які зробила напередодні. Зверніть увагу: коли Елізабет вирішує прийняти пропозицію Дарсі – там ніде немає слова про кохання. Вона усвідомлює, що він їй підходить. Остін пропагує не романтичне кохання. Дарсі і Ліззі не споріднені душі, вони швидше партнери по життю.
Пан Дарсі. Дуже заможний сноб, який пишається собою. Коли Ліззі звинувачує його у пихатості, він відповідає – “це не пиха, якщо це правда”. У 18 столітті соціальної мобільності не існувало, треба було народитись правильно. Відповідальний і ввічливий лендлорд, з друзями та рідними він дружній, однак з чужими замкнутий сноб. Після його пропозиції Ліззі сказала, що їй не шкода відмовляти йому, бо він повівся у манері “не гідній джентльмена” – а це найбільша образа, яку можна було нанести. Він проходить певну трансформацію характеру і пізніше зізнається, що йому боляче згадувати про його вчинки. Він згадує, що батьки нав’язали йому думку, що він особливий, і що йому не треба старатись, щоб влитись в суспільство.
Джейн Беннет. Старша і найкрасивіша сестра Беннетів, і краща подруга Елізабет. Наївна і добродушна. Проблема Джейн у тому, що вона добре ставиться до всіх, тому іншим важко сказати, чи вони їй подобаються чи ні. Дарсі здається, що Джейн при видимій доброзичливості до всіх – закрита і холодна. Однак насправді Джейн поводилась саме так як мала – жінки тоді не мали явно виявляти прихильність. Тож будучи доброзичливою до всіх Джейн захищає репутацію родини.
Пан Бінглі. Ідеальний хлопець для Джейн, кращий друг Дарсі і супермилий – йому все подобається (вони протилежності з Дарсі). Довірливий – він вірить, що Джейн не любить його, навіть не спитавши її.
Пан Вікхем. Не дарма його прізвище звучить як “злий, wicked” – гарний, комунікабельний, однак фінансово нестабільний, та гониться за грошима. І брехун, аферист і трухло.
Шарлотта Лукас. Краща подруга Ліззі. Небагата жінка після 25 практично не має шансів у світі Остін. Вона хоче поїхати від батьків і одружується з Коллінзом, як з останнім шансом. Це про вибір і про його відсутність. Шарлотта в усьому права. Згадайте її пораду Джейн проявляти свої почуття більше! Вона влаштовує своє життя так, щоб бачити Коллінза якомога менше. Шарлотта дає Ліззі і всім нам зрозуміти, що не всі мають жити однаково.
Пан і пані Беннети. Вони – наслідок “довго і щасливо”. Вони одружились через пристрасть, обрали одне одного через зовнішність і потяг. Він не стає алкоголіком, але він стає саркастичним пофігістом. Вульгарна матір Беннетів – карикатура і слугує як “комік реліф”. З іншого боку – якою їй бути? Вона одружена з чоловіком, який закрився в бібліотеці, який не любить, не поважає її і нічого не робить. Вона піклується про сім’ю як може.
Це комедія!
Не забувайте, що комедія – це не про гумор, це про щасливий фінал. Є така думка, що Остін винайшла “романтичну комедію”, але насправді це швидше комедія характерів і ситуації – її герої мають змінитись, пройти певний шлях для того, аби зрозуміти щось. Натомість у романтичних комедіях здебільшго на заваді щастя персонажів стоять інші люди або світ, а не вони самі. Також, історії Остін – це своєрідна пародія на популярні “романи виховання” (або “підростання” – coming of age). Думки та ідеї в романі оперують більше ніж емоції. Романи Остін ще часто називають “романами про заміський будинок” або “комедіями звичаїв”. У них менше наративу чи пейзажних описів і набагато більше діалогів, ніж в інших романах початку 19 століття.
Авторські прийоми.
Вона була першим англійським автором, який почав використовувати непряму мову як спосіб показати думки героїв і при цьому контролювати розповідь, що дозволяє їй не перескакувати з думок героїв на авторські, але інтегрувати їх в оповідь. У такій вільній непрямій мові думки і мова персонажів змішуються з голосом оповідача. Остін використовує її для того, щоб подати короткий зміст розмови або для того, щоб підкреслити драматичність чи поіронізувати над думками персонажа.
Її стиль – це комбінація пародії, бурлеску, іронії і реалізму. Зокрема, Остін використовує іронію для критики шлюбного ринку. Мабуть, найвідомішим прикладом іронії в Остін є перший рядок “Гордості та упередження”: “Загальновизнана істина, що неодружений чоловік, який володіє великими статками, неодмінно потребує дружини”.
Фан клуб і анти-фанклуб. Вальтеру Скотту дуже сподобалась “Емма” і він написав рідкісний для себе схвальний відгук про неї, де особливо підкреслив реалізм історії, натуральність діалогів та сцен – і, мовляв, надзвичайно, як авторці вдалось підкреслити гумор і водночас драматизм ситуації, не застосувуючи якийсь вигаданий світ. Однак попри відгук Вальтера Скотта, який задавав темп тоді у літературній критиці, романи Остін вважались недостатньо романтичними і недостатньо пригодницькими, тому її швидко затьмарили Діккенс і Джордж Еліот.
Племінник Джейн через 50 років після її смерті опублікував мемуари про неї – її біографію, де вона була представлена чинною і правильною тіткою Джейн – і це дало поштовх новим публікаціям її творів.
До кінця 19-го століття сформувались навіть течії прихильників і хейтерів Остін – дженейти і антидженейти – Марк Твен, Бронте, Генрі Джеймс – однак їхні випади тонули у хвилі її популярності. Редьярд Кіплінг опублікував оповідання “Джанейти” про групу солдатів Першої світової, які були таємним фан-клубом Остін.
Роботи Остін були в певному сенсі канонізовані. Вважається, що Джейн Остін, так само як “Володар перснів” є водночас і високою культурою, і поп-культурою. Остін стала брендом асоційованим з історією Англії і традиціями – часто фільми по її книгам знімаються у реальних маєтках періоду регентства. Сама пані Джейн навіть була зображена на купюрі £10, а її книжки певний час були заборонені в комуністичному Китаї.
Екранізації.
У 90-х вийшло безліч адаптацій Остін під сучасний лад – “Безтолкові” 1995 були найбільш популярним проектом. Вважається, що в плані стилю оповіді – це найближча екранізація до романів Остін (через авторський голос за кадром, який коментує думки і дії героїв). Крім цієї відомими і популярними стали “Від Прада до нічого”, “Щоденник Бріджит Джонс”, “Наречена і упередження”, “Гордість, і упередження, і зомбі” (по книзі-фанфіку), “Загублена в Остіні”, “Остінленд”, “Смерть приходить у Пемберлі”.
Є також екранізації життя самої Джейн Остін, зокрема “Джейн” (з Енн Хетавей та Джеймсом Макевоєм) та “Пані Остін шкодує” (з Олівією Вілліамс), а також вест-ендський мюзикл “Люба Джейн”.
Серед екранізацій її романів, які можуть бути варті уваги: “Розум та почуття” 1995 (з Еммою Томпсон, Кейт Вінслет, Гю Грантом та Аланом Рікманом), “Гордість та упередження” 1995 (з Дженіфер Ель та Коліном Фертом) та “Гордість та упередження” 2005 (з Кірою Найтлі та Метью Макфейденом), “Емма” 1996 року з Гвінет Пелтроу.
Думки членів клубу
“Гордість та упередження” – інстаграм того часу”
“Якби це написав чоловік – ми б вже рознесли цю книгу”
“Гордість і упередження” не пережила свій час”
“Я схопила підлітковий дофамін”
Знак питання
- Що любов означає в романі? Те саме що сьогодні чи ні?
- Любов з’являється потім чи ні?
- Який шлюб у книзі нормальний і щасливий? Що робить його таким?
- Шарлотта зробила правильний вибір? Від чого вона відмовилась?
- Ви помітили, що в цьому романі двоє чоловіків ніколи не говорять одне з одним у сцені, де вони тільки вдвох?
- Місіс Беннет – хороша матір?
- У книзі показані сцени пропозиції тільки коли вона не приймається. Чому?
- Що краще – бути принциповим чи адаптуватись?
- Гордість – це вада чи чеснота?
- Чи змінилось ваше враження від Остін після прочитання книги? Наскільки упередженими ви були, коли починали читати?
- Романи Остін по-різному описують як політично консервативні та прогресивні. На вашу думку, які вони?
Про автора
Джейн Остін (1775 – 1817) – англійська романістка, найбільше знана за 6 романами, які критикують та іронізують над становищем класу “джентрі” – лендлордів кінця 18-го століття.
Усі її біографії, засновані на спогадах родини і друзів, намагались створити образ тихої, задоволеної життям тітки Джейн. А сестра Кассандра, яка опікувалась літературним спадком Джейн навмисно у своїх описах опускала деталі хвороб, нещасть і всього, що вона вважала непривабливим або неприйнятним. Наприклад, будь-які згадки про брата Остін Джорджа, чиї недіагностовані проблеми розвитку змусили сім’ю відправити його подалі від дому; про двох братів, яких у ранньому віці відправили на флот; або про багату тітку Лі-Перро, заарештовану і засуджену за звинуваченням у крадіжці. З 3000 листів Остін Кассандра зберегла лише 160.
Батько Джейн походив зі старої багатої родини торгівців і був священиком. Однак через закони успадкування саме його гілка отримала найменше. Дочка ректора коледжа матір Джейн в перші 3 роки шлюбу народила 3-х хлопчиків, потім вона народила ще кількох дітей (одного зі старших, з вадами розвитку – Джорджа, віддали у притулок).
У сім’ї було багато заможних та інтелектуальних родичів. Батько Остін навчав кількох хлопчиків та заробляв в еквіваленті на сьогодні 27 тисяч фунтів на рік і знімав ферму, яка приносила дохід близько 40 тисяч фунтів на рік.
Дівчата вчились у гувернантки і пізніше у школі. Батьки заохочували їх до творчості – в домі було багато книг, і сім’я часто грала п’єси вдома і для друзів, так з’явився її перший серйозний твір – “Любов та дружба” – сатира на тогочасні популярні романи. В 18 років Остін вирішила, що буде намагатись заробляти своїм письмом. Кілька романів та п’єс вона починала і не закінчувала.
З 18 до 20 вона написала “Леді Сюзан”, історію, яка не схожа на всі інші книги Остін. Героїня книги – хижачка, яка використовує свій розум та шарм аби маніпулювати, зраджувати та використовувати своїх коханців, друзів та сім’ю. Це про жінку з сильним характером, яка не знаходить собі рівних. Надихнула Остін на цю героїню дружина її брата – Еліза – чий перший чоловік був страчений на гільйотині.
Коли Остін було 20, вона познайомилась з Томом Лефроєм – студентом, який вчився на адвоката. Вона думала, що він їй освідчиться, та його родина була проти і вислала його. Для жодного з пари не було перспектив – обидва були бідні, ні в кого не було спадку, а Лефрой залежав від дядька в Ірландії, який фінансував його навчання.
У 21 Джейн почала “Елінор і Маріан” (пізніше книга стали називатись “Розум та почуття”), потім “Перші враження” (власне, “Гордість та упередженість”). Вона читала всі романи вголос своїй сім’ї. Її батько (таємно від неї) намагався опублікувати ці романи, однак йому відмовили. Кілька разів вона продавала різним видавництвам права на публікацію – вони платили їй, навіть рекламували книгу, однак не публікували.
В 1802 Остін отримала єдину відому пропозицію заміжжя від молодшого брата подруги. Він був товстим, агресивним у спілкуванні, при цьому мало говорив. Але Остін знала його з дитинства і він був нащадком солідного спадку. Однак на ранок вона передумала і відмовилась.
Пізніше сім’я переїхала в Бат. Остін почала писати “Вотсонів”, але її батько помер і вона покинула цю історію, бо вона надто нагадувала біографічну. Після цього вона жила з братом Френком та його дружиною.
Інший брат – Едвард – мав великий маєток Чоутон і на території невеликий коттедж, де він поселив Джейн і матір. Під час перебування в Чоутоні Остін опублікувала чотири романи, які загалом були добре сприйняті. Через її брата Генрі видавець погодився видати “Розум і почуття”, який, як і всі романи Остін, окрім “Гордості та упередження”, був опублікований “на замовлення”, тобто на фінансовий ризик автора. Папір був дорогим і навіть відомі письменники друкувались здебільшого накладом 500 примірників. І лише якщо вимога не спадала – тираж додруковувався. У Остін – через популярність перших книг – “Емма” вийшла зі старту тиражем 2000 екземплярів. За життя за “Розум і почуття” вона отримала 10 тисяч 800 фунтів (у сучасному еквіваленті) – і на наступних книгах писалось – “від автора “Розуму і почуття”. Ім’я Остін не з’являлось на книгах за її життя – вони були підписані як “Написано леді”.
За “Менсфілд парк”, який не оцінили критики, Остін заробила найбільше – це була найпопулярніша книга серед читачів. Без погодження Остін її романи перекладались на французьку і публікувались як піратські видання у Франції (перекладачка погано знала англійську і її переклади були скоріше наслідуванням).
Під кінець життя Остін її брат, який мав банк, збанкрутував і залишився в боргах, а інші брати, аби витягнути його, витратили всі свої гроші і більше не могли підтримувати сестер та матір.
Остін померла у 41 рік, як вважають сучасні дослідники від лімфоми, сама ж вона вважала, що страждає на ревматизм. Її сестра Кассандра опублікувала “Переконання” та “Нортергенское аббатство” одразу після смерті Остін, і у цих виданнях вперше було зазначено її ім’я. Вони добре продались.
Були спекуляції про смерть Остін, нібито її вбили через якісь сімейні інтриги, є навіть подкаст і книга на цю тему “Таємнича смерть Джейн Остін”, але явних доказів цьому немає.
Через 15 років видавець купив права на видання всіх романів Остін і вперше видав їх як томи.
Окрім “Гордості і упередження” радимо почитати “Розум та почуття”, “Емму”, “Менсфілд парк”, “Нортенгерське абатство”, “Переконання” та “Леді Сюзан”. Недописаними лишились “Вотсони” та “Сендітон”. Крім цього у Остін є три збірки оповідань (які чомусь рідко виходять друком).
У тому “що хотіла сказати авторка” копалась Катя Потапенко
P.S. Якщо вам хочеться трошки любові, радимо подивитись наше відео про типажі пар у літературі!
P.P.S. А якщо хочеться зануритись у світ історій кохання на паперових сторінках, читніть наші рецензії на “Повість про двоє міст” Діккенса та “Тінь вітру” Сафона.
Якщо захочете нас підтримати або підписатись на наші мережі – вам сюди:
❤️ патреончик: https://www.patreon.com/cedra
⭐️ монобаночка: https://send.monobank.ua/jar/7e5USCFphw
Наші мережі 👇
❤️ Instagram: https://www.instagram.com/cedra_journal/
🌻 Youtube: https://www.youtube.com/@CedraBlog
⭐️ Telegram: https://t.me/cedra_journal
🔥 TikTok: https://www.tiktok.com/@cedra.journal
⚡️ Facebook: https://m.facebook.com/cedra.journal/
